Юрист: До сторони звинувачення у справі Саакашвілі є чимало питань

Прокуратура заявляє такі гучні звинувачення щодо Саакашвілі, незважаючи на презумпцію невинуватості. Натомість не пояснює, що саме вона мала на увазі.

Про це зауважила юрист Анна Маляр в ефірі програми «Перші про головне. Коментарі»

Експерт пояснює, чому у генпрокуратури по справі Саакашвілі виникла така плутанина зі статтями, коли інкримінують то одну, то іншу статтю.

«Очевидно це пов’язано з творчим підходом прокуратури до справи. Адже із трибуни Верховної Ради лунало спочатку одне звинувачення, зокрема генеральний прокурор звинувачував Саакашвілі та наближених до нього осіб у тому, що вони проводили фінансування ініційованих ними акцій протесту за підтримки фінансів Курченка», – нагадала юрист Маляр.

Експерт пояснює, що за поясненнями з боку звинувачення, нібито метою цих протестів було захоплення державної влади. Але, крім того, генпрокурор також звинуватив Саакашвілі у сприянні злочинній організації Януковича-Курченка. І щодо цього звинувачення, зауважує правник, виникає дуже багато питань з юридичного погляду.

«Якщо ми говоримо про сприяння учасникам злочинної організації, то за нашим законодавством злочинна організація – це п’ять і більше осіб. Відтак цікаво знати, хто ж ще є учасниками, і про яку злочинну організацію взагалі йдеться?», – наголосила Анна Маляр.

Чи про ту організацію, яка була злочинною владою та режимом Януковича? Адже саме там відбувалася узурпація влади, розкрадання держкоштів і тому подібне. Чи може це нова злочинна організація, яку Янукович разом з Курченком створили вже після втечі з України?

«Прокуратура заявляє такі гучні звинувачення, незважаючи на презумпцію невинуватості, і до того ж, не пояснює, що саме вона мала на увазі. До того ж, наскільки я відстежую за справами по Януковичу, то там немає визнання злочинної організації», – підкреслила Анна Маляр.

Юрист також зазначила, що на підставі тих телефонних розмов, які представлені генпрокурором, не можна стверджувати, що метою протестів було захоплення державної влади. Натомість протести самі по собі не є злочинною діяльністю.

До того ж, немає жодного доказу, що учасники розмови взагалі про щось домовилися, навіть за умови, що голоси на плівці дійсно належать тим особам, про яких йдеться.