Хто змінить Абромавичуса в Укроборонпромі?

Реформатор Абромавичус покерував концерном рівно рік

Баталії навколо державного концерну «Укроборонпром» – об’єднання  державних підприємств оборонно-промислового комплексу України – не вщухають роками. За минулого президента концерн прогримів через «скандальні схеми Свинарчуків». Прихід до влади Володимира Зеленського та призначення на державну посаду генеральним директором ДК «Укроборонпром» Айвараса Абромавичуса, який сам родом з Литви, мав додати прозорості і стабільності роботі цієї стратегічної структури. Але сталось не так, як гадалось, пише Главком

Абромавичус прокерував концерном рівно рік, з вересня 2019 року. І влітку сам оголосив, що хоче залишити посаду. Влада вже котрий місяць шукає йому заміну.

У липні Абромавичус зазначив, що попри його рішення піти сформована ним команда держконцерну продовжить роботу. «Команда працюватиме далі, я також працюватиму далі, і ми скоро побачимо на якій посаді», – пообіцяв  він.

Керівник концерну також запевнив, що спочатку йшов на посаду гендиректора лише на 2-3 місяці, щоб розпочати фінансовий і forensic-аудит, розробити стратегічні документи та завести нову команду. За його словами, за 11 місяців до «Укроборонпрому» було заведено 70 професійних людей при штаті у 260 осіб, зокрема, замінено всіх заступників гендиректора. Крім того, було призначено майже 30 нових керівників найбільших підприємств.

За піаром досягнень не видно?
Та попри ці реляції добровільна заява гендиректора дає підстави для інших трактовок. Для опонентів Абромавичуса таке рішення слугує свідченням його професійної неспроможності. Принаймні, новий профільний віцепрем’єр-міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський озвучив геть інші наміри: він анонсував зміну всього керівництва «Укроборонпрому» і  команди, яка там працювала останній рік. За його словами, «Укроборонпром» буде перетворено в державну холдингову компанію під умовною назвою «Оборонні системи України», оскільки навіть назва «Укроборонпром» уже стала токсичною. «Це буде керуюча компанія зовсім з іншими функціями, які на сьогодні існують у концерні, з мінімумом втручання в госпдіяльність холдингів, що входитимуть до цієї компанії. Стратегічно займатиметься розміщенням акцій, що становлять основу холдингів», –  описав нову структуру віце-прем’єр.

Опоненти Абромавичуса дорікають йому сумнівними здобутками на посаді. Головний «прорив» – розроблений одним із його заступників план про ліквідацію концерну та утворення шести холдингів. При цьому Абромавичус, дійсно, робив ставку на гучні заяви. Наприклад, через два тижні на посаді заявив про намір збільшити збройний експорт з $400 млн до $2 млрд на рік. Звісно, нічого цього не виконано. Його заступниця із закупівель Надія Бігун хизувалася, що підприємства «Укроборонпрому» заощадили на держзакупівлі через систему ProZorro 500 млн грн в 2019-2020 роках. Однак переважна більшість керівників оборонних заводів вважають такі досягнення сумнівними, бо, за їхніми досвідом, система ProZorro «знижує» якість продукції, оскільки змушує купувати не якісне, а дешеве.

Головну проблему Абромавичуса джерела на підприємствах концерну формулюють так: колишній бізнесмен розглядав ДК «Укроборонпром» – специфічну військово-промислову структуру – лише з точки зору звичайного бізнесу та комерції.

Хто на заміну?
Джерела в Кабміні підтверджують два прізвища кандидатів на посаду, яку звільняє Абромавичус. Перший – Михайло Морозов, що є нині заступником генерального директора з маркетингу та збуту ДК «Укроборонпром». Другий – завідувач відділу Головного департаменту з питань нацбезпеки Офісу президента Сергій Тихонов.

Тут важливо й те, що і Михайло Морозов, і Сергій Тихонов – вихідці з оборонно-промислової галузі на відміну від «чужака» Абромавичуса. Фахівці «оборонки» небезпідставно вважають, що обидва добре розуміються на проблемах розвитку технологій та реформування оборонної промисловості. Але все ж таки у двох кандидатів є розбіжності у позиціях.

В уряді не роблять таємниці, що у першу чергу розглядалася кандидатура Михайла Морозова – фахівця, що близько 30 років працює в системі експорту озброєнь та добре розуміє реальні можливості підприємств. Свого часу він забезпечив прорив України на пакистанському напрямку експорту зброї.

У коментарі «Главкому» Михайло Морозов висловив переконання, що ДК «Укроборонпром» треба ліквідувати, але не з позиції концерну-господарської структури, а з позиції концерну-квазіміністерства, на яке себе перетворив «Укробронпром». Тобто, він не повинен виконувати функції чиновників (та ще й жити за законами бізнесу із відповідними окладами бізнесменів). Тим більше, що уряд вже створив нове профільне Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. «Уся політика повинна піти в новостворене Міністерство під керівництвом Олега Уруського, але керування підприємствами має залишитися в ДК «Укроборонпром», – вважає Морозов. Він також додав, що в його планах спочатку завершити корпоратизацію, а вже потім перетворити держконцерн на холдингову компанію. І це перша відмінність між Морозовим та його конкурентом за посаду.

«Друга основна розбіжність в наших підходах (із Тихоновим) – спецекспортери. Їх треба залишити в структурі «Укоборонпрому». Раніше спецекспортери були монополістами. А зараз картинка краще. Вже близько 30 підприємств різних форм власності мають право на експорт власної продукції. Я вважаю, що спецекспортери та управління підприємствами мають знаходитися в одній вертикалі. З плином часу спецекспортери інтегруються у виробника продукції, але ж для цього їм потрібно разом працювати», – сказав Морозов у коментарі «Главкому».

Михайло Морозов  навів приклад – приватне ПрАТ «Практика». Цей виробник бронетехніки має можливість самостійно працювати на ринку, але свідомо обирає співпрацю із «Спецтехноекспортом» (один із спецекспортерів) у Латинській Америці та із «Укрспецекспортом» (спецекспортер) у Південно-Східній Азії.

Спецекспортер –  державне підприємство, яке не виробляє продукції чи сервісу, але від імені держави здійснює торгівлю зброєю, послугами, технологіями інших підприємств. Зазвичай знається на ринках збуту, має професійні команди фахівців з маркетингу, ведення перемовин, а також спирається на глибинні зв’язки із впливовими особами інших держав.
Крім того, вважає Морозов, у новоствореному Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості є люди, які «мають інше бачення» щодо розвитку промисловості, зокрема, хочуть «керувати виробництвом». «Але якщо це нове міністерство порушить первинні обіцянки та буде займатися не стратегією, а управлінням конкретних підприємств, тоді, звичайно, ДК «Укроборонпром» їм не потрібен», – підсумував  він.

Показово, що спочатку Морозову запропонували посаду саме виконувача обов’язків гендиректора ДК «Укроборонпром», але він відмовився. «Укроборонпром» як керуюча холдингова компанія, яка управляє державними акціями та займається інвестиціями, має залишитися. Бо у іншому випадку бути керівником похоронного бюро з поховання самого себе мені не цікаво. Я про це відверто сказав Олегу Семеновичу (віцепрем’єрміністру Уруському) та в Офісі президента», – зазначив Михайло Морозов.

Що стосується позиції Сергія Тихонова, то він до фінального рішення президента України відмовився її озвучувати. Але з коментарів Морозова вже можна зрозуміти, що розбіжності між кандидатами таки є.

Сам Сергій Тихонов має чималий досвід в оборонці, понад шість років займався оборонкою в Адміністрації президента, потім в Офісі нового глави держави. До речі , він також фігурував у списку з чотирьох кандидатів на посаду віцепрем’єр-міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

За знаннями та потенціалом двох кандидатів представники оборонно-промислового середовища, зокрема у Міністерстві стратегічних галузей промисловості, вважають рівними. Отже, рішення за президентом Зеленським.