Лікар про те, що потрібно робити хворому на COVID-19 вдома

Позитивний настрій, рясне пиття і свіже повітря – важливі передумови для одужання в рідних стінах, каже Павло Сільковський.

У разі підтвердженого  інфікування коронавірусом важливо організувати за хворим правильний догляд. Зокрема, потрібно пити багато рідини та дихати свіжим повітрям. Крім того, хворіючи на COVID-19, надзвичайно важливо підтримувати позитивний настрій. Про це лікар-анестезіолог Рівненської обласної дитячої лікарні Павло Сільковський написав на своїй сторінці в Facebook.

Лікар навів приклад зі своїм знайомим, який захворів на COVID-19 та отримав ускладнення у вигляді пневмонії.

“Знайомий, пенсійного віку, з деякими супутніми патологіями, захворів на COVID-19. Перший тиждень почувався так-сяк. На другий – стало гірше, з‘явилася задишка. Зробив КТ. Висновок: масивне ураження легень. Зателефонував до сімейного. Той, своєю чергою, порадив терміново викликати швидку і їхати до лікарні. Бо все дуже погано. Схвильований чоловік, назвемо його Миколою, скумекав, що права пахне нафталіном і, перш ніж вирушити до шпиталю, віддав останні вказівки дружині і зробив усний заповіт. А тоді, коли вже мав набирати 103, згадав про знайомого лікаря і вирішив ще вилити свою душу йому. А тоді — віддатися в руки тих, яких боявся страшною силою. І будь що буде”, – розповідає Павло Сільковський.

Вдома лікар, за його словами, застав переляканого хворого на COVID-19 і його заплакану дружину.

“І ось приїжджаю до його хатинки і застаю картину: в маленькій кімнаті з зачиненими вікнами (було вже холодно) лежить Микола, одягнений у кілька одежин (бо температура) з приречено-сумним поглядом. Дихання часте, важкувате. Поряд сидить і схлипує дружина. Одягаю на палець апарат, перевіряю кисень – 87 (за норми 97). Ситуація неприємна, пацієнт потребує кисню. Проводжу психотерапію, викликаю Миколу на подвір‘я. Трошки ходимо, робимо зарядку, дихаємо свіжим повітрям. Міряю кисень – вже 91. Пояснюю, наскільки важливе свіже повітря, а не зачинена, затхла кімната. Наголошую, щоб багато пив. В очах Миколи з‘являється надія, інтерес до життя наростає. Вирішуємо на цю ніч залишитися дома. Даю деякі рекомендації, залишаю апарат для вимірювання кисню і їду. Телефоную наступного дня. Запитую, чи виходить на свіже повітря? Дружина каже, що він там зранечку. Тепер уже додому заходить рідко. І весь час міряє кисень. А він уже 92, повідомляє з радістю. Вирішуємо далі лікуватися дома”, – продовжує Сільковський.

Коли він прийшов до пацієнта знову, продовжує лікар, то побачив, що “у Миколи з’явився апетит, немає температури, покращився стан, піднявся настрій”.

“Він навіть уночі прокидається, щоб попити і багато часу проводить на свіжому повітрі. І так, регулярно міряє свій кисень. Сьогодні він уже 94. Попросив ще потримати апарат в себе, бо дуже йому приємно спостерігати позитивну динаміку. Я розумію, що не всім так щастить. Але позитивний настрій, рясне пиття і свіже повітря – важливі передумови для одужання в рідних стінах. Микола  – не єдиний такий приклад з моєї практики. Їх чимало і вони всі дуже схожі. Дехто з них читає мене тут. Сьогодні я мав черговий заряд позитиву. Бо сподіваюся, що ще одне лікарняне ліжко ми змогли зберегти для когось іншого”, – додав Павло Сільковський.