Україна та круговий біг по грабельному полю

МВФ призупинив видачу чергового траншу Україні, але це не означає, що процеси, запущені на вимогу МВФ, так само призупинять

У деяких з них є чимало лобістів або існують реальні запити на реалізацію. Наприклад, зняття мораторію на продаж землі і поява ринку землі. Не знаю, як буде голосувати ВР за зняття мораторію, вона зараз непередбачувана, а вже чим керується більшість з БПП і НФ мені зовсім незрозуміло. Але минулий тиждень показав, що логіка і прагматизм явно програють амбіціям і кон’юнктурі.

Для початку озвучу свою позицію щодо землі: земля – це товар, який купується і продається в Україні. За фактом, ринок землі вже є. Але юридично його немає. І керуючись здоровим глуздом, ми розуміємо, що умови реформи повинні враховувати інтереси насамперед середніх і малих фермерських підприємств, інакше ми вб’ємо наше село. І тут треба розуміти, що переслідується зараз: створення умов для припливу інвестицій в країну чи особисте збагачення тих, хто за квотою “сяде” на цей ресурс? Реформа повинна передбачати залучення іноземних інвестицій в уже існуючі фермерські підприємства, стимулюючи їх до розвитку, а не тільки концентрацію землі в руках декількох агрохолдингів. Адже створення нових латифундистів, близьких до правлячих партійних еліт – це не те, чого потребує Україна. А при сучасному рівні корупції в Україні такий варіант розвитку легко прогнозований.

Ще одним важливим фактором є контроль держави за якістю грунтів сільгоспземель. Якщо ми дозволимо безповоротно виснажувати наші грунти, то через 10-15 років в Україні буде пустеля. І, як на мене, наша держава не готова контролювати це питання. Прокуратура, МВС і СБУ не можуть впоратися з вирубкою лісу, видобуванням бурштину, ігровим бізнесом, а про таку складну річ, як склад грунту, сподіватися не доводиться.

Ринок землі потрібен, але до цього варто готуватися не один рік, а не в пожежному порядку на вимогу МВФ швиденько пропихати у ВР. І вже точно це треба робити не для того, щоб землю підім’яли під себе дві-три сім’ї в Україні, які змогли збагатитися за кілька останніх років, зібравши велику грошову масу і готуються вкласти гроші в поки ще дешеву українську землю. Адже в період АТО ціна на землю, в країні, що воює, з практично зруйнованою економікою, не буде гідною. Необхідно враховувати всі ці ризики і небезпеки при підготовці до створення ринку землі.

Дуже хочеться, щоб в результаті з землею не відбулося так, як вже було з ваучерами і приватизацією заводів і фабрик. Хоча в Україні круговий біг по грабельному полю – це улюблений вид спорту.