ВІРУЮЧІ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ УПЦ ВЖЕ ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ХРЕСНІЙ ХОДІ
“Євстратій Зоря” – ніби чую крізь сон слова, що повторюються. Схоплююся в гарячці. За 10 хвилин восьма. На вісім маємо бути біля Воскресінської церкви, аби їхати до Києва на хресну ходу з нагоди вшанування пам”яті святого Володимира -хрестителя Київської Русі. Бужу дітей. Вони в мене звиклі до надзвичайних ситуацій. Збираємося швидше, ніж горить сірник, вкидаємо у сумку тормозок, вилітаємо з дому. Дякуємо отцю Івану, який повернувся, аби нас забрати. Ми встигаємо! Красиве ім”я архієпископа Української Православної Церкви Київського Патріархату, який навіть не здогадується про наше існування, виринуло з підсвідомості, дивовижним чином розбудило нас і благословило на хороший день.
Київ зустрічає дощем. Це нікого не лякає, навпаки, після спекотного літа викликає радсіть. Людей не менше, ніж в минулому році. Доки іде служба у Володимирському соборі, дощ минає, всі в гарному настрої вирушають до Володимирської гірки. Українські священики у золотих і голубих шатах викликають шану, сльози гордості і захоплення виникають при споглядання на капеланів у військовому одязі. Чуються українські пісні, гімн, вигуки “Слава Україні!” Переяславці приїхали всього двома автобусами, але у мене таке відчуття, що скрізь бачу знайомі і рідні обличчя. З великою радістю зустріли майданівця, який служить зараз у нацгвардії, Максима Чибіса. Не менш приємною була зустріч з нашим побратимом легендарним Ігорем Мазуром (Тополею). “Як справи?” – запитав він. “Нічого, воюємо, – відповіла я герою, який пройшов через пекло чотирьох воєн, відсидів кілька років у в”язниці за Незалежність України, зараз є заступником голови партії УНА-УНСО, і чесно додала: – Воюємо, тільки часто між собою”… Ігор Мазур відповів: “Це біда, ми намагаємося між собою не воювати”. Як донести це своїм?
Після служби і проникливих слів мудрого Філарета, пішли до Михайлівського Золотоверхого, де всіх паломників пригостили кашею і чаєм. Люблю це свято. І не тільки тому, що мій нині покійний батько мав ім”я Володимир. А тому, що цього дня я зустрічаю багато добрих, світлих людей.
Світлана Шевченко