“Стогнала від болю, а лікарі відмовлялись рятувати”: чоловік звинуватив медиків у смерті своєї дружини

У Камінь-Каширській лікарні, що у Волинській області, померла жінка через бездіяльність лікарів.

Про це у соціальних мережах написав чоловік покійної Володимир Чурак.

“У другій половині дня моїй (уже покійній) дружині стало погано, температура +38’С, її морозить. Я викликаю швидку допомогу. Оператор відмовляється направляти швидку допомогу, бо температура невисока, тому її збивати не треба. Я пояснюю оператору, що дружина тиждень тому пройшла курс хіміотерапії, можливо її неміч пов’язана з цим, після словесної перепалки швидка допомога нарешті приїхала. Після огляду хворої лікар порадив везти її до приймального відділення.
Ми з дружиною зібралися, вона сама сіла в машину. Приїхали до приймального відділення, моя дружина своїми ногами зайшла в приймальню, ми присіли на стільці, моїй дружині погіршало, вона прилягла мені на руки. З нами приїхала моя рідна сестра. Медсестра з приймального відділення сказала, що до 20:00 вони не приймають, бо є черговий сімейний лікар в поліклініці: «Ідіть до нього». Моїй дружині з кожною хвилиною все гіршає і гіршає”, – написав чоловік.

Володимир Чурак згадує, що побачивши таке ставлення, він почав кричати до медиків і тільки після того вони почали бодай щось робити.

“Я почав голосно вимагати, щоб покликали хоч якогось лікаря. Медсестра мені: «Чого ви тут кричите?» і привозить візок для неходячих. Виходить із сусіднього кабінету черговий лікар. Я йому пояснюю все спочатку, прошу допомогти. Він мені знову про сімейного лікаря з поліклініки пояснює. Моя сестра біжить в поліклініку, повертається через пару хвилин в сльозах: лікар відмовилась сюди йти. Дружину я поклав на кушетку, вона мучиться, стогне. Я знову переходжу на вищий тон, вимагаючи допомоги. З’являється лікар-анестезіолог: «Ви тут не кричіть» до мене. Я по телефону набираю нашого сімейного лікаря Суліка В.К., прошу приїхати, бо дружині дуже погано, він мені відмовляє: «Володя, у мене дві тисячі пацієнтів, я до всіх не наїжджу». Лікар на місці набирає телефон до лікаря-онколога Перепелиці І.Д., пояснює йому стан моєї дружини. Я стою поруч і чую відповідь з телефону: «там є ургентний лікар» і кидає трубку. Я прошу дати номер телефону до Бегаля М.І., ніхто не хоче давати, я знову в крик: «Що це за секретна організація?». Правда змилувався лікар з приймального відділення і зателефонував йому. По моєму проханню Бегаль М.І. приїхав і оглянув мою дружину, яка стогнала і корчилася від болю”, – пише Володимир.

“Лікарі вирішили покласти її в стаціонарне відділення гінекології, яке знаходиться на третьому поверсі, ліфта немає, немає нікого, щоб нести хвору людину на ношах. По телефону узгодили і ми понесли дружину із сестрою в хірургічне відділення. З Луцька привезли ліки для підняття лейкоцитів, прошу медсестру ввести ліки, медсестра хірургічного відділення проти уколу: « Без лікаря колоти не буду». Телефонує Перепелиці І.Д., який наказує без нього не колоти, бо він має підійти. Час минає, моя дружина мучиться. Я забираю шприц у медичної сестри, щоб вколоти самому, але вже й вона погодилась і ввела цей злощасний укол. Нарешті приїжджає Перепелиця І.Д., починає писати список ліків. Я бігаю по аптеках, щоб зібрати необхідні медикаменти, бо у лікарняній аптеці не було. Привіз ліки, почали капати. На жаль багато часу втрачено і ліки введені занадто пізно не допомагають, моя дружина помирає о 01:30 ночі”, – згадує чоловік покійної.

Чоловік згадує, що працівники лікарні вкрали медичну картку його покійної дружини, щоб внести там зміни.

“Після того, як поховав дружину, я почав шукати її медичну картку, бо пам’ятаю, що мені її після смерті повернули. Ось тільки картка дивним чином «з’явилася» у заступника головного лікаря. Одна добра людина скористалася нашим горем і витягнула медичну картку з сумки уже померлої дружини. Бог їй суддя. Ось тільки картка пройшла чистку руками ще одної «доброї людини», яка намагалася якимось чином сфальсифікувати довідки дружини. Коли я прийшов до головного лікаря забрати лікарське свідоцтво про смерть, запитую у неї: «Чи Ви чули про те, як спрацювали Ваші працівники, надаючи медичну допомогу моїй дружині?» Головна лікар мені: «Чула, але я буду захищати «своїх»!”, – пише Володимир Чурак.

“Гроші не можуть вирішувати все на землі, ніхто не вічний і не доведи Господь вам стикнутися із такою несправедливістю і нелюдяністю, яку пережила моя дружина в останні години свого життя”, – зазначає чоловік.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *