Два українці – три гетьмани. І в цьому наша біда!
“Сподіваюсь, нам вдасться створити широкий непартійний рух проти корупції та за реформи. Без конкретних політичних лідерів, ні під якого політичного лідера. Ніякої політичної партії не створюється”.
Саме такими словами в грудні 2015 року одеський губернатор та колишній президент Грузії Михеїл Саакашвілі переконував, що серія антикорупційних форумів, яка була ним започаткована по всій країні, не має на меті створення якогось політичного проекту.
В грудні й справді не було створено ніякої політичної сили, а лише заявлено про створення громадського руху. Тим не менше, багато політиків та політологів не сумнівались, що це лише початок, і Саакашвілі готується створювати власний політичний проект.
Наприкінці червня про оголошення партії заявили одразу два “крила” умовної партії Саакашвілі. У чому розбіглись погляди, і яку ідеологію матимуть нові партії, розбиралось Еспресо.
Рух за очищення
Створений у грудні минулого року громадянський рух отримав назву “Рух за очищення”. Потенційні члени двох створюваних політичних сил не приховують, що саме в рамках цього руху відбувались перемовини про створення на його базі політичної партії.
Тим не менше, вже в рамках проведення антикорупційних форумів по всій країні стало зрозуміло, що навколо фігури екс-президента Грузії збирається дуже різношерстна публіка.
“Проблема Міхо в тому, що в нього як не було, так і нема тут своєї команди. Окрім своїх грузинських партнерів, по факту команди нема не те, що на партію, а й для роботи в Одеській області. От і почали тягнутись як до магніту всі, кому не лінь”, – розповів співрозмовник Еспресо в Адміністрації президента своє бачення процесу, – “Не всім це могло сподобатись, але з другого боку, й спонсори потрібні”.
“Рух за очищення” прокотився з туром по всій Україні, але від самого початку він виглядав як спроба побудувати політичне підгрунтя для участі в дострокових парламентських виборах, які за переконанням самого Саакашвілі мали відбутись восени цього року.
Разом з тим, після відставки уряду на чолі з Арсенієм Яценюком та відставкою генерального прокурора Віктора Шокіна, в крісло прем’єра сів Володимир Гройсман. Враховуючи, що Саакашвілі все ж таки у якості губернатора Одещини є представником діючої влади, то критика нового уряду зі старту виглядала б дивною.
Подальше існування “Руху за очищення” в його первинному вигляді після того, як великий тур по містах України завершився, видавалось неповним.
По-перше, вибори восени так і не були призначені, а, по-друге, всю велику компанію активістів та політиків, зібраних в русі, потрібно було якось втримати в рамках руху.
Багато поглядів. Дві партії
Органічним виглядало створення на базі руху політичної партії. Тим не менше, наприкінці червня одразу дві окремі групи заявили про створення партійних проектів.
З одного боку опинились близький соратник Саакашвілі екс-заступник генерального прокурора Давід Сакварелідзе, ще один екс-заступник генпрокурора Віталій Касько, народні депутати Віктор Чумак та Наталія Новак та ін.
З другого боку – депутати від БПП Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, позафракційна депутат Вікторія Пташник, голова “Демократичного альянсу” Василь Гацько та ін. Основою обох рухів мають стати представники різноманітних громадських рухів.
Цілі та погляди обох груп хоч і не ідентичні, але дуже близькі. Як мінімум, працюватимуть вони на одному електоральному полі та будуть активно продовжувати використовувати антикорупційну риторику.
Зовнішньо, різниця між двома проектами полягає в тому, що умовно група Сакварелідзе наполягає на створенні партії з нуля, а умовно група “Демальянсу” обрала шлях створення політичної партії на базі вже існуючого “Демократичного альянсу”.
Є відмінності й в заявлених ідеологіях. Група Сакварелідзе називає себе правоцентристами, а група Демальянсу – праволібералами.
Представники обох груп публічно досить акуратно коментують той момент, що не вдалось домовитись про об’єднання в одну політичну силу.
“Те, що ми йдемо двома колонами, це є тимчасово. У нас немає ідеологічних розбіжностей”, – заявив в ефірі Еспресо один з представників групи “Демальянсу” Тарас Козак.
“Поки що одна розбіжність. Ми говоримо про нову партію, а вони не хочуть заморочуватись”, – у свою чергу розповів Еспресо.TV Віктор Чумак з другого боку.
