Змінити, але не зірвати. Деталі закритих переговорів з ЄС про е-декларації
Минулого тижня Європейський Союз надіслав два термінових листи до України.
5 жовтня датований лист посла ЄС Хюга Мінгареллі на адресу голови Верховної ради Андрія Парубія. Дипломат офіційно попередив парламент про те, що йому відомо про наміри депутатів зірвати електронне декларування.
Пізніше з Брюсселя, за підписами двох комісарів (комісара з політики сусідства Гана та комісара з міграції Аврамопулоса, відповідального за безвіз), надійшов лист, адресований міністрам Петренку та Клімкіну.
Попередження – ті самі.
Європейцям відомо, що Київ вивчає два сценарії зриву.
Перший – через “технічну неготовність системи” (так, знову, хоч це вже і не смішно). Другий – через саботаж держслужбовців (і цей шлях вже в дії, про що – нижче).
На жаль, ані в адміністрації президента, ані в парламенті, схоже, так і не зрозуміли, які тектонічні наслідки для країни матиме зрив електронного декларування, і досі сподіваються “обвести навколо пальця” західних партнерів.
Одночасно – тривають переговори з ЄС про зміну законодавства про електронне декларування. ЄС навіть готовий піти на певні поступки і вже повідомив про це європейських партнерів, але не готовий переривати для цього “першу хвилю” декларування.
Нижче – детальніше про непублічні процеси навколо електронних декларацій.
Слово дав, слово забрав
Автор цих рядків з нетерпінням чекав на прес-конференцію нового посла ЄС в Україні Хюга Мінгареллі. Цікаво було почути, як посол виходитиме з халепи, про яку широка громадськість на той момент ще не знала. Вийшло непогано, але все ж не ідеально.
І хоча далеко не всі дипломатичні переговори варті того, щоби розкривати їх на загал, ці мають особливе значення.
Керівник представництва ЄС в Україні 10 днів тому дав Києву обіцянку, яку не мав права давати. І якої, відповідно, не зміг дотриматися. Немов навмисне, цей прокол стосувався найболючішого питання – електронного декларування. Того самого, яке “тримає” безвіз, якого вимагають МВФ та інші партнери.
А “халепа” була створена наприкінці вересня, під час візиту до Києва єврокомісара Сесілії Мальмстрьом. Офіційно повідомлялося про переговори з питань зовнішньої торгівлі, квот та оновлених торговельних преференцій для Києва. Але де-факто говорили і про інше.
Саме після її приїзду в парламенті знову отримала нове життя ідея зміни правил електронного декларування. Пам’ятаєте законопроект Гриніва, який став скандальним, щойно з’явився в Раді? Він передбачав, що значна частина даних про майно посадовців буде прихована із загального доступу на сайті НАЗК і буде доступна лише для правоохоронців.
Прибічники даного проекту стверджували, що ЄС дав згоду на такі зміни, але представництво Євросоюзу виступило з категоричною заявою: ні, жодної згоди не було.
Та чи означає це, що змін до е-декларування не буде і надалі? На прес-конференції Мінгареллі в понеділок з’ясувалося: ні, не означає.
Навпаки: ЄС та офіційний Київ вже ведуть дискусії про те, якими мають бути ці зміни.
Далі пряма мова посла:
“У нас була відверта розмова з цього приводу з українським керівництвом, включно з президентом Порошенком, і нас запевнили, що українська влада не має наміру послаблювати систему декларування. І що єдине, що викликає занепокоєння – що декларації будуть доступні будь-кому, без жодних обмежень.
Вони сказали: “Ми просто будемо інформувати злочинців про те, що у громадян, у посадовців середньої ланки вдома є такі-то ювелірні прикраси абощо. Ми прокладаємо дорогу для кримінальної активності”. Тому вони сказали, що буде наданий повний доступ до електронних декларацій для правоохоронних органів, але будуть обмеження для певних типів інформації для громадськості…
Зараз ми обговорюємо такі пропозиції з українським керівництвом”.
То що ж відбувається? ЄС підтримує зміни чи виключає їх? І чому уряд та деякі депутати стверджували, що вони мали погодження з боку Євросоюзу?
Як з’ясувала “Європейська правда”, погодження справді було. Дав його особисто Мінгареллі. От тільки не мав на це права.
Джерела у Києві та Брюсселі допомогли відновити перебіг “проблемної” розмови, яка відбулася в четвер, 29 вересня, під час зустрічі Мальмстрьом та віце-прем’єра Климпуш-Цинцадзе. Йдеться не про тет-а-тет, а про переговори делегацій, в яких брали участь щонайменше 10 людей.
Українська сторона, як кажуть, сама порушила питання змін до системи електронних декларацій і спершу отримала категорично негативну реакцію: мовляв, послаблення вимог до декларування не є припустимим, тому – жодних змін за жодних обставин.
Представники уряду натомість запевнили, що не зменшуватимуть вимоги до декларування, а хочуть лише “убезпечитися від грабіжників”.
Досить швидко дійшли компромісу: Рада ухвалює проект змін до е-декларування одним голосуванням, і в першому читанні і в цілому, щоби в документі не лишилося жодних додаткових змін.
Саме тоді Мінгареллі дав згоду на цей шлях. “В цьому разі з нашого боку не буде жодних заяв із критикою проекту”, – запевнив він.
А коли за три дні така заява з’явилася, в Кабміні це (досить природно) сприйняли як зраду домовленостей. І як особисту образу.
 |
| Саме та зустріч, де була досягнута домовленість про зміну закону. Фото ЄС |
Через це минулий тиждень став, мабуть, найгострішим у стосунках нинішнього уряду та Євросоюзу, хоча це й не було помітно на загал. Відбулося кілька зустрічей та телефонних розмов урядовців та Мінгареллі; він, як кажуть, спробував перекласти провину на підлеглих та кілька разів пообіцяв Києву уточнити позицію.
Уточнення від ЄС справді з’явилося, ще минулого вівторка. В представництві наголосили, що їхні слова про “непогодження проекту” стосуються конкретного законопроекту Гриніва, а не ідеї загалом. От тільки для того, щоби зрозуміти суть цієї заяви, читач мав би знати всі деталі конфлікту.
То чи будуть зміни?
Насправді, звісно ж, ідеться аж ніяк не про помилку з боку представництва ЄС. Для Брюсселя питання е-декларацій – мабуть, найчутливіша тема, пов’язана з Україною.
Експерти ЄС – і в посольстві в Києві, і в Єврокомісії – можуть показати пачку звернень українських активістів та навіть депутатів з проханням будь-що запобігти змінам до закону “Про запобігання корупції” (який встановлює правила електронного декларування).
А посол Мінгареллі, коли дав на них згоду, порушив офіційну лінію Брюсселя, і тому згодом був вимушений зробити крок назад.
Однак це жодним чином не ставить крапку на ідеї внесення змін до закону. І заява Мінгареллі на прес-конференції 10 жовтня стала додатковим підтвердженням цього.
Наразі ЄС визначив кілька червоних ліній. Саме про них йдеться в листах до Києва, про які ми згадали на початку.
По-перше, жодних змін до закону до кінця жовтня, тобто до моменту, коли завершиться “перша хвиля” декларування доходів найвищими посадовцями. З цією позицією ЄС можна сперечатися, і уряд це робить, але безуспішно.
По-друге, Захід категорично проти послаблення кримінальної відповідальності для тих, хто подав “неправдиву декларацію”. Саме це підкреслюється і в листі на ім’я Парубія, і в урядовому листі від імені комісарів.
По-третє, ЄС не готовий навіть дискутувати можливість того, що Рада зменшить обсяг інформації, яка декларується. Це – принциповий момент. Навіть натяки на таку можливість неймовірно дратують як європейців, так і, до слова, американців.
Отже, простір для змін лишається досить вузький, але він є. І саме щодо нього зараз ведуться переговори. Представники уряду і парламенту лобіюють можливість того, щоби частина декларованих даних не викладалися в публічний доступ.
Найвідоміше пояснення (і воно справді має сенс) – нині посадовець має декларувати готівку окремо від банківських вкладів. Причому ця норма з наступного року поширюватиметься не лише на топ-політиків, але також на дрібних місцевих посадовців. І якщо депутат місцевої ради десь у Знам’янському районі буде змушений написати, що він тримає вдома 150 тисяч гривень, то шанси на пограбування цього депутата справді зростають.
Не знадобиться навіть шукати в реєстрах дані про будинок цього депутата – в таких випадках його адресу зазвичай знають усі місцеві.
Інший приклад, який і ми, і делегація ЄС почули від одного з українських посадовців, що брали участь у тих самих переговорах з Мальмстрьом: “Уявіть, що громадянин Іванов дарує мені кільце з діамантом. Я маю задекларувати його, повідомивши персональні дані Іванова. Інакше стаю кримінальним порушником. Але чи згоден Іванов, щоби я на весь світ повідомляла, що саме він зробив мені подарунок? Чому недостатньо, щоби про це знали лише в НАБУ?”
Власне, через такі приклади ідея про зміни до закону зрештою отримала підтримку ЄС. Наразі – обережну підтримку. От тільки є проблема: одночасно до Євросоюзу почали надходити дані про те, що в Києві на самому верху повернулися до ідеї зриву електронного декларування в цілому.
Дві технології зриву
Нові креативні ідеї Києва ставлять під сумнів усі попередні домовленості. А якщо їх втілять в життя – будуть зруйновані не лише ці домовленості, але й стосунки Україна-ЄС в цілому.
Виходячи з листів на адресу Парубія, Петренка та Клімкіна, саме цей сигнал зараз намагаються донести до Києва європейські партнери. Причому послання до спікера Верховної ради завершується проханням, щоби він доніс цей сигнал до всіх лідерів фракцій.
Якщо донедавна найімовірнішим вважали зрив декларування через зміни до закону, то тепер в роботі – інші технології. Міцно переплетені одна з одною.
Перший шлях – технологічний зрив. І недолугий Держспецзв’язок, який не може пояснити, коли система повноцінно запрацює, та постійно вносить зміни до програмного продукту, тут дуже до речі.
Другий шлях має назву “саботаж”. Його логіка проста. Неможливо покарати всіх, чи не так? Тому в разі, якщо ніхто не подасть декларацію, ніхто й не буде покараний.
Зверніть увагу: в системі досі відсутня декларація Порошенка.
Хоча, здавалося б, чого боятися йому, бізнесмену з офіційними мільярдними статками?
І цей факт помітили не тільки ми. Один з європейських посадовців, з яким ми говорили на умовах анонімності, навів це в якості одного з найбільших приводів для занепокоєння: “Якби президент справді щиро хотів запуску системи е-декларування, він мав би подати приклад. Зараз все більше питань, чи не свідомо він затягує процес. Звісно, Порошенко навряд піде на відкритий конфлікт і проігнорує систему декларування, але якщо він зробить це в останні дні – це буде дуже промовистий сигнал”.
Те й не лише у президенті питання.
Прем’єр Гройсман у вівторок доручив усім міністрам не пізніше 31 жовтня подати свої декларації (і це, до речі, помилка, адже граничним терміном є 30 жовтня). Але ж де декларація самого Гройсмана? Де декларації інших топ-міністрів?
Та й у парламенті ситуація не набагато краща.
Зараз відомо про три декларації депутатів. Лише три!!! Чого чекають інші?
У першій хвилі декларування мають подати свої декларації 45-50 тисяч посадовців (за різними оцінками цифри дещо різняться). Період декларування триває 60 днів, до його завершення залишається менше ніж 18 діб, але лише цього тижня у системі з’явилося більше ніж 5000 щорічних декларацій.
 |
На щастя, ця цифра росте і досить швидко – за ранок середи вона збільшилася на кілька сотень; на жаль – не за рахунок топ-посадовців.
Тиждень тому, в попередньому матеріалі за темою, ми вже писали про ключову технологічну небезпеку (див. публікацію “Три тижні до проблем – нові загрози для електронного декларування“).
Наразі невідомо, чи витримає система пікове навантаження, якщо всі посадовці кинуться подавати декларації в останні дні. А оскільки для прибічників ідеї відтермінованого е-декларування падіння системи стане справжнім подарунком, то чи немає в них мотиву “підштовхнути” систему до падіння?
Останні зміни, які відбуваються в системі, лише допомагають на цьому шляху. Як відомо, у вівторок позафракційний депутат Остап Єднак, один з трьох, хто подав декларацію до системи, заявив, що та “несанкціоновано змінилася після подання“.
Як згодом з’ясувалося, насправді йшлося не про зміни, а про технічну помилку – під час чергової правки системи відображення програмісти зробили помилку, через яку у всіх у деклараціях зникли дані про членство в громадських об’єднаннях (хоча в базі ці дані були).
Те, що Держспецзв’язок взагалі не повинен щоденно правити систему, яка отримала сертифікат захисту інформації – окреме питання, зараз не про нього. Цю помилку оперативно виправили. Але цей інцидент точно не посилив довіру до системи е-декларування.
Та повернімося до листів, які надійшли до Ради та до уряду з Брюсселя в останній тиждень. Тональність цих документів (особливо звернення до уряду) не лишає сумнівів: для ЄС це – справді визначальне питання.
Мета листів – нагадати Києву, що є червоні лінії, за які категорично неприпустимо переходити.
І антикорупція (в листуванні згадується про атаки не лише на е-декларації, а також про намагання Луценка обмежити повноваження НАБУ) є ключовою сферою, де проведено такі червоні лінії.
“Нагадаємо, що успіх системи (е-декларування) вимірюється не формальним запуском, а ефективною і безперебійною роботою. І постійні проблеми в доступі до цієї системи необхідно вирішити”, – написав, зокрема, посол Мінгареллі.
Лишається сподіватися, що цього разу Київ нарешті почує Брюссель.
І, до речі, розірвати замкнене коло може кожен депутат. Достатньо подати декларацію – як того вимагає закон. Не чекаючи відмашки (чи, може, навіть всупереч волі) керівника фракції. Адже зараз – час для сильних кроків. На кону – дуже багато.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор “Європейської правди”