Loading...

Юстиція з відкатом: “ваша честь” і 10 млрд грн

Поки всякі НАБУ, СБУ та інші “–БУ” наганяють на корумпованих і не дуже політиків страх, суди та банкіри абсолютно безкарно витягають з наших із вами кишень мільярди гривень. А “–БУ” – ні бу-бу. Тому усім казнокрадам і прирівняним до них народним депутатам давно вже пора перекваліфіковуватися на людей в мантіях: в тіні, подалі від політичних баталій працювати куди простіше.

Вчора стало відомо, що Вищий адмінсуд відхилив касаційну скаргу ліквідатора “Імексбанку” про визнання нікчемною угоди між “Імексбанком” з низкою фірм, зокрема – ТОВ “Компанія Дасті”: згідно з судовими матеріалами, “Імексбанк” продав “Компанії Дасті” свій кредитний портфель в 308 млн грн за… 28,3 млн грн

Якщо ви без калькулятора, то підкажу – це в 10,88 раз дешевше.

Через 20 днів НБУ відніс  “Імексбанк” до категорії неплатоспроможних, а ще через декілька місяців регулятор відправив цей банк на ліквідацію. У такий нехитрий спосіб банк залишився з мінусовою “дулею” (даруйте) в балансі: бо вкладники нікуди не ділися, а позичальників, які мали б повертати гроші банкові, продали ні за цапову душу.

“Імексбанк” був проблемним, але завдяки одній простій афері його проблеми збільшилися на 280 млн грн
 Досвідчені юристи назвуть таку оборудку виведенням капіталу. На той момент власник банку, народний депутат Леонід Клімов, судячи з усього, уже розумів майбутнє цієї фінустанови. Йому, певно, було дуже важко прощатися з рідним активом, кортіло щось залишити напам’ять, і він вирішив приберегти для себе невеличкий кредитний портфель в три сотні мільйонів гривен, який, наскільки розумію, і було “злито” в оте “Дасті”.

Депутат, тим паче з такої поважної фракції, як “Відродження”, може хотіти що завгодно. Але як судді пішли на таку аферу? “Компанія Дасті” виграла три суди у ліквідатора “Імексбанку”, і тепер оту додаткову дірку в банкові доведеться латати коштом Фонду гарантування вкладів. Це при тому, що суди ці були для “Дасті” безнадійними. Декілька років тому в закон про систему гарантування вкладів були внесені зміни, згідно з якими тимчасові адміністратори мають право визнавати нікчемними будь-які угоди, укладені упродовж останнього року – до моменту визнання банку неплатоспроможним.

Тобто ліквідатор “Імексбанку” мав подвійне право скасувати згадану оборудку: і через її сумнівність, і завдяки наділеним законом повноваженням. Але в підсумку він “продув” три суди:

  • Одеський окружний адмінсуд;
  • Одеський апеляційний адмінсуд; ну і тепер…
  • Вищий адмінсуд.

Кожен з трьох судів поклав на закони України свій молоток, і цей красномовний жест обійдеться державній скарбниці в 280 млн грн. І я хочу зауважити: всій країні плювати. Бо ця історія не надто детективна, не надто політизована, аби перетворити її в антикорупційний серіал.

Добре, мало вам “трьох сотень лямів”, піднімемо ставку.

15 лютого Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ задовольнив касаційну скаргу колишнього мажоритарного акціонера “Дельта Банку” Миколи Лагуна. Лагун – ні мало ні багато – просив скасувати рішення Печерського райсуду м. Києва від 12 березня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2016 року, згідно з якими він, Микола Лагун, як поручитель по борговим зобов’язанням “Дельта Банку” мав повернути Ощадбанку близько 4,3 млрд грн. Ні сіло ні впало оцей Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ визнав недійсним договір поруки від 6 листопада 2014 року, який свого часу дав Лагун. У такий спосіб панові Миколі люди в мантіях подарували понал чотири мільярди гривень. Непогано, правда ж?!

Військові це називають відкатом: йдеться про рух вогнепальної зброї після пострілу – внаслідок відбою – в протилежний до напряму пострілу бік. Таке ж явище буває із правосуддям, коли воно рухається в протилежну сторону.

Де НАБУ? Де інші правоохоронці? Де полчища голодних та прозорливих антикорупціонерів з громадського сектору? Певно, їм не вистачає драматургії в цій нудній справі; як вампіри прагнуть крові незайманих, так зазначеним категоріям трудящих потрібні жертовні ягнята у вигляді представників політичної раси.

Тим часом фінансово-судове мародерство набирає нечуваних масштабів. Ось і збанкрутілий банк “Михайлівський” звинувачується в незаконному продажі портфелю вартістю в 682 млн грн. Я навів лише три приклади банкрутства, а ми вже говоримо про зловживання на суму понад 5 млрд грн. І це лише початок, бо на ринку судово-банківського фіглярства є чимало інших схем. Наприклад, ліквідатору Курченкового “Брокбізнесбанку” не вдається стягнути з компаній цього біглого молодого генія 4,8 млрд грн… бо йому перешкоджає виконавча служба.

Шановний міністре юстиції Павле Петренко, уже зовсім здоровий глузд залишив все ваше відомство? Я розумію, що гроші на вибори потрібні, але відверто протидіяти державним інтересам, – це вже перебор!!!

До речі, 4,3 млрд грн Лагун виграв у партійного соратника Петренка – Андрія Пишного.

Співпадіння?

Не думаю, як говорив класик.

9 лютого Київський апеляційний господарський суд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ліквідатора банку “Фінанси та кредит” і лишив без змін рішення Київського апеляційного госпсуду, яким було продовжено терміни повернення позики на 36 місяців (з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 року). Йшлося про 537,7 млн грн. Ліквідатор “Фініків” у рамках судового спору акцентував на процедурі ліквідації банку, що унеможливлює зміну терміну зобов`язання до 2019 року, оскільки на саму ліквідацію відведено термін до 17.12.2017. Натомість колегія Київського апеляційного госпсуду зазначила, що “внесення змін до кредитних договорів щодо продовження термінів сплати коштів за кредитними договорами не позбавляє відповідача права скористатись своїм правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів”. Гадаю, окрему тему я присвячу схемам виведення коштів з “Приватбанку”, – уже в надзвичайний для нього період.

Я зібрав усього лише декілька прикладів, які дуже вписуються в класичний опис виведення коштів з банківської системи. Сумарно вони перевищили збитки державному бюджету понад 10 млрд грн. Але ні правоохоронні структури, ні Нацбанк з Фондом гарантування вкладів, як то кажуть, мух не ловлять. А мо’ навіть і створюють сприятливе середовище. Хоча, здавалося б, дивно: довести провину пересічного Лагуна набагато простіше, ніж пересічного Онищенка.

Але кому це потрібно? Відомо ж, що відкат – це закон природи.

Орест Сохар

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *