У 2021 році підвищення цін на електрику для населення неминуче: “зелений тариф” – один з каталізаторів
Влада намагається однією рукою проводити зелений курс і модернізацію, іншою – регулювати ціни, щоб зберегти свої портфелі і крісла. Про це пише Delo.ua
Новий 2021-й рік населення України зустріло з новими тарифами на електроенергію. З 1 січня перестав діяти пільговий тариф – 90 коп / кВт⋅год на перші 100 кВт/год для побутових споживачів. Тепер українці платять 1,68 коп за кожну кВт/год спожитої електроенергії, а не тільки ті, що понад 100 кВт/год. В принципі, уряд можна зрозуміти: на нього тиснуть з усіх боків. Українська енергетика переживає перманентну кризу через заборгованість перед зеленою генерацією, і сума в 6 млрд гривень, яка повинна надійти на ринок внаслідок підвищення тарифів, зможе хоча б частково перекрити цю заборгованість.
Крім того, чинний раніше пільговий тариф, з урахуванням вартості передачі, розподілу та постачання електрики, змушував державну атомну генерацію постачати електрику зі збитком для себе за механізмом покладання спецзобовязань (ПСО). Однак вказане підвищення навряд чи є остаточним. Тариф в 1,68 коп/ кВт/год буде діяти до 1 квітня, а після його можуть переглянути ще раз.
Парламентська опозиція при цьому заявляє про подальше підвищення. У своєму телеграм-каналі депутат від “Європейської Солідарності” Олексій Гончаренко опублікував якийсь проект постанови уряду з нібито новим пільговим тарифом. Згідно з цим документом, ціна за перші 300 кВт⋅ч становитиме 1,68 грн. За все, що вище, доведеться викласти вже 3,48 грн.
Втім, в офіційно опублікованій на сайті уряду постанові №1325 від 28 грудня немає ні слова про те, на яких умовах буде реалізовуватися електрика після 31 березня. Так що поки залишається лише здогадуватися про те, якою буде ціна. З одного боку, з огляду на кризові та інфляційні процеси, логічно, що вона буде рости. З іншого – тарифи в Україні, як показує недавній приклад з обмеженням ціни на газ, завжди були політичним питанням.
Які чинники впливають на зростання цін на електроенергію і як на це можуть відреагувати українці?
Зелена енергетика
Одним з каталізаторів підвищення тарифів став “зелений тариф”. Влада розвинених європейських країн давно стимулює перехід своїх виробників на зелені технології. А в кінці 2019 року Єврокомісією був прийнятий план “European Green Deal” ( “Зелений пакт для Європи”). Цей план має на увазі досягнення нульових викидів парникових газів і нульового забруднення навколишнього середовища шляхом переходу від викопних до поновлюваних джерел енергії і сировини у всіх країнах-членах ЄС до 2050 року.
Україна хоч і не є частиною Європейського союзу, проте інтеграція в ЄС давно стала нашим цивілізаційним вибором, а значить, нам потрібно синхронізувати свою економіку з економікою розвинених європейських країн. Перший закон для стимулювання виробництва “чистої” енергії був прийнятий Верховною Радою ще в 2008 році. Тоді було вирішено стимулювати розвиток цього сектора економіки шляхом встановлення для зеленої генерації особливих зелених тарифів, які до 2019 року були прив’язані до євро. Таким чином, зелена генерація стала досить прибутковим бізнесом.
На початку ефект зелених тарифів відіграв правильно. Це дійсно стимулювало інвесторів вкладати в галузь. З 2015 по 2020 рік було інвестовано близько 5,9 млрд євро, а сама генерація зросла на 5 800 МВт. Причому пік введення в експлуатацію нових потужностей припав на 2019 рік, коли було введено в експлуатацію 4 505 МВт.
