Політконсультант: На виборах 2019 буде війна компроматів
Серед нових технологій, які будуть застосовуватися на виборах – ботоферми, злами пошт і “зливи” інформації. Звісно ж, будуть і традиційні технології – концерти, дитячі майданчики, побудови доріг, відремонтовані школи.
Про це в інтерв’ю спецпроекту “Вибори вибори” розповів медійник та політичний консультант Олексій Ковжун.
Тенденцією на виборах 2019-го Ковжун називає і те, що між центральною владою у Києві та місцевими “елітами” склався новий суспільний договір, який називається “результат на наступних виборах в обмін на повну безкарність”.
“Лише протягом цього року в Україні відбулося понад 40 нападів на місцевих активістів – залякування, побиття, спроби вбивства та навіть вбивства, – зазначає Олексій, – Крайній випадок – звірячий напад на Катерину Гандзюк, на яку вилили літр сірчаної кислоти. З десятків нападів розслідуються лічені випадки. І це відбувається лише завдяки суспільному тиску”.
Політичний консультант передбачає – те, що нас чекає у передвиборчих кампаніях, буде брудно, сумно, нудотно й огидно, адже політики не можуть запропонувати людям великих ідей, проривних візій.
“На виборах-2019 ми побачимо дві великі партії – тих, хто зрозумів, що відбулося після Майдану і початку війни, і тих, хто цього не зрозумів. Буде цікаво”, – вважає Олексій Ковжун.
Більшість політиків вважає, що люди є тупими
— Чому замість нових ідей, сенсів українські політики пропонують виборцям популізм та гречку? Чому виборчі кампанії часто такі примітивні?
— На жаль, більшість політиків вважає, що люди є тупими. Так вважають і більшість маркетингових бізнесів. Адже “Я їм кажу про важливе, а вони не розуміють. Значить, вони тупі, і ми маємо розмовляти з ними як з дітьми”. А це неправда.
Правда в тому, що люди розумні і навіть дуже розумні. Вони ведуть своє життя – напружене, повне надій, розчарувань, любові, проблем… Але вони готові надати політику чи бренду маленький шматочок мозку і маленький шматочок часу. І якщо ти не встиг потрапити в цей проміжок – ти пролітаєш.
Політики просто не можуть за цю хвильку часу зачепити, продати свою ідею чи свій бренд. Тому малюють песимістичну картину: “Як не я, то зубожіння, геноцид, тарифи – хана тотальна”. Інший каже: “Як не я, то росіяни в Києві, танки на вулицях, всім капець, але я врятую!”. Ще один каже: “Ми змогли зробити це і це, тому якщо нас зміните на оцих, то буде зубожіння, економічний крах тощо”.
Вони продають таку собі віковічну битву добра зі злом – чорно-білу. А життя не є чорно-білим, і люди здатні сприймати більш складну картинку. Вони можуть усвідомити, що політика для них є важливою.
— Тоді як залучити людей до політичної відповідальності?
— Необхідно знайти важливі слова, актуалізувати важливість політики для виборця і кожного громадянина. Але замість цього політики продають українцям такі собі “історії спасіння”, які породжують “месій” з маленької літери. До прикладу, згадайте як створювали кумирів з Ігоря Коломойського, Надії Савченко, Михайла Саакашвілі та інших, і як швидко потім вони ставали народними антигероями.
Нам продають не ідею, а людину. Не прозорі механізми, а месіанський образ. А потім виявляється, що будь-яка людина ходить у туалет, миє руки, їсть їжу, спить у ліжку і навіть живе у квартирі!
А потім створюється картина: “Ми-то вважали, що ця людина чесна, а вона взяла і купила квартиру. Мало того – вона тепер у ній живе! А ми ж хотіли б, щоб він ночував на вокзалі, а потім нечесаний і неголений ішов у парламент воювати за наше щастя!”.
Коли ми почнемо розмовляти з громадянами, виборцями як з дорослими людьми, коли весь політичний дискурс вийде в дорослу розмову, тоді ми матимемо набагато більше перспектив для розвитку, ніж зараз.
— Ваша порада – як обирати депутатів і президента?
— Дивіться уважно, що кандидати робили до виборів. Зважайте на свої інтереси. Наприклад, якщо ви шкільний вчитель і вам кажуть, що з освітою все буде гарно, а вчителям підвищать зарплату, то не полініться, а запитайте – “Як ви це зробите? Де візьмете гроші?”.
Не соромтеся ставити питання “Як?”. Ось політик заявляє: “Ми переможемо Росію і заберемо Крим!”. Секундочку — як ти це зробиш? Можна питати на зустрічах з кандидатом, у соціальних мережах.
Уявіть, що обираєте чоловіка для своєї доньки. Ви б такого взяли? Чи цікаво було б чарку з ним перехилити? А ви б не побилися наприкінці цієї вечірки?
А чи готові ви найняти таку людину на роботу? Чи, може, він сильно пихатий, не дотримується слова і вже був депутатом та не ходив на роботу. Вам потрібен такий працівник?
Коли політики щось роблять для вас, то подивіться – за чий рахунок? Бо всі ці “чудотворці” приїжджають і переконують – ця дорога і цей світлофор зроблено за підтримки депутата такого-то! Але це не його кошти, це субвенція, яку він якось собі наканючив у держбюджеті, а потім хвалиться. Субвенція – це наші з вами гроші. Ви б купили за свої гроші те, що він вам привіз? Думайте.