Сумні реалії: нинішнє покоління 30-річних у небезпеці безгрошів’я на пенсії

В Україні нинішнє покоління 30-річних у небезпеці безгрошів’я. Бо в державі все ще діє солідарна пенсійна система. На сьогодні, за підрахунками спеціалістів, один працівник утримує одного пенсіонера. Бо зараз група так званого “основного працездатного віку” досить солідна. За 25 років, коли на пенсію вийдуть нинішні тридцяти- та сорокарічні, тих, хто мав би утримувати їх, безнадійно мало. І змінити це вже неможливо, бо це працездатне населення не народилось.

Всім, кому виповнилось 35 років, вже треба потурбуватись і прорахувати своє майбутнє. Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Так, зараз існує велетенська “діжка”, куди усі працюючі скидуються грошима. А далі держава намагається розподілити ці гроші між усіма пенсіонерами. Наразі виходить не дуже. Через загрозливе співвідношення один до одного більшість пенсіонерів отримує мізер. Та навіть на ці виплати у пенсійній “діжці” хронічно бракує грошей. Наступного року туди планують “закачати” понад 200 мільярдів гривень.

У Міністерстві соціальної політики налаштовані рятувати солідарну систему держави будь за що і причина, кажуть, в генетиці.

“Це не тільки моя думка. Є наукові дослідження, які говорять, що людина генетично не здатна накопичувати собі на старість. Якраз державна система є основою, а все інше повинна подумати людина”, – каже заступник міністра соціальної політики України Микола Шамбір.

Тоді виникає кілька запитань. Перше – що треба зробити зараз, аби не голодувати на старість?

Так, по-перше, треба переконатись, що на державну пенсію ви таки претендуєте. Зробити це можно онлайн зі свого комп’ютера через особистий кабінет на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Найпростіше – за допомогою цифрового підпису або банківську ідентифікацію. Там перед вами розкриється повна картина минулого і перспектива майбутнього. З точки зору держави, звичайно.

Найголовніше, на що потрібно звернути увагу, – ваш страховий стаж. Від трудового він відрізняється тим, що потрібно не просто працювати, а й класти гроші у Пенсійний фонд. Чим вища офіційна зарплата, тим краща пенсія. Для тих, хто не платить нічого, цей клуб пенсіонерів буде закритим. Тобто, потрібно чи не з першого дня роботи думати, чи оформляють офіційно, чи сплачують внески, чи зараховується трудовий стаж.

“Найбільшою проблемою у нас є нелегальна зайнятість. І нелегальна заробітна плата. Це проблеми, з якими треба боротись. Все інше не настільки критичне”, – зазначає Микола Шамбір.

Але в країні ситуація така, що деякі роботодавці тримають своїх працівників на мінімалці, або платять зарплату в конвертах.

“Сьогодні 70% ринок зарплат в тіні. Не через те, що всі такі непатріоти. А через те, що власники підприємств не можуть платити 40% податків, тому що в них не вистачає рентабельності. І зараз ми не знаємо, яка в нас буде пенсія, де в нас буде пенсія, тому що Пенсійний фонд завжди банкрут”, – пояснює народний депутат, лідер партії “За майбутнє” Ігор Палиця

Щоб підтримати хоча б нинішній поганенький баланс, коли один працюючий годує одного пенсіонера, в країні має народжуватися і залишатися жити цілком конкретне число людей. І біда в тому, що якраз на покоління нинішніх 35-річних припадає демографічне провалля 90-х. Діти просто не народилися, тому не виростуть і не будуть нікого утримувати. Тобто пенсію державі буде брати ні з кого.

Треба усвідомити, що турбуватися про пенсію в 50 років – запізно. Треба було починати ще вчора.  Якщо ви отримуєте зарплату у конверті, можете забути навіть про мінімальну пенсію. Розраховуйте лише на мізерну соціальну допомогу. Так держава називає гроші тим, хто в Пенсійний фонд нічого не вніс.

Інвестиційний банкір Тарас Козак стверджує, що щасливі пенсіонери ті, хто почали відкладати гроші у свої тридцять. Він пропонує одразу кілька варіантів пенсійного рахунку.

Гроші під матрацом чи депозит
Гроші під матрацом, навіть в іноземній валюті, знецінюються. А от нерухомість – ні.

“Ми не дуже розуміємо масштаб цін, який буде. Київ 1990 рік, квартира на Хрещатику 2-3-х кімнатна 5-7-10 тисяч доларів – це був шик. Що сьогодні в Києві за 10 тисяч доларів? В Києві нічого. Десь під Житомиром невеличка така халупка. Що буде за майбутні 30 років – передбачити ще важче”, – каже експерт.

Гроші, покладені в банк, не принесуть великих заробітків. Та, принаймні, трохи переженуть інфляцію. Щоправда, тут треба бути дуже обережним. Адже гарантувати, що банк, якому ви довірились, ще буде існувати за чверть століття, ніхто не візьметься.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП)
А от що держава гарантує – це виплати по своїм цінним паперам. Механізм такий: купуєте облігації, тобто позичаєте державі, а вона за 10, або 20 років повертає їх з відсотками.

“Вищий дохід – більше ризиків. В ОВДП ризиків жодних. Держава завжди повертає, повертала і буде повертати сумму інвестицій повну, на відміну від банківських депозитів”, – каже інвестбанкір Тарас Козак.

Цим інструментом дуже вдало користуються можновладці, інвестори. Але він доступний і простим смертним. Щоправда, заможним.

“В ОВДП не можна відкладати одразу маленькими сумами. Ми рекомендуємо перший раз інвестувати суму від 30 тисяч гривень. Це вже суттєва сумма, яку спочатку треба накопичити на депозитах чи в інших інструментах і потім вже вкласти в ОВДП”, – каже інвестбанкір.

Для тих, кому самому нудно і складно розбиратися в усіх цих облігаціях, відсоткових ставках та надійності банків, вже зараз в Україні є організації, які зроблять це. Називаються вони недержавні пенсійні фонди.

Недержавний пенсійний фонд
Вступити в цей клуб пенсіонерів, на відміну від державного, можна добровільно. І вносити стільки грошей, скільки можеш.

“Сказати, що ви заробите багато, – неможливо. Але основна задача – щоб ви не втратили”, – зазначає директор Адміністрації недержавних пенсійних фондів Юрій Бурков.

Це працює так:

укладаєте договір;
вносите протягом, приміром, 20 років щомісяця по тисячі гривень;
фонд протягом цього часу купує і продає акції, облігації, валюту чи золото.
Тобто, роблять усе, щоб ви зберегли і примножили ваші кошти. А раптом не вийде – ніхто гарантій не давав. Це теж буде прописано у договорі.

“Ви можете відкладати стільки, скільки можете, але ви повинні розуміти, що це буде не пенсія, це буде допомога. Для базової моделі це може бути 10-15%”, – пояснює Юрій Бурков.

Це давня мрія держави – дати українцям змогу накопичувати на пенсію самостійно. Настільки давня, що перший законопроєкт про так званий другий рівень пенсійної системи датується 2003 роком. Останній з варіантів вже рік лежить у Верховній раді. Ігор Палиця переконаний, його треба терміново розглядати. Інакше – ми падаємо в пенсійну прірву.

“І дайте можливість людям, як у всьому світі, мати свій пенсійний рахунок, де він буде бачити, де його гроші, де він буде вирішувати в об’ємі 25% куди інвестувати ці гроші. І держава буде гарантувати ці установи, контролювати і перевіряти. І все запрацює. Рівно місяць або два”, -каже народний депутат, лідер партії “За майбутнє” Ігор Палиця.

У Мінсоцполітики поки не впевнені, чи врятує українців другий рівень пенсійної системи. Бо свідомості не вистачає навіть для солідарної.

“Як-то кажуть, ми їмо бутерброд. Хліб – це солідарна система, масло – накопичувальна, добровільно-накопичувальна – це ікорочка. От, якщо ми будем таке будувати, то тоді ми будем мати бутерброд”, – каже заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір.