Як обирають верховних суддів і що приховують від суспільства (відео)

В Україні триває конкурс на обрання суддів нового Верховного суду – найвищого органу країни, за яким лишатиметься останнє слово у будь-якій судовій суперечці. Програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», стежить за перебігом конкурсу до Верховного суду від першого дня. Чи буде відбір прозорим та чесним? Чи потраплять до найвищого судового органу країни лише найчесніші та найпринциповіші люди? Багато залежить від самої процедури відбору. Найцікавіші спостереження про перебіг конкурсу – у спецрепортажі Радіо Свобода.

Суддівська реформа стала результатом змін до Конституції України у червні 2016 року та нового закону «Про судоустрій та статус суддів». Обирають суддів до нового Верховного суду члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Конкурс складається з двох етапів: спочатку тести і письмові роботи, а наступний етап – співбесіда – лише для тих, хто успішно складе перший етап.

«Авторпарк претендентів до Верховного суду»

16 лютого 2017 року претенденти на посаду суддів у новому Верховному суді складали тестування в рамках першого етапу конкурсу. На іспит до найпрестижнішої судової інстанції з’їжджаються кандидати.

Суддя Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ Єлизавета Євграфова приїхала на тестування на «Рендж ровері», якого немає в її електронній декларації за 2015 рік. Ціна за найдешевший новий «Рендж ровер» нині стартує від 1,2 мільйона гривень.

Єлизавета Євграфова каже, що машина належить не їй:

– Скажіть, Ваша машина?

– Яка?

– «Рендж ровер».

– Мамина. А щодо цього, до речі, зверталась до НАЗК з питанням. Якщо я декілька днів на рік беру чужу машину, в тому числі мама не є членом моєї сім’ї, оскільки ми живемо окремо. І, наприклад, якщо складеться так обставина, що моя (машина – ред.) відсутня або в несправному стані, то чи потрібно мені її декларувати? Так що на наступний рік буду ще вирішувати. Я офіційно їжджу на своїй машині, яка у мене задекларована.

– Яка?

– У мене «Тойота Лендкрузер». Декларована з 2012 року.

– А мама ким у Вас працює?

– Мама на сьогоднішній день пенсіонер. У неї є машина…у неї достатня пенсія і на машині вона з 2006 року.

– На ось цій, так?

– Ні. Ця машина нею була куплена півтора року тому.

– Вона ж пенсіонерка.

– На сьогодні так, пенсіонер.

– А півтора року тому була теж пенсіонер?

– Вона держслужбовець у відставці…

– Держслужбовець може дозволити собі «Рендж ровер» купити?

– У неї досить нормальна пенсія. І у мого покійного батька була досить гарна зарплатня для того, щоб дозволити собі купити машину й пересуватися на автомобілі.

– Який державний службовець? На якій посаді мама працювала?

– Це приватна інформація.

За інформацією з веб-сторінки«Адвокат Консалтинг», Єлизавета Євграфова – дочка судді Конституційного суду України у відставці Павла Євграфова. Цей суддя також був кілька років заступником голови Конституційного суду України.

Заступник голови Апеляційного суду Рівненської області Віктор Остапукприбув на іспит на «БМВ». Він не заперечив, що заробив на нього сам. Але в декларації за 2015 рік суддя Остапук інформував, що права власності на авто належать Роману Дубовику, якого у ЗМІ називали рівненським підприємцем. У реєстрі підприємців, людина з такими ж ініціалами закрила свій ФОП наприкінці минулого року.

На білому «БМВ» привезли на іспит кандидатку на посаду у Верховному суді, а нині суддю Апеляційного суду Донецької області Валентину Курило.

Вона каже, що її привіз зять: «У мене немає машини. Ні, вона у мене є вдома. А мене привіз мій зять. Він підприємець. У нього бізнес…я не знаю, який у нього бізнес. Він займався раніше квітами, ну, а зараз я не знаю конкретно».

На «Мерседесі» приїхав на тести адвокат Андрій Мельник. Каже, що машина належить його дружині: «Це моєї дружини. Дружина зараз у мене не працює, а раніше працювала в Києві, у кредитній спілці».

За 2015 рік Андрій Мельник та його родина не отримали жодної копійки доходу, якщо вірити поданій декларації.

Після запитань знімальної групи складати практичне завдання кандидати вже приїжджали здебільшого на таксі, а то й зовсім приходили пішки.

Під час практичного іспиту – написання судових рішень – було заборонено користуватися мобільним телефоном як у залі, так і за його межами. Це журналістам підтвердили і члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка обирає суддів до Верховного суду.

Та до такого застереження дослухалися не всі конкурсанти. Кандидат до Верховного суду, нинішній очільник Окружного адміністративного суду КиєваПавло Вовк пояснив, чому він дивився у мобільний в коридорі.

«Я користувався мобільним телефоном раз, коли виходив й подивився скільки часу. Але в приміщення з метою полегшити свою участь в проведені цього заходу я не користувався, зазначив він. І на зауваження журналіста, що в коридорі користуватися телефоном також не можна, додав: – Здається, в коридорі там не зазначено. Тобто, я при вході в туалет глянув скільки часу і все. Тому я правила не порушував».

Також знімальна група програми зафіксувала, як нинішній очільник Вищого господарського суду України Богдан Львов швидко щось переписував з мобільного телефона за кілька хвилин до старту іспиту.

Підглядати в телефон не можна, а в роздруківки і книжки – будь ласка

За день до практичного завдання на сайті ВККСУ з’явився дозвіл користуватися друкованими паперовими носіями під час виконання завдань. Очільник Окружного адміністративного суду Павло Вовк, суддя нинішнього Верховного суду України Олександр Волков, суддя Вищого адміністративного суду України Юрій Рецебуринський, деякі нинішні судді із Вищого господарського суду та інші претенденти були добре ознайомлені з цією рекомендацією. У деяких конкурсантів з собою були десятки роздруківок.

Однак користуватися на іспиті можна не всіма друкованими матеріалами. Наприклад, заборонено використовувати коментовані акти. Але навряд чи в уповноважених осіб, які мали стежити за дотриманням правил проведення конкурсу, була можливість перевірити всі принесені кандидатами роздруківки – адже дехто приніс із собою сотні сторінок. Знімальна група зафіксувала, як лише в одного кандидата забрали папери, бо знайшли серед них те, чого не мало б бути на іспиті.

Деякі кандидати під час письмового іспиту почувалися впевненіше за інших. Наприклад, нинішній голова Верховного суду України Ярослав Романюк мав чи не найменше книжок на столі під час другого письмового іспиту. Просто під час написання письмової роботи, коли інші кандидати рахували кожну хвилину, він виходив в коридор, щоб дати вказівки охороні, поспілкуватися з членом комісії чи випити чогось.

Згодом з’ясувалося, що голові нинішнього Верховного суду України дісталося завдання, яке було схоже до того, яке він міг особисто ухвалювати як суддя торік.

«Окремі кандидати до Касаційного цивільного суду під час складання практичного завдання в рамках конкурсу до Верховного суду отримали у вигляді практичного завдання справу, яку вони розглядали півроку тому, – зазначає Галина Чижик, координаторка Громадської ради доброчесності. – І більше того, йдеться не лише про тотожну справу, усі матеріали справи, які були частиною практичного завдання, вони практично є ідентичними матеріалам справи, яку розглядали окремі кандидати. Це є Ярослав Романюк, Валентина Симоненко та суддя Людмила Охрімчук. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зараз має знайти спосіб, аби належним чином оцінити навики написання судових рішень цими кандидатами й, можливо, наприклад, запропонувати їм, аби ще раз скласти практичне завдання, або в інший спосіб оцінити це».

Президент міжнародної громадської організації «Універсальна екзаменаційна мережа» Сергій Мудрук зазначає, що із чотирьох практичних завдань, які пішли в роботу 21 лютого, три практичні завдання були розроблені експертами проекту ЄС, а четверте писали фахівці Національної школи суддів України.

«Виконуючи функцію спостерігача, 21 лютого ми цікавилися розмірами цих фабул. Одна із чотирьох фабул дуже відрізнялася за обсягом сторінок. У два-три рази менша, ніж інші. Саме написана Національною школою суддів», – зауважив він.

Поки не встановелно, чи міг хтось ще з кандидатів отриматиперевагу і завдання у вигляді судового рішення, яке ухвалював сам раніше.

Координаторка Громадської ради доброчесності Галина Чижик зауважила, що ВККСУ обіцяла оприлюднити тексти усіх чотирьох завдань, які отримали кандидати, окрім цивільного завдання, це ще було завдання господарників, для кандидатів касаційного, адміністративного суду та кримінального. «Однак досі тексти цих завдань не були оприлюднені і фактично ми не можемо стверджувати, чи отримали й інші кандидати схожі переваги чи ні», – каже вона.

Президент міжнародної громадської організації «Універсальна екзаменаційна мережа» Сергій Мудрук також вважає, що це може бути порушенням: «Те, що експерти, які готували фабули і ці практичні завдання для Вищої кваліфікаційної комісії, шукали натхнення й шукали первинний матеріал в реальних справах – це є непогано, це є, навпаки, добре. Це свідчить про те, що підхід до створення практичних завдань був правильний. Інша зовсім справа, що брати повністю копіювати конкретний кейс, судовий, на практичне завдання такого конкурсу не можна. І мені важко повірити в те, що саме це мало місце».

Перед публікацією матеріалу Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом відмовила, що ознайомилася з трьома іншими завданнями, таким чином перевірити, які ще кандидати-судді могли мати переваги перед іншими учасниками, неможливо. Підстава відмови – наказ голови комісії Козьякова про те, що ця інформація віднесена до службової.

«Прохідний бал»

Прохідний бал члени Вищої кваліфікаційної комісії встановлювали вже після того, як кандидати склали тести. Для претендентів з усіх касаційних судів його встановили на рівні 60 балів, а з кримінального – від 54.

За щасливим збігом обставин, саме 54 бали набрала кандидатка до Верховного суду Анжела Стрижевська. Нині вона – заступниця генерального прокурора України Юрія Луценка.

На відміну від першого дня іспиту (про нього – окремо далі), коли роботи кандидатів одразу відсканували, після другого дня іспиту сканування письмових робіт відклали на наступний день. Написані роботи кандидатів перевезли до будівлі Вищої кваліфікаційної комісії, пояснивши це тим, що немає сканерів.

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Станіслав Щотка пояснив, що немає технічної можливості одразу відсканувати 520 робіт: «Роботи запечатані, роботи опечатані, доступу до них нема…Вони в сейфпакетах, вони підписані, закриті і будуть під контролем у тому числі Громадської ради доброчесності».

Завершення першого дня іспиту. На проекторі оприлюднюють результати усіх кандидатів – це має засвідчити відкритість і прозорість роботи комісії. Бланки відповідей кандидатів відскановують, згодом бали рахує комп’ютерна програма. Результати на екрані – закодовані.

Але щось пішло не так. Представники комісії оголошують, що до касаційного адміністративного суду (одна з палат Верховного суду) написали свої роботи 117 кандидатів і всі результати нібито продемонстровано, тобто оприлюднено. Однак при повторному перегляді відео з демонстрацією результатів «Схеми» не виявили результатів восьми претендентів, які згодом, однак, були оприлюднені на сайті.

Президент міжнародної громадської організації «Універсальна екзаменаційна мережа» Сергій Мудрук не вважає це проблемою: «Мені важко повірити, що непоказання цих 8 результатів є прямим свідченням впливу. Так, я не можу абсолютно виключити, що там не було шансів для зловживань, але як фахівець можу сказати, аби в когось була мета фальсифікації результатів, то цього можна було б досягти простішими методами».

Не висвітлилися на екрані результати судді Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, судді Вінницького апеляційного адмінсуду Олега Білоуса, доцента Академії держуправління при президентові України Юрія Мельника, першого заступника директора Інституту кримінально-виконавчої служби Семена Стеценка, суддів Вищого адміністративного суду України Тетяни Шипуліної та Яни Іваненко, судді Донецького окружного адміністративного суду Олега Кониченка та судді Одеського окружного суду Оксани Тарасишиної (вона – не подолала мінімальний прохідний бал).

Член ВККСУ Станіслав Щотка зазначив, що брак 8 кодів для нього новина, про яку він дізнався від журналіста «Схем», тому не може прокоментувати ситуацію.

Думки щодо випадку представників від комісії розділилися. Керівник управління інформаційних технологій у Вищій кваліфікаційній комісії Денис Мамченко підтвердив, що на їхньому відео цих результатів теж немає і пояснив чому: «Ми переглядали відео, які є у нас, камера знімала, на цих камерах ось теж не знайшли начебто цих робіт. Тут був людський фактор, людина була втомлена, добу не спала. Ми всі не спали практично, всі готувалися до цього тестування. Людина могла помилитися фізично і не показати просто цю роботу».

Тим часом член комісії Андрій Василенко висловив іншу позицію комісії – на екрані продемонстрували усі результати: «Результати оприлюднювалися на екрані, але на Вашому відео їх нема. Це різна постановка питання – це не значить, що їх немає, і це не значить, що вони не були оприлюднені».

Комісія на прохання програми «Схеми» поки не надала доступу для ознайомлення з результатами робіт тих учасників, які не були відображені на екрані.

Були випадки, коли комп’ютер не розпізнавав деякі неправильно заповнені бланки і кандидат отримував оцінку «0». У цьому випадку результати не продемонстрували на екрані. Могло статися так, що саме ті результати, яких не показали, завантажувалися найдовше. Через якісь причини. Загалом результати тестів після сканування відображалися не відразу – доводилося чекати по дві-три хвилини. Кожні наступні результати змішувалися з раніше продемонстрованими на екрані. Не можна було з’ясувати, які результати з якого сектора. Окрім того, частину результатів тестування довелося повторно відскановувати результати, оскільки їх сканування зупинилося – аркуш застряг у сканері.

Сергій Мудрук не надто схвально відгукнувся про хаос у цифрах: «Я оцінюю це як використання для цілей демонстрації загалу результатів програмного забезпечення, яке для цього не призначене. Не може бути претензій до програмного забезпечення, бо його, судячи з усього, створювали задля інших цілей. Щоб використати його для демонстрації результатів усіх кандидатів, потрібно було трішки постаратись, придумати чітку послідовність дій, пояснити, зокрема аудиторії».

Компанія з корупційним шлейфом

Технічним рішенням оприлюднення результатів конкурсу опікувалося товариство з обмеженою відповідальністю «Айкюжн ІТ». Керівник управління інформаційних технологій у Вищій кваліфікаційній комісії Денис Мамченко зазначив, що для ВККСУ спеціально розроблялася вузькоспеціалізована програма.

У грудні компанія «Айкюжн ІТ» без тендеру, за переговорною процедурою отримала підряд у комісії на суму 2 мільйони 277 тисяч гривень.

На запитання, чому компанія не проходила тендер, голова ВККСУ Сергій Козьяков радить переговорити з керівником тендерного комітету і зазначає: «Компанія «Айкюжн ІТ» здійснювала розробку програмного забезпечення першого етапу автоматизації робочих процесів у комісії – за процедурами, які відбулися за проектом USAID».

ТОВ «Айкюжн ІТ» є правонаступником компанії «Айкюжн» (відповідно до судового реєстру). Компанія «Айкюжн» неодноразово фігурувала у журналістських розслідуваннях – як вона вигравала державні підряди у часи президента Януковича, так її правонаступниця успішно перемагає на тендерах сьогодні. Є численні згадки про цю компанію і в судовому реєстрі.

Так, у торішньому клопотанні слідчого Служби безпеки в Києві та області зазначено, що «за два роки на рахунки ТОВ «Айкюжн» та ще однієї фірми з державного бюджету перераховано понад 100 мільйонів гривень. Разом з тим, роботи фактично не виконуються, а до актів виконаних робіт вносяться недостовірні відомості щодо їх обсягу. Попри це, державні установи переказують на рахунки» фірми кошти в повній мірі».

У своєму листі «Схемам» компанія «Айкюжн ІТ» надала посилання на сторінку компанії, де є інформація з цього приводу. Зокрема, значиться, що причини переслідувань – шантаж з боку правоохоронців та корупція».

Також там міститься спростування: значиться, що ТОВ «Айкюжн ІТ» у 2016 році розробило та поставило програмне забезпечення підсистем для конкурсу …у повному обсязі. У листі підкреслено, що «експлуатацію цих підсистем зараз здійснюють фахівці Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Відповідно до сайту «Прозоро», саме компанія «Айкюжн» мала б займатися електронним досьє кандидатів до Верховного суду. Днями очільнику Вищої кваліфкомісії суддів Сергію Козьякову доводилося пояснювати, чому і досі не оприлюднюють досьє кандидатів до Верховного суду: «По-перше, не має термінів, по-друге, не встигаємо».

Загалом «Схеми» виявили, що не всі результати кандидатів були продемонстровані відразу після іспитів, а компанія, яка займалася розробкою технічного рішення, згадувалася раніше у журналістських розслідуваннях.

Також після другого іспиту деякі кандидати мали перевагу перед іншими, оскільки мали написати судове рішення у завданні, яке було схоже із тим рішенням, яке у реальному житті ухвалювали ці кандидати.

Найближчим часом комісія має оголосити прохідний бал для другого іспиту та його результати. Тоді стануть відомі імена тих, хто потрапить до завершального етапу конкурсу на посаду судді Верховного суду – співбесіди.