Що краще не говорити людині, яка тільки що розповіла вам про свій онкологічний діагноз
Новина про онкологічний діагноз завжди є приголомшуючою. Як для людини, якій він поставлений, так і для її оточення.
Шок і страх, збентеження і тривога, безсилля і напруга змінюють одне одного на арені почуттів. Перша реакція – цього не може бути. Це сон. Поганий жарт. Помилка. Таке може трапитися з ким завгодно, але не з моїм другом, колегою, знайомим. Зараз все обернеться назад і буде як завжди. Але ж потім, після потрясіння приходить воно. Гірке відчуття реальності. Твій друг, знайомий або колега хворий на рак. Тільки що він тобі про це розповів. Тобі треба зараз щось йому сказати. Що? Що можна сказати, коли всі слова застрягли комом в горлі. І приходить друга реакція – стрімке бажання втікти від цієї новини, сховатись і більше ніколи не чути про це. Або відлетіти на іншу планету, щоб уникнути цієї важкої повинності говорити щось на цю тему. Але момент істини таки наступає. Ти приходиш до тями і починаєш говорити…
Перша розмова про хворобу завжди дуже складна. І щоб захистити нас самих від шоку, наша психіка підсовує нам прості автоматичні фразі та вислови, які, як правило, дуже вживані в таких ситуаціях. Та чи варто їх казати? Чи є вони саме тими словами, які ваш друг (колега, знайомий) очікує від вас?
В цій статті я вирішила зібрати найбільш поширені і найбільш небажані висловлювання та посили, про які мені розповідали самі пацієнти під час обговорення реакцій їх оточення на новину про хворобу.
Отже, ТОП-5 того, що краще не говорити людині, яка тільки що розповіла вам про свій діагноз:
1. «Тримайся» («Держись»). Перше місце посів всім добре відомий і вживаний де треба і не треба заклик триматися. Одна пацієнтка так його охарактеризувала: «Коли тобі поставили страшний діагноз, ти відчуваєш себе наче перед прірвою. З одного боку виступ, на якому ти у цю мить твого життя, з іншого, через прірву, те місце, де ти повинен опинитися після лікування. Зараз, на початку цього шляху, в тебе немає нічого, за що можна триматися і держати баланс. Це потім, згодом під час лікування з’явиться і балансир (жердина як у канатоходця), і навіть почне будуватися місток, по якому ти будеш йти через прірву, сходинка за сходинкою. Але саме в цю мить, коли тобі оголосили діагноз, в тебе поки що немає нічого. Лише відчуття гострої безнадійності і великого страху. А тобі кажуть – «тримайся». За що триматися? За прірву?». А тепер давайте порівняємо два посили в цій ситуації: перший – просте звичне «тримайся», і другий – «ось моя рука (плече). Тримайся». Відчуваєте різницю?
2. «Все буде добре» («Все будет хорошо»). Це, мабуть, один з самих ненависних посилів, на думку багатьох онкохворих. Бо він звучить як відмазка та небажання зрозуміти всю складність і важкість труднощів, через які доведеться пройти онкохворій людині. «Коли тобі потрібна складна операція, потім численні сеанси хіміотерапії та опромінення, і ти розумієш, що ти ще до цього всього далеко не Термінатор за станом здоров’я, твердження «Все буде добре» сприймається як знущання, – говорить пацієнт. Я розумію, що щось буде добре, а щось ні. Не треба порожніх стверджувальних обіцянок про те, що ніхто не може знати. Значно чесніше було б, якщо людина сказала: «Буде складно. Або – буде не просто. Але ми разом пройдемо цей шлях. Я буду з тобою.»
3. «Людині даються тільки ті випробування, які вона в силах витримати». Можливо ця сентенція є вірною, якщо стосується якихось інших аспектів нашого життя. Відносно хвороб, які трапляються в нашому житті і не тільки онкологічних, вона хибна. І навіть дуже жорстока, бо, на превеликий жаль, лікарі не зажди мають змогу допомогти людині і вона може згаснути так і не витримавши важких випробувань. В цьому твердженні зовсім немає життєвого ресурсу. Того, що дасть сили боротися та йти далі. Є тільки приреченність і гіркий присмак несправедливості буття. Як би вам не хотілося сказати щось таке філософське про тлінність буття, зупиніться. Сталося те, що сталося. І змінити це не можливо. Тому краще зосередитися на тому, що ви з цим «сталося» можете разом далі зробити.
4. «В тебе онкологія, бо ти ображаєшся на когось”, «Ця хвороба в тебе тому, що ти не проживала свої емоції, а здержувала їх». («В цих звинувачення від моєї знайомої читалося «ти сама винувата в своїй хворобі, – розповідає ще одна пацієнтка. – Ніякого співчуття. Зверхнє ставлення. Як у прокурора до засудженого»). Не намагайтесь взяти на себе роль судді, вас ніхто не уповноважував. Людині з онкологічним діагнозом зараз дуже важко. І від ваших звинувачувальних слів може боліти ще більше. Я вже не кажу про те, що зв’язок психологічних факторів з канцерогенезом на сьогоднішній день науково не встановлений.
5. «Спробуй олію/соду/гриби/сироїдіння/трави». Це про численні поради лікувати рак альтернативними народними засобами. Залиште їх при собі та поміркуйте – якщо б така хвороба трапилася з вашими близькими та рідними. Чи запропонували б ви їм відмовитися від лікування в медичних закладах і застосовувати примочки та настої? Мабуть, що ні.
Що ж тоді можно говорити і робити? А все, те що може надати сил, енергії та бажання боротися за своє здоров’я. Все те, що буде підтримкою та турботою.
І ваша допомога може бути такою:
– Психологічна: Просто бути поряд. Давати відчуття того, що людина не залишилася сам на сам із своєю хворобою. Одна пацієнтка розповідала, що коли вона проходила обстеження перед операцією, за дверима кабінетів стояла її подруга. І цей супровід надавав неабияких сил і підбадьорював. Будь-яка інша допомога словом і присутністю: молитвою, простою розмовою, співчуттям та слуханням.
– Побутова: Поміч в простих домашніх справах, покупках, організації транспортних переміщень (відвезти до лікарні, забрати з лікарні) тощо.
– Організаційна: Допомога у зборі коштів на лікування, організації спеціальних благодійних заходів, створенні в соціальних мережах сторінок допомоги.
– Інформаційна: у виборі лікарні та лікаря. Якщо вашим знайомим вже доводилось проходити весь цей шлях, ви можете допомогти вашому другу, колезі дізнатися про це. Зараз все може бути в нагоді і буде важливим: телефони, адреси, зв’язки, досвід інших пацієнтів.
Як бачимо, в цьому списку прості і звичайні речі. Але зараз для того, хто опинився один на один зі своїм діагнозом, вони на вагу золота. Бо надають відчуття підтримки, заспокоєння і впевненості. Все те, що так потрібно йому зараз.
Ніхто не застрахований від хвороб і від поганих новин. На жаль, життя непередбачуване. І є речі, які ми не можемо контролювати, як би ми не хотіли цього. Але є і те, незмінне, що завжди буде з нами попри все – людяність, взаємодопомога та милосердя. Те, що допоможе вижити в найскладніших обставинах. Сьогодні нашому другу. А завтра – нам самим.
Iя Слабінська
Практичний психолог. Когнітивно-поведінковий консультант.