ІНВЕСТОР ТЕС ПРОГРАВ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ ПЕНСІОНЕРЦІ З ПЕРЕЯСЛАВА

(Закінчення історії)

Ця судова справа бере свій початок ще в червні 2017 року. Тоді якраз тривала активна фаза боротьби проти будівництва ТЕС у нашому місті.  На той час генеральний директор ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс”, один з інвесторів ТЕС, звернувся до Бориспільського міськрайонного суду із позовною заявою про захист своєї честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди з жительки Переяслава, пенсіонерки Тамари Попової.

Не погодившись із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Тамара Попова подала апеляційну скаргу. Судове засідання в Апеляційному суді тривало більше години, тоді як зазвичай справи там розглядаються 15-20 хвилин. Колегія складалася із трьох суддів. Позивач та його представники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, йдеться в постанові. Насправді від позивача у судовій залі були присутніми двоє юристів, які вели цю справу в суді першої інстанції та ще один адвокат. Однак суд встановив, що статусу адвоката двоє юристів не мають, тому їх не було допущено до захисту. Третій адвокат позивача повідомив суду, що він не готовий вступити до розгляду цієї справи.

Адвокати Тамари Попової (цього разу їх було двоє – Олена Гичко і Євгеній Луневський) у своїх обґрунтуваннях зауважили, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної оцінки тому, що довідка, яка нібито підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням здоров`я гендиректора через психоемоційний стрес з розповсюдженням інформації, не була надана суду ні з уточненням позовних вимог у грудні 2017 року, ні з відповіддю на заперечення позивача у лютому 2018 року, тоді як подається лише в лютому 2019 року. Між листівками, які є в матеріалах справи, між виступом Попової на сесії 27 квітня 2017 року та погіршенням стану здоров`я позивача відсутній причинно-наслідковий зв`язок, оскільки таке погіршення стану здоров`я сталось аж через 45 днів, а показами свідків підтверджується, що позивач в кінці травня 2017 року перебував на території будівництва ТЕС, почувався добре та проводив екскурсію. Крім того, перебував на сесії міської ради ще й 2 червня 2017 року та виступав на ній, що теж може свідчити про задовільний стан його здоров`я.

Взагалі слід сказати, що виступи адвокатів Тамари Василівни, як і її самої, були переконливими та підкріплені конкретними доказами. Вони наголошували на тому, що судом першої інстанції чомусь не було взято до уваги багато моментів, практику Верховного суду, письмові докази, пояснення самої Попової та навіть покази свідків. Апелянт зазначала, що на підставі однобічності судового розгляду та проведених аналізів склалось враження, що суд першої інстанції відшукував найменші приводи для задоволення позовних вимог, хоч позивач є публічною особою, діяльність якої потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації, а межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Натомість гендиректор ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс” подав до Апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Т.В. Попової. Він не погоджувався з доводами, які були у ній викладені та вважав її такою, що не підлягає задоволенню і просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Позивач вказував, що довідка від 26 червня 2017 року про перебування його на стаціонарному лікуванні була подана ним після проведення експертизи та відновлення провадження у справі. Щодо підписання ним позовної заяви під час проходження стаціонарного лікування зазначав, що чинним законодавством не передбачені будь-які заборони щодо підписання процесуальних документів під час проходження лікування, а висновок експерта підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та погіршенням здоров`я, моральною шкодою, завданою позивачеві.

Він звертав увагу на те, що на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції відповідач не заперечувала проти факту розповсюдження нею листівок, однак вважала, що останні містять виключно оціночні судження, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, лише згодом змінила свою позицію. Позивач вважав, що судом першої інстанції враховано, що межа допустимої критики діяльності політичного чи публічного діяча є значно ширшою, однак наведене не є підставою для розповсюдження недостовірної та негативної інформації образливого характеру, а поширену пенсіонеркою інформацію визнано у висновку експерта образливою та негативною.

Гендиректор вважав, що апелянт дійшов помилкового висновку щодо невірності стягнення з неї повної суми коштів за проведення судової експертизи та оформлення судом такого рішення у формі додаткового рішення, адже в основному судовому рішенні вже було вирішено лише одну складову судових витрат, а тому суд дійшов вірного висновку щодо доцільності винесення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл витрат щодо проведення експертизи.

При апеляційному розгляді справи Т.В. Попова та її представники – адвокати Олена Гичко та Євгеній Луневський, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити, рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Зокрема адвокат О.А. Гичко зазначила, що місцевий суд, вирішуючи вказаний спір, не надав належної правової оцінки поданим запереченням на позов. Ухвалене у справі судове рішення не відповідає встановленим у справі обставинам та досліджених судом доказам. Так, відповідно до висновку проведеної у справі семантико-текстувальної (лінгвістичної) експертизи вислови, які Т.В. Попова виголошувала на сесії Переяслав-Хмельницької міської ради 27 квітня 2017 року є оціночними судженнями, однак суд визнав вказані висловлювання як поширення неправдивої, недостовірної інформації образливого характеру відносно гендиректора, що на думку представника є безпідставним.

Оскільки сам позивач та його представники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, суд з врахуванням положень ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи відповідачки у справі Попової Т.В, її представників, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про  наявність  підстав для її задоволення.

Апеляційний суд постановив:

Апеляційну скаргу Попової Т.В на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року та апеляційну скаргу на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду від 16 квітня 2020 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову гендиректора до пенсіонерки про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Крім того, з позивача-гендиректора стягнути на користь Т.В. Попової 4800 грн.   судових витрат по сплаті судового збору.

Світлана ПОМОЙНИЦЬКА