Також сектор чистої енергії є хорошим наповнювачем бюджету. Так, в 2019 році “зеленої генерацією” до держбюджету було сплачено приблизно 19,8 млрд гривень, що в 3 рази більше ніж сплатив вугільний сектор.
Однак уже в 2020 році вийшло так, що держава вже не могла розраховуватися за зелену генерацію. Таким чином станом на 1 серпня держава згенерувала перед зеленою генерацією борг в 22,4 млрд гривень.
Владі довелося сідати з інвесторами за стіл переговорів, в результаті яких був прийнятий меморандум. Зелений тариф знижено на 7,5% -15%, а заборгованість реструктуризована.
Так, за домовленістю держава повинна була виплатити 40% цього боргу в останньому кварталі 2020 року, а решту погасити протягом 2021 року. Цікаво, що в схожій ситуації в розпал кризи 2008 виявилася влада Іспанії. Там високі зелені тарифи були встановлені на початку 2000-х і вже через вісім років заборгованість держави перед виробниками “чистої енергії” досягла 24 млрд євро. Після цього іспанська влада встановили ліміт на нову генерацію і скасувала зелений тариф.
Згідно з дослідженням провідного експерта енергетичних програм “Центру Разумкова” Максима Білявського починаючи з 1 квітня 2020 року зелені тарифи і надбавки до них за використання українського обладнання складають від 2,1954 грн / кВт⋅ч (з ПДВ) до 15,807 грн / кВт⋅ч ( з ПДВ). Тобто середній “зелений тариф” в Україні становить 9,0012 грн / кВт⋅год (з ПДВ), в той час як вартість “зеленої електроенергії” в країнах ЄС з усіма податками становить 4,15 грн / кВт⋅год.
У дослідженні Білявського основними зеленими компаніями України зазначено: в сегменті вітрової електроенергії “ДТЕК ВДЕ” (45% ринку, власник Рінат Ахметов), “Віндкрафт Україна” (30%, контролюється громадянином Швеції Карлом Стуреном) і “Вітряні парки України” (14% , за даними ЗМІ контролюється депутатом Верховної Ради Максимом Єфімовим та Едуардом Мкртчаном), в сегменті сонячної енергетики – ДТЕК ВДЕ (10%), американська VR Capital (8,9%), а також китайська CNBM (5%). Загалом на сектор зеленої енергетики припадає 881 об’єкт госпдіяльності, для яких встановлено “зелений тариф”.
Білявський в своєму дослідженні говорить, що в лютому-березні минулого року ринок електрики вже почав втрачати ліквідність. Причиною цього експерт називає перманентні зміни в нормативній базі, адміністративне втручання в роботу ринку і коронавірус, який привів до зміни структури споживання і виробництва. Наслідки ручного втручання в ринок були б менш помітні якби зелений тариф був нижчий. Головною проблемою українського зеленого тарифу експерт називає, то що при надзвичайно високій ставці тарифу (вище ніж в ЄС), він не забезпечив потрібний рівень стимулювання, а головне конкурентного розвитку сектора.
RAB-стимулювання
З 1 січня в Україні набуло чинності ще одне європейське нововведення. Йдеться про RAB-тарифи (Regulatory Asset Base – регульована база інвестиційного капіталу), які покликані стимулювати власників розподільних мереж до модернізації своїх потужностей.
З огляду на зношеність українських електророзподільних потужностей, крок виглядає цілком логічним і правильним. У розвинених країнах RAB-стимулювання дійсно є прийнятим механізмом для залучення інвестицій в модернізацію інфраструктури. За словами директора спеціальних програм НТЦ “Психея” Геннадія Рябцева такий підхід розроблений для того, щоб скоротити час, який знадобиться інвестору для окупності проекту. Так, при будівництві нової електромережі в населеному пункті, вартість проекту розподіляється між майбутніми клієнтами. Однак при правильній моделі в якості третьої сторони виступає держава, яка допомагає населенню розтягнути платежі і за часом. Так, якщо споживачі будуть безболісно для себе погашати вартість проекту, повернення інвестицій розтягнеться на десятки років, що не цікаво інвестору. А держава виплачує цю вартість швидше і стягує платежі з населення протягом довшого періоду часу.
26 серпня НКРЕКУ прийняла постанову, якою встановила прибутковість на стару і нову бази активів в 3% і 16,74% відповідно (спочатку планувалося 1% і 15%). Половину коштів, які були отримані від старої бази обленерго повинні будуть щорічно інвестувати в модернізацію електромереж. За підрахунками телеграм-каналу Монополіст, в результаті введення RAB-стимулювання тарифи обленерго в 2021 році зросли на 15,9% для 1-го класу напруги і на 32,6% для 2-го класу напруги. В цілому 25 обленерго в 2021 році отримають 9,23 млрд гривень прибутку. Так, “ДТЕК Мережі” Ріната Ахметова отримає 2,9 млрд грн (31,6% всіх коштів), шість державних обленерго – 1,74 млрд грн (18,9%), VS Energy, яка належить росіянам Бабакову, Гінеру і Воєводіни – 1,62 млрд грн (17,5%), обленерго братів Суркісів – 1,3 млрд грн (14%), обленерго Костянтина Григоришина 1 млрд грн (11,6%).
Половину з цих коштів як уже було сказано, буде направлено на модернізацію електромереж, інша частина – податки і дивіденди власникам.
Скасування пільг
Крім зростання електротарифів, початок 2021 року ознаменувався ще одним цікавим рішенням НКРЕКУ. Так, рішенням №15 від 6 січня 2021 року Нацкомісія скасувала свої 4 постанови, які встановлювали пільгові тарифи на електроенергію. Так, було скасовано постанову № 218 від 11 березня 2010 року, яка встановлювала пільговий тариф на електроенергію для релігійних організацій. Також скасували постанову №498 від 23 квітня 2012 року, яка на 30% знижувала тариф для громадян, які живуть в 70 км від АЕС. Крім того, були скасовані постанова №746 від 6 червня 2017 року, які встановлювали особливі тарифи для власників житлових комплексів, які використовувалися в якості місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб і постанову №220 від 6 лютого 2015 року, яка дозволяла встановлювати пільгові тарифи для дитячих будинків сімейного типу та гуртожитків.
Протестний фідбек
Чітко відповісти на питання, якими будуть тарифи на електроенергію для населення з 1 квітня 2021 року важко. З величезною вірогідністю, влада продовжить погашати борги перед зеленою генерацією, яка в іншому випадку обіцяє звертатися в арбітражі (що і сталося в Іспанії) і створювати передумови для модернізації мереж.
Однак є й інша сторона медалі. Тарифні протести після введення ринку газу і зростання цін на блакитне паливо показали, що влада може переглянути свої прагнення до ринкових перетворень. Енергетичний експерт Валентин Землянський вважає, що протести через зростання тарифів на електроенергію не тільки можливі, але і цілком очікувані. Однак, при цьому, він вважає підвищення цін на електрику неминучим.
“Чи піде уряд далі (на підвищення тарифів, – ред.)? Так піде. Чи призведе це до позитивних змін на ринку? Ні, це призведе тільки до зростання соціальної напруги та знову будуть в ручному режимі гасити чергову кризу”, – говорить експерт.
При цьому Землянський зазначає, що найбільш розумною стратегією в разі неминучості зростання тарифів було б розтягнути це підвищення в часі, як це робили влади починаючи з 2015 року.
В цілому, експертна думка збігається: підвищення тарифів для населення неминуче. Цілком можливо воно в майбутньому зрівняється з тими, що діють для промисловості. Що, звичайно ж, навряд чи сподобається населенню. Тому владі, яка не хоче втрачати рейтинги, доведеться продовжити ручну регуляцію – невидима рука ринку в Україні поки, на жаль, не спрацювала.