Як багаті та впливові ділять землі під Києвом
Обіцянка уряду виділити земельні ділянки всім учасникам АТО досить специфічно втілюється на місцях.
«Слідство.Інфо» вже розповідало, як у Дніпрі ветеранам війни на Донбасі виділяли землю на сміттєзвалищах. Водночас родичі депутатів отримали ділянки біля лісів та озер.
Схожа ситуація і під Києвом, де у впливового друга президента немає проблем з отриманням найкращої землі. Заразом воїни АТО проходять сім кіл пекла під час оформлення документів на ділянки.
Хотівчанин Анатолій Шафранський працював у Київському національному університеті Шевченка. З початком війни, у свої 59 пішов на фронт, потрапив до танкістів. Чоловік каже: пішов воювати за синів, призвичаївся і навіть продовжував контракт.
Шафранський охоче показує світлини. Пишається побратимами, фронтовою бородою і бойовою машиною. Останню ніжно називає «Чаєчкою».
Місцевим воїнам обіцяли виділити земельні ділянки. І в лютому 2017-го нарешті виділили. За словами Шафранського, він жахнувся, побачивши землю вперше. Мальовниче село поблизу Києва виділило воїнам землю… на смітнику. Отже, щойно повернувшись з війни, чоловік знову змушений воювати, але цього разу не за сотні кілометрів, а в рідному Хотові.
Разом ми їдемо туди. Авто доводиться залишити за кількасот метрів — до ділянки дістатися можна хіба що трактором. Навколо дійсно смітник.
«Немає ні дороги, ні підведення, ні електроенергії, немає нормальної землі. Це не земля, за яку ми боролись і яку держава нам обіцяла. Нас просто кинули…», — розповідає Шафранський. І додає, що розумні люди ніколи не взяли б тут землю під забудову.
Сільського голову Хотова Миколу Безпечного зустрічаємо під сільрадою. Тут щойно закінчилося чергове засідання. Безпечний запевняє, що кращої землі для ветеранів війни на сході в нього не було й немає:
«З 2002 року жодного квадратного метра в межах населеного пункту не включили… І ми через 15 років ще можемо щось дати учасникам АТО. Тому це так треба розглядати».
Ба більше, навіть такі занедбані ділянки змогли отримати не всі учасники бойових дій. За словами голови, землю отримали лише перші мобілізовані.
Але буквально за дві години до нашої зустрічі сільська рада легко знайшла кращу землю для одного з найбагатших українців. Хотівські депутати проголосували за виділення чергової ділянки Юрієві Косюку — засновнику «Миронівського хлібопродукту», бренду «Наша ряба», власнику фантастичних розмірів маєтку на пагорбах древнього Хотівського городища.
Жодних матеріалів, кадастрових планів чи інших документів депутатам не надали. Сільський голова особисто озвучує проект рішення. І сам переконує незгодних. Його аргумент — землю навколо Косюк вже і так викупив:
«Ці ділянки перейшли за згодою тих людей, які там тримали городи. Частково викупив, потім протиерозійний яр взяв сьогодні… От ми йому дали цей яр».
Ця земля розташована впритул до того самого давнього скіфського городища навпроти маєтку Юрія Косюка. Тут працює важка техніка і десятки людей. Що саме будується, достеменно не знають навіть вони. Забудова на місці археологічної пам’ятки — скіфського городища, нагадаємо, остаточно узаконена голосуванням тих же депутатів Хотівської сільради. Торік вони вирішили, що межі городища треба зменшити. Заради маєтку Косюка.
Чому ж одні отримують землю на смітниках, а інші — ледь не в охоронній зоні історичної пам’ятки? Сільський голова несправедливості в цьому не вбачає:
«Ніякої лояльності особисто до Косюка немає, він звичайний громадянин, в якого є можливість щось збудувати — і він будує».
Утім, декларація і статки Безпечного можуть свідчити про інше. Чи задарма сільський голова допомагає мільярдерові отримувати все нові земельні ділянки?
У самому Хотові в сільського голови два чималі будинки. Третій будинок на цій ділянці записаний на доньку Безпечного — Наталю Ошерову. Вона ж нині може вважатися й сусідкою Юрія Косюка. Бо є власницею майже гектара землі поблизу маєтку мільярдера впритул до Хотівського городища.
Ще один будинок і земельну ділянку Безпечний має в елітних Підгірцях під Києвом, у закритому садовому товаристві просто на березі озера.
Молодша донька Безпечного Юлія з 2014-го володіє квартирою в одній з новобудов Хотова, а також господарськими спорудами й вісьмома паркомісцями, у середньому по 70 000 гривень за кожне. Навесні 2016-го, напередодні голосування Хотівської сільради за узаконення нових меж скіфського городища, донька сільського голови стала власницею новенького Volkswagen Jetta, вартістю у понад півмільйона гривень.
Вартість лише цього авта перевершує офіційний дохід родини Безпечних за цілий рік.
Пояснення таких успіхів у сільського голови дуже прості:
«Два будинки я успадкував від батьків. Я живу на батьківщині, на цій землі жили два покоління моїх родичів. Це ніяким чином не стосується розбудови Косюка».
Окрім сільської ради, у зменшенні площі скіфського городища участь взяло й місцеве комунальне підприємство «Хотів». Саме воно є власником землі, де розташовується археологічна пам’ятка. І не надто протестувало проти передачі частини землі під маєток мільярдера.
Керівник підприємства — Євгеній Волошин. Схоже, і він живе не однією зарплатнею. Нині посадовець добудовує розкішний маєток. До слова, на одній вулиці із сільським головою. Навпроти ще один його будинок, трохи скромніший.
Волошина зустрічаємо біля сільради. Чоловік приїздить сюди на позашляховику Volkswagen Tuareg. Питаємо про городище. І отримуємо ледь не зізнання:
«Так, я сприяв цьому, тому що ця земля могла взагалі невідомо куди зникнути. І краще, що залишилось 16 гектарів, ніж узагалі нічого не залишилося б».
Волошин навпростець розповідає: дійсно сприяв відділенню землі не лише як комунальник, а і як депутат сільради. Можливо, сприяння мільярдерові та правильні голосування і пояснюють походження статків? Чоловік помітно нервується:
«Я працюю в державному комунальному підприємстві 16 років. Це не свіжа купівля. У мене була квартира. Я продав квартиру і побудував будинок».
І раптом згадує про власний бізнес.
«Я працював у нафтовій компанії комерційним директором 4,5 роки. Я працював в «Укравто». Мав акції в «Укравто»… У мене цей… жінка працювала, трохи помагала. Дочка теж в аспірантурі працювала, викладала, теж допомагала», — пояснює Волошин.
Згадує й про нелегку вчительську долю дружини:
«Вона вчителькою працювала довгий час у Хотові в школі, отримала за соціальну сферу ділянку, я її продав, закумулював гроші і збудував будинок».
Тим часом Хотівське городище з такими апетитами місцевих можновладців може зникнути зовсім. Місцеві кажуть, що забудовувати його збираються з усіх боків. І поки Анатолій Шафранський та інші учасники бойових дій воюють за обіцяну їм державою землю, сільський голова намагається приспати їх черговими обіцянками навести лад на їхніх ділянках. Коли?
«Коли буде фінансова можливість», — відповідає Безпечний.