“Небагаті платять за жебраків”
Екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко переконаний, що люди не вірять у чесність нових тарифів Регулярні новини про підвищення житлово-комунальних тарифів доводять простих українців до відчаю. Люди не розуміють, як за нинішніх пенсій та зарплат можна дати собі раду. Однак уряд заспокоює: жодних проблем немає, незабезпечені отримуватимуть субсидії, пише газета “Експрес”. Чи виправдана політика уряду в житлово-комунальній сфері? Своїми міркуваннями на цю важливу для більшості українців тему просимо поділитися колишнього міністра з питань житлово-комунального господарства, голову Спілки власників житла Олексія Кучеренка. — В уряді стверджують, що тарифи на газ доводиться підвищувати на вимогу МВФ. Чи справді це так? — Підвищувати тарифи треба було, але не до такого рівня і не так різко. Це не так вимога МВФ, як бажання наших керманичів обкласти українців додатковим великим податком. Розмір цього податку — 52%. Це приблизно 50 мільярдів гривень. За рахунок них урядовці хочуть нібито виконати інвестиційну програму зі збільшення видобутку газу в системі “Укргазвидобування”. На жаль, наші керманичі відразу не подумали про те, що збільшення ціни на газ потягне за собою вагоме підвищення тарифів на опалення, гарячу воду й так далі. З вересня знову зростуть тарифи на електроенергію та водопостачання. Як наслідок, щонайменше 50% населення підуть по субсидії. І це вже буде не лише економічна проблема, а й жахлива соціально-психологічна проблема. Адже важко знайти приклад в історії реформ якоїсь країни, щоб більше як половина населення була на субсидіях. — Тобто нинішньої політики субсидіювання населення ви не схвалюєте? — Ціну на газ узято зі стелі — ніяка вона не ринкова, не економічно обгрунтована. Я вважаю, що економічно обгрунтованою могла би бути ціна на рівні 3600 гривень за тисячу кубів для населення і приблизно 3000 грн. для теплокомуненерго. Тоді б не половина населення, а 10 — 15% пішли по субсидії. Була б діаметрально інша картина. Коли говоримо про субсидії, то маємо розуміти: так, це цивілізований інструмент. Але за умови, що його використовує обмежена частина населення, яка не здатна сама себе прогодувати. Субсидії мають позитивний ефект, коли вони монетизовані. Тобто якщо люди отримують готівку, вони можуть витрачати ці кошти, як заманеться. Отже, заінтересовані в тому, щоб менше споживати тепла, газу, води, електрики, зацікавлені утеплити для цього житло сучасними матеріалами, поставити енергоефективні вікна чи котел. Нинішні ж субсидії не доходять до людей, вони йдуть суто компанії “Нафтогаз України” та великому бізнесу, що володіє приватизованими облгазами та обленерго. Тому люди не мають ніякого стимулу витрачатися на енергоефективність свого житла. Субсидії — це те саме, що кошти держбюджету, тобто гроші наші, платників податків. Отак використовувати їх, не порадившись із платниками податків, — цілковита дурниця. Для того, щоб узяти гроші з якоїсь шухляди, вони там якось мають з’явитися! Кожна людина, яка тепер “сяде” на субсидії, має усвідомити, що її дитина, чоловік чи хтось інший із родичів повинен сплатити ці субсидії. Тобто когось обкладуть податком. Інакше кажучи, переважно небагаті платять за жебраків. Не кажу вже про те, що нині система тарифоутворення — що в енергетиці, що в газовій чи тепловій сфері — абсолютно не стимулює до скорочення втрат, до оптимізації виробництва й управління, а лише поглиблює проблему. Щоб ви розуміли: з 1 вересня ціна на електроенергію в Україні буде приблизно на 25% вища, ніж у Словаччині, і на 15% вища, ніж в Угорщині, Болгарії, Румунії, Польщі. — Віце-прем’єр Павло Розенко радить мешканцям сіл переходити на дрова. Насправді на зиму треба щонайменше 15 — 20 тисяч кубів дров, а це 6 — 8 тисяч гривень. Невже в уряді не розуміють, що дрова не безплатні? — По-перше, проблема в тому, що в нас немає цивільного ринку дров, і незаконна вирубка рано чи пізно призведе до важких екологічних наслідків. Ніхто ж балансу лісів не відстежує, у лісовому господарстві відбуваються масштабні зловживання. По-друге, людям, які палили газом, а тепер хочуть палити дровами, треба встановлювати твердопаливні котли. А це теж чималі гроші. Знаєте, так само можна людям порадити не палити взимку взагалі. Ну скільки тієї зими… І електроосвітленням не користуватися — можна свічки поставити… На жаль, найпотрібніші послуги перестали бути для людей доступними. Я обома руками за те, щоб ми шукали альтернативу газу, щоб там, де можливо, заміщувати газ біопаливом, але будь-яка пропозиція має бути економічно прорахована. Завдання уряду — дати споживачеві вибір. А не змушувати їх, зокрема й тих, хто недавно заплатив чималі гроші за підведення газу до домівок, відмовлятися від нього й повертатис до дров чи вугілля. Хочете, аби люди палили дровами? Запропонуйте їм адекватну держдопомогу! — В уряді кажуть, що з підвищенням пенсій і зарплат люди поступово виходитимуть зі системи субсидій. На ваш погляд, коли цього варто чекати? — Думаю, нескоро. Зважаючи на темпи підвищення зарплат, не всі, мабуть, доживуть до цього часу. Повторюю: тарифи певним чином треба було підвищувати. Але це підвищення мало б супроводжуватися цілковитою прозорістю. Люди повинні знати, куди йдуть їхні гроші. До речі, на одному зі заходів, які я днями відвідував, провели інтерактивне опитування. У людей поцікавилися: “Чи готові ви платити за високими тарифами заради підтримки енергонезалежності країни?” 98% опитаних сказали: “Ні, не готові, бо не довіряємо цим тарифам”. Люди не впевнені, що гроші йдуть на підвищення якості житлово-комунальних послуг, на модернізацію теплокомуненерго, а не на підтримку провального бізнесу олігархів. Вони вважають, що гроші з їхніх кишень просто перекачують до кишень олігархів. Саме тому ототожнюють дії влади та олігархів. Саме тому влада ще більше втрачатиме підтримку.