Темні конячки. 5 країн, від яких залежить майбутнє Росії, – американський політолог

Про складні стосунки Росії та Заходу останнім часом було написано чимало. Але поки президент РФ Володимир Путін грає в ігри з США і Європою, намагаючись зберегти сумнівний альянс з Сирією та Іраном, не варто забувати про інші країни, що впливають на майбутнє Росії. Ось п’ятірка держав, на які варто звернути особливу увагу.

Китай

Почнемо з найочевиднішого. Росія сподівалася, що її розворот на схід у бік Китаю дозволить їй компенсувати ті інвестиції та торговельні зв’язки з Заходом, які вона втратила після початку української кризи в 2014 році. За деякими оцінками, санкції, накладені США і Євросоюзом проти Росії, і російські контрсанкції обійшлися Кремлю в 1-1,5% ВВП тільки за перший рік. За прогнозами МВФ, в середньостроковій перспективі вона може втратити близько 9%. І, хоча Китай дійсно взявся за фінансування деяких російських проектів (у першому півріччі 2016 року обсяг китайських інвестицій зріс на 172%), цього виявилося недостатньо, щоб компенсувати втрати в зростанні і фінансуванні, викликані західними санкціями. Ситуація ускладнюється ще й тим, що Китай так і не визнав анексії Криму, на що Москва колись розраховувала.

У цьому вся суть їх відносин: хоча Пекін продовжує укладати угоди з Москвою, він не стане брати участь у геополітичних іграх Росії. При цьому з радістю скористається ситуацією для розширення ділових зв’язків із Росією, адже росіяни тепер змушені пропонувати Китаю більш сприятливі умови і ціни. Глобальний статус-кво виявився сприятливим для Китаю, тому він хоче, щоб такий стан справ зберігався якомога довше. Росія ж прагне змінити ситуацію. Крім того, Китай продовжує змагатися з Росією за вплив, особливо в Середній Азії. Словом, не чекайте, що Росія та Китай стануть кращими друзями найближчим часом. Або взагалі хоч коли-небудь.

Японія

Росія вже багато років намагається налагодити відносини з Японією — частково заради зміцнення своїх позицій у відносинах з Китаєм, частково в надії на те, що японські інвестиції в Росію допоможуть впровадити японські технології, ефективність і досвід в російську промисловість. Хоча в деяких галузях це все ж відбувається (особливо в енергетиці і автомобілебудуванні), масштаби впровадження так і не досягли того рівня, на який розраховував Кремль.

Обговорюючи перспективи російсько-японських відносин, особливу увагу слід приділити історії і геополітиці. Токіо і Москва продовжують сперечатися щодо статусу Курильських островів — ланцюжка островів у Тихому океані, на які претендують обидві країни. Більше того, Росія і Японія досі не підписали мирний договір, який повинен офіційно покласти край війні між ними.

Японія зараз опинилася у досить складній геополітичній ситуації в Азії: наполегливість Китаю продовжує зростати, поведінка Північної Кореї стає все більш агресивною і непередбачуваною. Росія не в силах допомогти у вирішенні цих проблем. А ось США, незважаючи на всі свої політичні кризи, контролює ситуацію в цьому регіоні (на території Японії знаходяться 54 тисячі американських солдатів). США залишаються найголовнішим і потрібним союзником для Токіо. Ось вам ще одна причина, чому Росія зацікавлена у зближенні з Японією.

Саудівська Аравія

У Сирії Росія показала, що вона готова втрутитися там, куди Америка поки що боїться лізти. Це робить Росію важливим гравцем у регіоні. Більш важливим, ніж могли б дозволити її економічна ситуація і військова міць (Росія займає 12 місце в списку найбільших економік світу, і, хоча за видатками на свої збройні сили вона займає третє місце, ці витрати становлять лише десяту частину військових витрат США).

Хоча в Сирійській війні Саудівська Аравія і Росія знаходяться в різних таборах, вони все ж зуміли об’єднатися, щоб стримати падіння світових цін на нафту, яке завдало серйозного удару обом країнам. У цих відносин є потенціал і майбутнє: заступник кронпринца Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман зіграв ключову роль у створенні партнерства з бюджетом $10 млрд між Публічним інвестиційним фондом Саудівської Аравії і Російським фондом прямих інвестицій. Поліпшення відносин з Саудівською Аравією допомагає Росії реалізовувати її ініціативи в країнах Перської затоки. Так, саудити, можливо, поки раді бачити Дональда Трампа в Білому домі, але немає ніяких гарантій, що в майбутньому ситуація буде такою ж. Простіше кажучи, завжди вигідно мати кілька варіантів.

Туреччина

Росією і Туреччиною керують найколоритніші та владні лідери, які є активними учасниками сирійської драми. У листопаді 2015 року турецькі ВПС збили російський бомбардувальник, що порушив повітряний кордон Туреччини. У відповідь РФ ввела торгові санкції, але сторони досить швидко владнали розбіжності після вибачень президента Туреччини Реджепа Ердогана. Через рік колишній офіцер турецької поліції застрелив в Анкарі посла Росії.

У звичайній ситуації, подібні події цілком призвели б до початку війни. Але поки Ердоган вислуховує критику Заходу на адресу його уряду, у Росії і Туреччини буде набагато більше стимулів для співпраці. Зараз ці дві країни намагаються запустити газопровід «Турецький потік», щоб мати можливість поставляти російський газ до Європи. Туреччина також виступає представником НАТО на мирних переговорах щодо Сирії в Астані. Анкара з радістю ухиляється від звинувачень Заходу про посилення авторитаризму, налагоджуючи дружбу з Москвою.

Проте Ердоган і Путін поки не прийшли до єдиної думки про те, яку роль президент Башар Асад повинен грати в майбутньому Сирії. Питання сирійських курдських територій – справжнє прокляття для Туреччини – ще довго буде залишатися джерелом підозр.

Венесуела

Останній країні у цьому списку зазвичай приділяють найменше уваги. Венесуела переживає період потрясінь, її громадяни щодня виходять на вулиці, протестуючи проти Ніколаса Мадуро і відсутність основних продуктів харчування та медикаментів. Враховуючи те, що Венесуелі належать найбільші підтверджені запаси нафти в світі, це можна назвати неймовірним крахом одного з важковаговиків Латинській Америці.

Ось тут-то і починається найцікавіше. Венесуельська державна нафтова компанія PDVSA володіє американською енергетичною компанією Citgo. У грудні PDVSA отримала кредит від російської державної нафтової компанії «Роснефть». В обмін PDVSA виставила велику частку (49,9%) в Citgo в якості застави.

Якщо PDVSA не зможе виплатити кредит — що дуже ймовірно, вже в кінці 2017 року — «Роснефть» отримає цю частку, після чого вона вже з легкістю зможе придбати контрольний пакет акцій. Крім стратегічної гри, спрямованої на скупку якісних нафтових активів за низькою ціною, Путіну дуже подобається ідея володіння одним з найбільших нафтопереробних підприємств в США. І ця мрія цілком може здійснитися