Новий “куратор”. Москва засилає свого диверсанта в Україну

Сьогодні стало остаточно ясно, навіщо Кремль несподівано звільнив посла Росії в нашій країні. У перші години після звільнення могло здаватися, що відставка Михайла Зурабова – лише невелика і не дуже серйозна частина пакета путінських перестановок. Але зараз можна з усією визначеністю сказати, що цю відставку спеціально включили в загальний пакет, щоб ніхто в Росії і за кордоном не замислювався про її наслідки.

Після відставки Зурабова голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький заявив журналістам, що кандидатура нового посла в Україні навряд чи буде представлена депутатам обох палат російського парламенту до призначених на вересень виборів до нижньої палати.

Слуцький виходив з простої апаратної логіки. Відносини з Україною знаходяться на нижній точці замерзання, а депутати – на найвищій точці зігрівання, на зарубіжних курортах і в своїх маєтках. Навіщо заради нікому не потрібного посла порушувати відпочинок шанованих людей? Ніхто і не буде. А у вересні – вже вибори.

Але виявилося, як то кажуть, що Слуцького ніхто не запитав і ніхто не поінформував. Депутатів терміново збирають в Москві для формального затвердження кандидатури нового посла. Тому що справа була не в Зурабові. Справа була в Бабичі.

Кандидатура саме цього політика – зараз представника президента в Поволзькому федеральному окрузі – внесена на розгляд комітетів Держдуми і Ради Федерації. Фігура Бабича мало кому в нашій країні відома, в Росії про неї теж вже встигли забути.

Цікаво, що в перших коментарях Бабича називають “людиною з ФСБ”, хоча в цій організації майбутній посол ніколи не служив. Але це не важливо. Бабич – не людина з ФСБ. Бабич – людина ФСБ. Він – чекістський “смотрящий”. Є така категорія людей, яких здавна приставляють наглядати за підшефними політиками або структурами. У нових умовах – ще й заробляти гроші і стежити, щоб підшефні ділилися з ФСБ і Кремлем.

Список політиків, до яких приставляли Бабича, досить великий. Тут і колишній губернатор Московської області, останній командувач радянським контингентом в окупованому Афганістані генерал Борис Громов – Бабич був у нього віце-прем’єром.

Тут і губернатор Івановської області Володимир Тихонов – теж віце-прем’єр. Усюди скандали, залякування, кланова боротьба, відбирання бізнесу. Навіть ордер на арешт – втім, хто ж зможе насправді заарештувати людину від Луб’янки? А потім з’явився найважливіший об’єкт – глава Чечні Ахмат Кадиров. Бабича призначили до нього прем’єр-міністром і новий глава уряду спробував негайно сісти на потоки.

Кадиров з цією обставиною миритися, зрозуміло, не захотів, відправився до Путіна і домігся відставки Бабича. У майбутньому в Грозному стануть не миттям, так катанням позбавлятися і від всіх інших “варягів”, так що незабаром Чечня остаточно перетвориться у власність клану Кадирових.

А Бабич після скандальної відставки надовго пішов в тінь – став депутатом Держдуми, а потім президентським представником в Поволжі. Теж, між іншим, типові обов’язки “куратора”.

Попередник Бабича Михайло Зурабов був політиком і бізнесменом. А Бабич – професійний диверсант. І якщо його відправляють до Києва, то тільки з однією метою – перетворити посольство Росії в Україні на штаб дестабілізації нашої країни, у відомство, яке буде сприяти всім зусиллям, спрямованим на ослаблення держави і влади. Ну і, зрозуміло, шантажувати бізнесменів, у яких є інтереси в Росії. Це Бабич вміє дуже добре.

Але ніякого відношення до дипломатії все це не має.