Тим не менше, проблеми в переговорному процесі в рамках “Руху за очищення” виникли майже зі старту.
За словами співрозмовників в русі, одним з перших питань, які закидувала частина активістів безпосередньо Саакашвілі, це поява навколо нього “людей з минулого”.
Зокрема, ще декілька місяців тому голова “Демальянсу” Василь Гацько досить непривітно відреагував на появу в оточенні Саакашвілі екс-регіонала Василя Горбаля та “свободівця” Сергія Рудика.
“Саакашвілі швидко зростає в українській політиці. А разом із тим, стає надією не лише для людей, які хочуть змін, але й для всілякого мотлоху, який прагне повернутися у владні кабінети”, – заявляв Гацько.
Окрім цього, співрозмовники в групі “Демальянсу” розповідають, що однією з основних проблем, яка постала в ході процесу переговорів, є власне позиція самого Саакашвілі.
“Він ще до кінця не визначився чого він хоче, бути губернатором,створювати партію чи повертатися до Грузії. У цьому основна проблема”, – зазначив один із співрозмовників в групі.
Власне, у групі Сакварелідзе не приховують, що Саакашвілі є їхнім прихильником, і не виключили, що в подальшому він може стати членом партії, що формується, але зараз це неможливо, оскільки він є держслужбовцем. Сам Саакашвілі ситуацію поки що особливо не коментує.
Тим не менше, один із співрозмовників в АП пояснює таку одночасну появу одразу двох проектів, бажанням випередити конкурентів.
“Саакашвілі хтось переконав, що весною вже точно будуть дострокові вибори. От він і рухається. Не факт, що він хоче залишатись в Україні, тому й тягнув. Але молодь змусила розворушитись. Якби вони (група Сакварелідзе) не заявили про створення партії,то втратили б час, і виходили б вже на поле,де вже повним ходом хазяйнували Лещенко і компанія. Реальний сектор – це далеко не Фейсбук, і тут не можна час втрачати”, – вважає співрозмовник в президентській канцелярії.
Плани на майбутнє
Незважаючи на розбіжності, представники обох груп заявляють, що переговорний процес ще далеко незавершений.
“Я не виключаю, що ми будемо в одному в одному блоці чи в списку. Ми постійно про це розмовляємо, а вибори і не сьогодні, і не завтра”, – запевнив Еспресо.TV Віктор Чумак. Не полишають надії на продовження розмови й з другого боку.
Разом з тим в обох групах не виключають, що переговори по об’єднанню стосуються не тільки одне одного, але й інших політичних сил, які приймали активну участь в “Русі за очищення”.
Зокрема, за словами голови “Демальянсу” Василя Гацька, в певний мометвелись переговори з політичною партією “Сила людей”.
Василь Гацько
“Ми повернемося до цього питання згодом. В них була не проста внутрішня ситуація. Але думаю, що ми ще повернемось до цієї розмови”, – зазначив Гацько.
Не виключать в групах, що до об’єднавчого процесу можуть приєднатись й інші політсили ліберального поля. “Цей процес можна сказати почався, і ми готові розмовляти”, – запевнив Гацько.
У найближчих планах групи “Демальянсу” є проведення 9 липня з’їзду оновленої партії, на якому будуть затверджені новий статут і програмні документи партії. “Там же будуть узгоджені всі питання щодо ребрендингу”, – повідомив Мустафа Найєм.
В свою чергу, в групі Сакварелідзе, зважаючи на обраний шлях створення партії з нуля, в якої ще нема назви, зараз займаються зовсім іншими речами, розбудовуючи комунікацію на регіональному рівні. У групі планують, що на повноцінне функціонування партійної діяльності вийдуть до жовтня.
Обидва нові проекти заявляють, що партії точно не будуть фінансуватись за рахунок олігархів.
У “Демальянсі” планують й надалі використовувати схему фандрейзінгу (збору пожертв) за рахунок залучення коштів малого й середнього бізнесу. Приблизно ті ж джерела фінансування озвучують і в групі Сакварелідзе.
Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, завдання по збору коштів як мінімум на розбудову регіональних партійних організацій виглядає досить проблематичним.
Проблематичним видається й існування двох партій, які працюватимуть на одному електоральному полі, і якщо їм не вдасться об’єднатись, то при можливому недоборі голосів на виборах обидві групи мають перш за все звинувачувати себе.