Останній блог Павла Шеремета: «Азов», відповідальність і добробати

На таких добровольців, як “Азов” Білецького або “Миротворець” Тетерука треба орієнтуватися, а не на тих дивних людей в камуфляжі, які в ці хвилини блокують роботу антикорупційних прокурорів під Солом’янським районним судом Києва.
Невдалий турецький військовий переворот сколихнув українську спільноту політичних аналітиків і на кілька днів актуалізував страхи і розмови про військовий переворот в Україні. Одні лякають неминучим і кривавим переворотом, інші заспокоюють – нікому бунтувати.

Нічого пророкувати не збираюся, просто звертаю вашу увагу на 2 показові історії останніх днів.

Пишу все це рано вранці в неділю, якраз в цей момент випускають із СІЗО голову наглядової ради “Одеського припортового заводу”, першого заступника голови правління НАК “Нафтогаз” Сергія Перелому. Слідом за ними від відповідальності вислизає і друга “велика риба” перший заступник голови “Одеського припортового заводу” Микола Щурик.

Вислизають не тому, що погано спрацювали детективи Антикорупційного бюро і антикорупційні прокурори. Просто депутати-комбати і ще якісь люди в камуфляжі і в п’ятницю, і в суботу блокували роботу суду і створювали атмосферу божевілля навколо цих двох справ.

Чому комбати, звідки люди в камуфляжі? Перелома і Щурик затримані у справі про розтрату коштів підприємства, навіть не за проступки в зоні АТО. Але депутати-комбати і люди в камуфляжі тепер якщо не вище закону, то на замовлення здатні паралізувати дію будь-якого закону.

Причому, діють, головним чином, одні й ті ж персонажі. Викликаючи все більшу ненависть населення до людей в камуфляжі і стимулюючи злобу до будь-яких добровольців у президента Порошенка і керівників силових структур.

Друга історія. У п’ятницю спецназ СБУ провів операцію із затримання банди, яка грабувала банки в Запорізькій області. Їх заманили в ліс на інкасаторську машину і спробували там знешкодити. Два нападники загинули – громадянин Латвії (його зняв першим пострілом снайпер, він не встиг навіть вистрілити по інкасаторам) і громадянин Росії (тяжко поранений він помер в суботу в госпіталі), два з пораненнями були заарештовані, ще двом вдалося втекти. Один з них – боєць полку “Азов”.

Всі ці люди пройшли бої на Донбасі буквально з перших місяців війни. Добре підготовлені, ходили в рейди по тилах ворога по кілька діб. Під час перемир’я або окопної війни вони не знайшли собі місця, бовталися по різним підрозділам і пішли в кримінал.

Ключове в цій історії згадка “Азова”. Убитий громадянин Латвії, як і росіянин, колись були з “Азовом” і добре воювали. Ще один із нападників служив в полку до останнього дня. Гарячі голови з вищого керівництва закликали направити в Урзуф спецназ і штурмувати бази “Азову” в пошуках речових доказів. У Києві на аеродромі вже тримали під парами два літаки.

Колишній командир полку Андрій Білецький терміново вночі вилетів в розташування частини, щоб там на місці не допустити провокацій і заспокоїти своїх гарячих голів.

Знаючі люди розуміли, що штурмувати базу “Азова” – це безумство. Тверезі люди знають, що у полку були всі юридичні підстави не пускати слідчих теж військової прокуратури до себе кілька днів. Пам’ятаєте, як довго військові прокурори не могли впоратися з маленьким загоном “Торнадо”. У порівнянні з ними “Азов” – бойова дивізія. Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова в Києві вже не було – він відбув на відпочинок.

Але потрібно віддати належне керівнику СБУ Василю Грицаку і депутату Андрію Білецькому. Одному вистачило розуму і витримки не доводити ситуацію до кривавого абсурду, другому вистачило розуму відокремити побратимів від злочинця.

СБУ часто використовує на фронті “Азов” як штурмові групи, може саме тому знайшли спільну мову і в цій скандальній ситуації. Слідчих спокійно пустили на базу, щоб вони провели свою роботу. Керівництво СБУ повело себе напрочуд грамотно, навіть краще, ніж командування Національної гвардії – без істерик, нагнітання і спекуляцій на темі добробатів.

Варто було Білецькому кинути клич, і в центрі Києва зібрався б натовп молодих людей, готових рвати ворогів України, агентів ФСБ і олігархів. Всі б шуміли про зраду, про третій Майдан, про силовиків, які кришують кримінал на Донбасі і затискають справжніх патріотів. Але він вчинив як відповідальна людина і командир.

“Побратимів не кидаємо, навіть мертвих на полі бою. Але якщо боєць переступив червону межу, що відокремлює війну і захист батьківщини від кримінального злочину, він відповість по всій суворості закону. Паршиві вівці є скрізь. Звичайно, якщо оступилися людина – герой і проливав кров за Україну, ми будемо просити про поблажливість до нього. Але ми не дикуни, ми не захищаємо себе за будь-яку ціну, ми захищаємо нашу Батьківщину “, – заявив Білецький.

“Ми не дикуни” – ключові слова. Можу собі уявити, як непросто Білецькому далося це рішення, адже воно йде проти існуючого тренду, коли людина в камуфляжі, тим більше із зони АТО, завжди права і їй море по коліно.

І цей приклад показує, що коли нормальні люди з різних силових структур – СБУ і “Азова” – знаходять спільну мову, то ніяких страшних дурниць не відбудеться.

За Андрієм Білецьким, звичайно, треба продовжувати уважно стежити й спостерігати. Він дуже сильно прогресує за останні два роки і зростає, але його радикальна і нацистська молодість все ще іноді дають про себе знати. Але ми ж з вами можемо відрізнити відповідального патріота від шахрая і кон’юнктурника.

І на таких добровольців, як “Азов” Білецького або “Миротворець” Тетерука треба орієнтуватися, а не на тих дивних людей в камуфляжі, які в ці хвилини блокують роботу антикорупційних прокурорів під Солом’янським районним судом Києва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *