Портников: Вирок путінському режиму, це відкладений вирок
«Вибачення – за що?» – цей вигук одного з найбрехливіших дипломатів сучасного світу – міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, – увійде в історію як демонстрація цинізму та неповаги до пам’яті жертв злочину, що вчинила його країна. І не тому, що хтось буде здивований впертим небажанням чиновників путінського режиму вибачатися за скоєне. А тому, що при цьому небажанні і Лавров і його колега по брехні Дмитро Пєсков все ж вважають за потрібне показуватися перед світовою аудиторією у цьому неймовірному сеансі самовикриття. Щоб не просто не вибачитися, але і голосно заявити, що вибачатися не будемо.
Про це на сторінках «Політолога» пише політичний оглядач Віталій Портников.
Навіщо вони це роблять? Для чого їм цей сеанс політичного стриптизу, який не залишає ніяких сумнівів у відсутності навіть натяку на каяття? Невже Лавров або Пєсков – досвідчені дипломати не розуміють, що такими зізнаннями вони тільки погіршують ситуацію?
Ще б! Але тільки нічого зробити не можуть. На екрани «ВВС» їх посилає Путін. Російський правитель неймовірно розлючений тим, що світ не повірив його брехні – всім цим «експертизам» «Алмаз-Антея», всім цим заявам Міністерства оборони Росії, всім брудним потокам дезінформації, з допомогою якої Кремль сподівався обдурити людство. І Путін посилає Лаврова і Пєскова виправляти ситуацію. А як її виправити?
Втім, відомо, як. Визнати свою відповідальність за знищення пасажирського літака. Вибачитися. Видати винних міжнародному правосуддю. Виплатити компенсацію. Визнати свою відповідальність за війну на Донбасі. Видати винних України. Виплатити компенсацію. Визнати свою відповідальність за окупацію Криму. Видати винних Україні. Виплатити компенсацію.
Але не може Путін відправляти на лаву підсудних самого себе, а також Лаврова, Пєскова та інших військових злочинців нашого часу? Тому він просто посилає їх брехати – хоча ніякої необхідності в цьому просто немає.
У перші ж хвилини – підкреслюю, хвилини – після знищення російськими військовими пасажирського літака було ясно, що Путін не просто вбив усіх цих людей, але і виніс смертний вирок своєму режиму. Тільки це відкладений вирок. І тепер питання відповідальності за вбивство – це тільки питання часу. Як і формування в світовій громадській думці образу держави-вбивці – Росії.
При цьому було очевидно, що Кремль не буде просити прощення навіть після того, як стануть відомі результати розслідування. Що не видасть вбивць навіть після того, як в 2018 році будуть оприлюднені їх імена. Що кремлівські чиновники будуть сміятися над жертвами і їх близькими, над державами, які втратили своїх громадян. «Вибачення – за що?».