Як живе головний спонсор Януковича?
Як з’ясовується, проти Рината Ахметова, людини, що фінансувала Януковича і казково розбагатіла за його правління, досі немає жодної кримінальної справи
Три роки минає від початку революції 2013-го. Два з половиною роки — відтоді, як маємо нового Президента. Півроку — генпрокурора Луценка, що любить просторікувати про “велику справу Януковича”, пише газета “Експрес”.
Здавалося б, було досить часу, щоб притягти до відповідальності тих, хто фінансував режим Януковича, хто розпалював сепаратизм на Сході, який врешті вилився у війну…
Однак спостерігаємо зовсім іншу картину. Не покарано не лише Януковича, який встиг утекти до Росії, а й жодного з його поплічників, які залишаються в Україні. Зокрема, й головного спонсора, багатолітнього фундатора режиму Януковича — Рината Ахметова. Людини, що за часів Януковича казково примножила свої багатства. В Україні він почувається дуже вільно. Спокійно веде собі бізнес. Контролює більш ніж половину теплоенергетики. Заробляє чималі гроші… Натомість справу порушено проти Корбана, Лещенка, Каська.
Як це розуміти? Чому ніхто не чіпає Ахметова? Відповіді на ці запитання шукаємо разом з політологами Ярославом Макітрою, Русланом Бортником та Андрієм Золотарьовим.
— В уявленні пересічних громадян Ахметов, як найбільший спонсор і водночас вигодонабувач режиму Януковича, мав би відповідати за злочини проти Майдану, за розпалювання сепаратизму на Сході. Але насправді проти нього не розпочато жодного кримінального провадження. Чому так?
Я. Макітра: — Про кримінальну відповідальність Ахметова мала б говорити Генпрокуратура. Але вона цього не робить. Тому що не має бажання і політичної волі розслідувати злочини соратників Януковича. Очевидно, що нинішній владі простіше домовлятися з потенційними фігурантами справ, шукати з ними політичні компроміси замість проводити розслідування. Найприкріше, що керують такими процесами люди, які начебто самі були на Майдані й начебто потерпіли від попереднього режиму…
Ми ж бачили, що в найгострішій фазі конфлікту Ринат Ахметов і його бойові структури, які мали силу на Донеччині, могли (якби хотіли) перехилити шальки терезів на свій бік і захистити державу, як це було в Дніпропетровську. Але в Донецьку, коли вже були захоплені об’єкти, коли країна опинилась у біді, Ахметов усі свої “зусилля” звів до акції “заводський гудок”. Він намагався триматись осторонь, подивитись, хто виявиться сильнішим, і опинитись на боці сильнішого.
А. Золотарьов: — Насправді такі люди, як Ахметов, Вілкул, намагалися розіграти сепаратистську карту, щоб шантажувати Київ — виторгувати преференції, домогтися, щоб у їхньому становищі нічого не змінилося, щоб вони могли й надалі експлуатували східний регіон. Але не сталося так, як гадалося. Втрутився Путін і використав ситуацію проти України.
— Але ж для Ахметова насправді нічого не змінилося…
А. Золотарьов: — Згоден, такі, як Ахметов, вдало уникли відповідальності за загравання зі сепаратизмом. Ахметов почувається спокійно. Видно, є певні домовленості, що він увійшов у систему і його не чіпатимуть. Нині Ахметов спокійно живе собі в котеджному містечку “Срібна затока” у Кончі-Заспі, що під Києвом, має розкішний палац на березі Дніпра. Як і раніше, активно веде бізнес. Післяреволюційне життя не змусило його й пентхауз у Лондоні продати, який американський “Forbes” оцінив у 221 мільйон доларів і як шосте за вартістю житло серед усіх власників на планеті.
