ЯКІ ЛЮДИ, ТАКЕ Й ЖИТТЯ БУДЕ

Минулими вихідними вдалося виїхати з друзями на природу, до води. Що може бути ліпшим, як у спекотний літній день розслабитися та попляжитися? Єдине спасіння від пекучого сонця — окунутися та поплавати. Тому й відпочивальників — під кожним кущем. На щастя, місце знайшли і ми… Під вечір почався дощ, люди хутко роз’їхалися, а ми перебралися під крони дерев, де ще кілька хвилин тому сиділа інша компанія… Побачене ошелешило. Навколо галявинки — купи сміття, пляшки, непотріб. Як так? А наступного разу ці люди приїдуть сюди ж, чи вже в інше місце, знову залишивши після себе подібну картину? Ми багато говоримо про Європу. Заздримо часом, що народ там живе краще, заможніше, ніж ми. Але ж бо, друзі… Там подібного не побачиш. Скільки разів, буваючи в Британії, виїжджала на пікніки. Людей навколо — тисячі, але скрізь ідеальна чистота. У міських парках господарі собак ходять з пакетиками й не цураються прибирати за своїми улюбленцями… Чому ж ми так хочемо змін, але не бажаємо змінюватися самі? Прекрасне лісове озеро, відпочинком на якому насолоджувалося кілька поколінь переяславців, по-суті, знищили. І ніхто ні за що не несе відповідальності. Так ми до Європи точно не дійдемо.

Світлана ПОМОЙНИЦЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *