Мінімалка в 3200: що декларує влада і що говорить ринок

Влада ставить собі в заслугу зростання доходів українців і держбюджету за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати до 3200 грн.
Бізнес  і ринкові аналітики стверджують, що збільшення мінімалки значно скоротить можливості легального працевлаштування громадян. Адже, якщо великі компанії, які і так працевлаштовують працівників офіційно, зможуть пережити це нововведення, то середньому і малому бізнесу доведеться вибирати: або скорочувати штат, щоб мати можливість сплатити всі податки та збори з новою мінімалки, або ж зберігати робочі місця, але при цьому офіційно переводити людей на неповну ставку або цивільно-правові договори, які взагалі не передбачають постійного працевлаштування.
Перші оцінки ефекту від більш, ніж дворазового підвищення мінімальної заробітної плати з січня цього року з боку влади і бізнес-середовища України діаметрально розходяться. Адже, по суті, чиновники вперше кардинально змінили підхід до стимулювання виходу зарплат з “тіні”. Раніше, наприклад, говорилося, що для цього треба скоротити навантаження на фонд оплати праці, тобто зменшити податки і збори, які роботодавець виплачує за кожного працівника до Пенсійного фонду, бюджету і т.д. (сьогодні вони складають 41,5% від розміру заробітної плати). Тепер же влада стверджує, що домогтися цього вдалося за допомогою дворазового збільшення цього навантаження (через примусове збільшення самого розміру мінімальної зарплати). Однак немає жодних ознак того, щоб цю ж точку зору поділяють в бізнес-середовищі.
На початку лютого прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив про перші підсумки підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн.
“Ми прожили перший місяць 2017 року. За всіма показниками ми сьогодні бачимо тенденції до зростання кількості, якості робочих місць і підвищеної заробітної плати для людей працездатного віку”, – сказав він.
На підтвердження своєї правоти прем’єр-міністр навів статистику за січень. Згідно з офіційними даними, за перший місяць зими в Україні було створено 28 тисяч нових підприємств, а безробіття знизилося на 16% (або на 80 тис. осіб). При цьому Держслужба зайнятості працевлаштувала 45 тис. чоловік. Правда Гройсман не уточнив, з яким саме періодом він порівнює показники. А ні Держслужба статистики, ні Державна фіскальна служба (ДФС) офіційні цифри за січень ще не опублікувала.
Однак, якщо подивитися дані Держстату за 2016 рік та провести прості підрахунки, то стає ясно, що рівень безробіття в даних Гройсмана наведено в порівнянні з січнем минулого року, коли він був найвищим за весь рік і становив 508,6 тис. зареєстрованих безробітних. Це означає, що в січні 2017 року рівень безробіття склав 428,6 тис. осіб.
І ось якщо саме ці дані порівняти з груднем 2016 року, коли офіційне безробіття в Україні становило 390,8 тис. осіб, то відкривається абсолютно протилежна картина – за місяць з моменту підняття в Україні мінімальної заробітної плати безробіття в країні зросло на 9,7% (на 37,8 тис. чол). Причому тенденція до збільшення числа офіційно зареєстрованих безробітних почалася ще в листопаді минулого року, коли безробіття збільшилося на 6,7% (до 337,9 тис. чол) в порівнянні з жовтнем (316,2 тис. чол.).

Тобто, насправді з листопада офіційне безробіття в Україні не тільки зростає, а й темпи його зростання збільшуються. І почалося це саме після того, як Гройсман вперше в жовтні минулого року оголосив про ідею уряду підвищити “мінімалку”.
Що ж стосується кількості українців, працевлаштованих Держслужбою зайнятості за січень, то показник в 45 тис. чоловік дійсно вищі, ніж середній у 2016 році, але не найбільший. Наприклад, в жовтні минулого року він був на рівні 48,3 тис. осіб, а в березні і квітні – 54,2 тис. та 62,6 тис. осіб відповідно.
Відзначимо, що на захист мінімалки виступили також в. о. Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко і голова Нацбанку Валерія Гонтарєва.
“Дійсно, здавалося, що через мінімальну зарплату в 3200 грн почнеться” тінь “, масові скорочення. Але кажу офіційно: цього немає! Ми по своїй статистиці не бачимо цього”, – заявив Ярошенко в коментарі “Апострофу”.
На питання про те, в чому ж полягають причини, які спонукають бізнес не знижувати, а збільшувати число офіційно зареєстрованих, працівників глава Держслужби зайнятості відповів так: “Думаю, в першу чергу, бізнес стає соціально відповідальним і не хоче працювати в тіні”.
У той же час багатотисячні штрафи, які накладаються в разі недопуску на підприємство інспектора Держслужби у справах праці і виявлення нелегальних працівників (320 тис. грн), Ярошенко не вважає основним стимулом для виходу зарплат з “тіні”.
“Штрафи – це не стимул, і не головне. Але якщо людина весь час працює не за законом, то, напевно, у неї  є якийсь певний страх перед тим, що, порушуючи закон, вона отримає покарання. Так працює весь світ “, – пояснив він.
Гонтарева ж коментувала і захищала підвищення мінімалки, явно, вимушено. Справа в тому, що ЗМІ розтиражували дані з січневого інфляційного звіту НБУ, в якому було написано, що “зростання витрат на оплату праці, особливо для малого та середнього бізнесу, призведе до більш суттєвого зниження зайнятості, ніж прогнозувалося раніше. Загальна чисельність працівників формального сектора економіки в 2017 році скоротиться на 9% в порівнянні з 2016 роком. Внесок скорочення за рахунок підвищення МЗП (мінімальної заробітної плати. – Ред.) складе 5.4 п.п. (або близько 630 тис. чоловік) “.
На перший погляд в цій цитаті немає нічого незрозумілого: висока мінімалка призведе до того, що середній і малий бізнес, принаймні офіційно, змушений буде звільнити близько 630 тис. співробітників, оскільки не в змозі оплачувати підвищені податки і відрахування з зарплати співробітників. Про що і написали багато ЗМІ.

Однак, якщо вірити Гонтаревій, вони помилилися. Прес-служба Нацбанку розповсюдила пояснення, що насправді ці 630 тис. чоловік, які втратять статус офіційно працевлаштованих, виключно “сплячі” фізособи-підприємці (ФОП), які з кінця 2016 року активно знімаються з реєстрації, оскільки з 1 січня цього року зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ), навіть якщо не отримують ніякого доходу. На середину січня, за даними НБУ, реєстрацію анулювали вже 160 тис. ФОП, і до кінця року ця цифра буде рости.
Однак, якщо скорочення зайнятого населення на 630 тис. відбудеться саме за рахунок ФОП, то чому фахівці НБУ саме так і не написали? Тим більше, що, як розповідає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ангела Бочі, нововведення, які привели до закриття “сплячих” ФОП і дворазове збільшення мінімалки вводяться і регулюються абсолютно різними документами і ніяк не пов’язані. ФОП зобов’язали платити єдиний соцвнесок за відсутності доходу, внісши зміни до Податкового Кодексу, а розмір мінімальної зарплати встановлюється законом про держбюджет на черговий рік. Тому не зовсім зрозуміло, чому, говорячи про закриття ФОП, фахівці аргументують їх скорочення саме збільшенням мінімалки. І аргументація Гонтаревої про відсутність зв’язку між звільненнями в середньому і малому бізнесі і підвищенням мінімальної зарплати виглядає мало переконливою.
У той же час оцінки ринкових експертів і самих бізнесменів не такі спірні і більш однозначні. Всі вони говорять, що остаточні висновки про те, до яких скорочень офіційної зайнятості призведе підвищення мінімалки, поки робити рано. Однак прогнози дають невтішні.
Як вважає керівник експертно-аналітичного центру HeadHunter Україна Катерина Мащенко, передумови того, що середній і малий бізнес піде в “тінь” (тобто, збільшить кількість зарплат в конвертах) є. Але агентство поки не проводило опитувань серед роботодавців на цю тему, оскільки підводити підсумки ще рано.
“Треба час, щоб зрозуміти, як підвищення мінімальної зарплати відчули самі люди. Як відреагують висококваліфіковані працівники з вищою освітою на те, що у них практично однакова зарплата з менш кваліфікованими і освіченими працівниками? Що все-таки вибрали роботодавці: пішли в тінь або залишилися ? І це дуже тонкий момент, про який не кожен скаже правду. І коли агентства, подібні до нашого, кажуть, що на плани з найму переважної більшості роботодавців підвищення мінімальної зарплати ніяк не вплинуло, у мене є дуже великі сумніви, що це дійсно так ” , – говорить Мащенко.
Експерт компанії “Робота Інтернешнл” (rabota.ua) Тетяна Пашкіна вважає, що перші підсумки підвищення мінімалки можна буде підводити не раніше весни.
“Весняний бізнес-сезон покаже “запас міцності “наших роботодавців, їх готовність не просто запропонувати нову зарплату, але і виплачувати її регулярно”, – говорить вона.
На думку Пашкіної, збільшення мінімалки, з одного боку, може простимулювати роботодавців оформити офіційно тих співробітників, яких прагнуть утримати в компанії, щоб вони не пішли до конкурентів, які пропонують більш вигідні умови. З іншого – ті, роботодавці, які зрозуміють, що утримувати колишню кількість працівників на нових фінансових умовах економічно невигідно, цілком можуть піти на те, щоб офіційно перевести частину з них на півставки (а фактично вони продовжать працювати повний день) або ж повністю вивести зарплати в “тінь”. Причому такими працівниками будуть найменш захищені верстви трудівників – працівники в невеликих містах, зрілі фахівці і т. д.
“Оскільки вимушена прибавка зарплати була анонсована, коли вже деякі роботодавці встигли скласти бюджети (в тому числі і на оплату праці) в старих цінах, багато роботодавців постануть перед вибором: за рахунок яких ресурсів потрібно виплачувати більшу зарплату? Адже перекладання зарплати на клієнтів шляхом підвищення вартості кінцевого продукту  може звузити клієнтський ринок компанії-роботодавця і залишити її без запланованого доходу. Не всі зможуть встояти перед спокусою мінімізувати свої операційні витрати, вивівши частину оплати праці в “тінь”, – вважає Пашкіна.

Крім варіанту “на півставки”, серед інших способів оформлення трудових відносин підприємці називають перехід на цивільно-правові договори, які взагалі не припускають офіційного працевлаштування та записів у трудовій книжці.
Щоб перешкоджати такій поведінці роботодавців, на думку Ярошенко, працівники повинні відстоювати свої права і не погоджуватися на невигідні для них умови трудових відносин, оскільки саме вони втрачають від цього більше: неможливість отримати стаж, пенсію в перспективі і т. д. І ця порада, звичайно, правильна, але тільки в теорії. На практиці, з одного боку, замість “незгодного” завжди можна знайти того, кому терміново потрібні гроші, і він закриє очі на неофіційне працевлаштування. З іншого – роботодавці в малому і середньому бізнесі не можуть заплатити більше, ніж можуть. Тому вони або звільнять співробітників, яких їм не по кишені оплачувати офіційно, або переведуть їх на нелегальне становище, щоб зберегти бізнес і не позбавити людей джерела доходу.
Менш уразливі тут, звичайно, великі компанії, які давно працевлаштовують працівників офіційно і в змозі збільшити відрахування державі з фонду оплати праці.

За матеріалами  news.eizvestia.com