Ахметівський холдинг ДТЕК залишається монополістом на енергетичному ринку. Нині ця компанія контролює 76% ринку теплової генерації. На підприємства ДТЕК припадає 88% видобутку вугілля в Україні. Усі, мабуть, чули про запроваджену нещодавно формулу вугільного ціноутворення під назвою “Роттердам плюс”, яка має відчутний корупційний складник. Через застосування такої формули (вартість вугілля у виробництві вугільно-теплової генерації рахують за формулою “вартість вугілля у нідерландському порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну”. — Авт.) теплові генерації Ахметова почали продавати енергію на 15 — 20% дорожче. Власне, ми всі платимо Ахметову до кишені…
— Чому ж Ахметова не чіпають? Чому дозволяють йому примножувати свої статки? Р. Бортник:
— Ахметова не чіпають, тому що він, Коломойський та Президент Порошенко становлять таку собі фінансово-політичну основу нинішньої влади. Зачепити Ахметова — це певною мірою означає дестабілізувати Україну. Нагадаю, що саме завдяки змові олігархів, тобто головних фінансово-політичних груп, відбувалося і зняття уряду Яценюка, і призначення уряду Гройсмана, і призначення генпрокурором Луценка. Нині, можна сказати, сформувалась нова модель влади, де Ахметов і багато інших олігархів почуваються досить комфортно. Вони розуміють, що мають реальну недоторканність, яка базується на їхніх фінансових і політичних можливостях на тлі слабкої влади.
А. Золотарьов: — Ахметов зміг знайти спільну мову з тими, хто у владі, і ввійти до нового складу системи. Бо ж треба визнати: перемогли не ті, хто завзято боровся на Майдані, а насамперед ті, хто протестував лише проти того, що їм не було місця серед донецьких хазяїв системи. Люди ж на Майдані чого вимагали? Щоб влада не брехала, не крала, поважала громадян. Що з цього виконано? Якщо влада трохи боїться вулиці, це не означає, що вона почала більше поважати громадян, менше красти і брехати. На жаль, такий підсумок трьох років, які минули від початку Майдану. Майдан починався як революція громадян, але система виявилася сильнішою. Я.
Макітра: — Так, нинішньому керівництву бракує політичної волі для того, щоб розслідувати злочинну діяльність представників режиму Януковича. Тому що самі вони є частиною попередньої влади, частиною системи, яка фактично не змінилась. І порушення якихось кримінальних справ, масштабне розслідування може вдарити по них самих бумерангом. Проблема ще й у тому, що маємо слабку правоохоронну і судову системи. У нас не проведено реформу судів. Про Генпрокуратуру взагалі говорити недоречно — там насправді нічого не змінилося, ці люди не здатні об’єктивно розслідувати справи і довести їх до логічного кінця. Якщо не буде змін, все закінчиться дуже сумно.
— Тобто сподіватись бодай на те, що Ахметов перетвориться з олігарха на звичайного бізнесмена, не варто?
Р. Бортник: — Ні. У нас Президентом є виходець із бізнес-кіл, якому близький економічний менталітет інших представників тих бізнес-кіл. Вони один про одного все знають, вони спільно паралельними курсами накопичували свої стартові багатства. Багато хто сподівався, що Порошенко буде державним діячем, а не олігархом. Але він залишився у попередній системі координат. Йому простіше контролювати фінансові потоки, ніж змінювати певні правила. Наївно думати, що людина змінюватиме ті правила, завдяки яким стала мільярдером. У нинішній системі будь-яка боротьба з олігархами була б спробою відтяти самому собі руку — невід’ємну частину цілого державного тіла, такого собі державного Левіафана. І Ахметов, і Порошенко, і Коломойський конкурують між собою, але це все одна система. Нинішня влада не спроможна притягти до відповідальності фігури такого рівня. Саме тому ніхто — не тільки Янукович чи Ахметов — не відповів за те, що відбувалося два з половиною роки тому. — Як вважаєте, чи все-таки настане той час, коли представникам режиму Януковича, зокрема й Ахметову, доведеться відповісти перед законом? Р. Бортник: — Я думаю, що реальна деолігархізація і розслідування стосовно того, як накопичували статки наші олігархи, зокрема й Ахметов, можливі в наступних політичних циклах. Коли до влади прийде більше чистих політиків, які не будуть так потужно пов’язані з олігархічними корумпованими колами. Я. Макітра: — Чи відповість Ахметов? Непросте запитання. Думаю, скоріше настане той момент, коли відповідатимуть і представники режиму Януковича, і ті, хто нині у владі, — водночас. Наталія ВАСЮНЕЦЬ