Сергій Марченко: Карантин вихідного дня – акт безпорадності

Сергій Марченко:

Трохи про оті ваші карантини. Знайома працює в продуктовому магазині. Тиждень тому захворіла на коронавірус. За вихідні їй стало краще і сьогодні вона збирається виходити на роботу. Питаю, а як же обсервація два тижні після одужання? Яка обсервація? Дітей треба кормити! І от сьогодні вона чи то вилікувана, чи не вилікувана, без всяких обсервацій піде і стане продавати людям продукти. Їй ок. Власникам магазину ок. Шмигалям теж ок. Бо ніхто і не думає контролювати, а що там наші коронавірусні громадяни? Лікуються, не лікуються? Дома сидять чи на роботу ходять? Це все не цікавить ні МОЗ, ні МВС, ні відроджену з небуття санслужбу.

Тільки вдумайтеся: це тільки один випадок, про який я дізнався випадково. А скільки таких по країні? Скільки хворих на коронавірус навіть не обстежені і кашляють та шморгають на сусідів? Скільки обстежених та недолікованих? Скільки тих, кого голод (у прямому розумінні цього слова) гонить на роботу інфікувати тисячі інших людей?

Ніякий карантин не має жодного сенсу, поки носії вірусу не обліковані і не контрольовані. Які маски на здорових людях, якщо хворі ріжуть їм ковбасу і уряду це цілком ок? Думаю, в уряді це теж розуміють, але не можуть нічого вдіяти, бо не контролюють громадян. Владні інституції паралізовані. Державні службовці деморалізовані і демотивовані тими тонами гівна, які щоденно виливає на “чиновників та бюрократів” президент. Карантин вихідного дня – акт безпорадності. Це імітація боротьби з вірусом. Намагання показати, що уряд робить хоч щось.

Хотілося б завершити на позитиві, але з другим урядом Зеленського нам нічого хорошого не світить. Нічого кращого за карантин, вони не здатні придумати в принципі. Як мінімум, рік вакцини в Україні не буде. Перехворіють всі. І дай вам боже правильних генів, щоб хвороба пройшла в легкій формі. Бо в державних лікарнях ловити вам нічого. Бережіть себе!

Оригінал