Вражаючий талант Трампа

Груба риторика, безглузді вимоги, погано продумана політика і дешеві трюки американського президента. До чого це призведе?

Безладній зовнішній політиці Трампа приділяється багато уваги: всі ці безглузді заяви, різкі зміни курсу, помилки. Але в довгостроковій перспективі більш руйнівним і небезпечним є те, що дехто вже назвав ефектом Трампа – його вплив на внутрішню політику інших країн. Судячи з усього, цей потужний і негативний ефект може легко перекреслити десятиліття успішної зовнішньої політики США.

Подивіться на Мексику. Протягом поколінь це була країна з яскраво вираженою антиамериканською позицією. Заснована радикальним революційним рухом, підігріта гнівом проти імперіалізму США і постійним свавіллям всередині країни, Мексика рідко співпрацювала з Вашингтоном. Але починаючи з 1990-х, повернуло на краще, і підхід до США повністю змінився. Завдяки далекоглядному керівництву в Мехіко і постійній двосторонній співпраці з Вашингтоном, Сполучені Штати і Мексика стали добрии сусідами, активними партнерами з торгівлі і союзниками в галузі національної безпеки.

Мексика купує більше американських товарів, ніж Китай, і фактично є другою за величиною (після Канади) країною-імпортером. Продажі в Мексику зросли на 455% після запуску NAFTA. Країна співпрацює зі Сполученими Штатами у сфері безпеки кордонів, сприяючи припиненню поставок наркотиків і депортації десятків тисяч мігрантів з Центральної Америки. Мексика також є союзником Вашингтона в більшості міжнародних переговорів і організацій.

Але все це може легко змінитися. За останній рік, Трамп стільки разів нападав на Мексику і принижував її народ, що політичний ландшафт не міг не змінитися. Президент Енріке Пенья Ньєто вже втратив частину схвалення виборців, які вирішили, що він діє дуже заспокійливо щодо Трампа. Тепер цілком можливо – навіть дуже ймовірно – що наступним президентом Мексики стане антиамериканський соціаліст-популіст, на кшталт екс-лідера Венесуели Уго Чавеса. На початку 2015 року у Андреса Мануеля Лопеса Обрадора було близько 10% підтримки населення. Зараз його рейтинг становить близько 30%, що робить його фаворитом президентських виборів наступного року.

Перемога Лопеса Обрадора стане катастрофою не тільки для Мексики, але і для США. Найімовірніше, країна повернеться в часи корумпованого соціалізму і дисфункціональної економіки, з головою поринувши в популізм і націоналізм. Лопес Обрадор описує Трампа як «неофашиста», який атакує адміністрацію Пенья Ньєто через те, що чинний президент надто слабкий, аби протистояти Трампу. А Обрадор обіцяє зайняти жорстку позицію щодо Вашингтона. У лютому він вирушив у тур містами США, виступаючи на великих мітингах перед мексиканськими американцями і критикуючи Трампа напоказ.

Тепер поглянемо на Південну Корею. Вимога Трампа про те, щоб Сеул заплатив за систему протиракетної оборони THAAD, і погрози скасувати чинну угоду з Вашингтоном, розбудила місцеві сили, які виступають проти THAAD разом з будь-якими агресивними військовими заходами проти Північної Кореї. Трамп випадково образив одного з найближчих союзників Сполучених Штатів, погодившись з Китаєм, що Корея колись належала Піднебесній. Ну і крім того він погрожував розірвати угоду про вільну торгівлю між США і Південною Кореєю. Згодом в республіці раптово проходять позачергові президентські вибори, а кандидат, який найбільше виграв від витівок Трампа, – лівий Мун Джеін, став переможцем гонки. Антиамериканізм повернувся в Південну Корею, хоча і не так сильно, як у Мексиці, де до Трампа прихильно ставиться лише 3% населення.

Якщо тенденція збережеться, нас чекають цілі десятиліття проблем у зовнішній політиці США. Взаємодіяти з Північною Кореєю і так досить складно, але з непокірною Південною Кореєю, яка вирішила переглянути проамериканську позицію, це стало б неможливо. Розв’язання проблем наркотиків, прикордонного контролю та міграції також буде значно складнішим, якщо уряд Мексики відмовиться від співпраці з США.

Як би не будувалася зовнішня політика країни, великі державні діячі завжди пам’ятають про одну просту істину: у кожної країни є своя внутрішня політика. Груба риторика, безглузді вимоги, погано продумана політика і дешеві трюки – все це заганяє іноземних лідерів у надзвичайно вузькі рамки. Вони в жодному разі не можуть собі дозволити бути запідозреними в поразці Сполученим Штатам, тільки не нації, очолюваній тим, хто має намір показати, що для перемоги США всі інші мають програти.

Фарід Закарія

Політолог, експерт в області міжнародних відносин, ведучий CNN