ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

Причину того, чому я вирішила нагадати читачам про цю подію річної давнини, ви дізнаєтеся наприкінці матеріалу. А сам цей матеріал був опублікований в газеті “Діловий Переяслав” наприкінці минулого року. Тож згадуємо, як це було

Ми не стомлюємося інформувати читачів про ту шкоду місту, яку наносить своїми діяннями його очільник Тарас Костін. Причому наші висновки завжди підкріплюються фактами та документами. Проте мер нічого сам не зміг би вдіяти. У сесійній залі він має своїх клевретів, які без роздумів голосують за мерівські забаганки. Одним із них є член фракції БПП, голова постійної комісії з питань земельних відносин, комунальної власності, будівництва та архітектури В’ячеслав Нестеренко.

Це той Нестеренко, який завжди голосує за премії меру. Це той В’ячеслав, який підтримує нашого стернового в просуванні сумнівного кредиту НЕФКО. Це той депутат, який на останній сесії підтримав іншу підозрілу абревіатуру – ЕСКО (про цю нову фішку виконавчої влади ми ще напишемо). Це той парламентар, який підтримує узаконення нібито не мерівською фірмою «Кобзар» захвату землі в парку ім. Григорія Сковороди.

На 72-й сесії міської ради, яка відбувалася у вересні, В’ячеслав Миколайович був одним серед шістьох депутатів міської ради, які проголосували за оренду ТОВ «Югенергопромтранс» ділянки площею 2,2 га. Чому за це рішення не голосували інші депутати? Бо ця ділянка, як й інші, використовується не за призначенням. Всі вони огороджені одним парканом, всередині якого стоїть сумнозвісна ТЕС, що додає немалих клопотів виборцям саме депутата Нестеренка. Тому класифікація цільового призначення землі мала б бути «для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій» і, відповідно, орендна плата повинна була б складати 9% від нормативно-грошової оцінки землі. Натомість «Югенерго…» платить 3% як за землю «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Таке «інвестування», вочевидь, повністю влаштовує В’ячеслава Миколайовича та його патрона Тараса Вікторовича, який теж на тій сесії натиснув зелененьку кнопочку «за».

Депутат Нестеренко балотувався від округу №30, у який входять вул. Алєксєєва, Комарівська, Весела та частина вул. Б.Хмельницького. Тобто, Андруші та Бабачиха. Згадується, як 1 березня 2018 року в ЗОШ №5 відбувалися щорічні громадські слухання (того року вони ще відбувалися), на яких були заслухані звіти депутатів Олексія Дикого та В’ячеслава Нестеренка. Виборці запитали їх прямо: чи подавали обранці громади заяви в поліцію чи прокуратуру на незаконне будівництво ТЕС? Пан Нестеренко відповів, що нічого подавати не буде. Виходить так, що він займає позицію, яка йде врозріз із думкою переважної більшості його виборців.

На черговій 63-й сесії ради, яка відбулася 31 січня 2019 року, парламентар Нестеренко разом зі своїми трьома колегами   виступили проти надання акредитації «Діловому Переяславу» на 2019 рік. Їхнє голосування було абсолютно незаконним. Нага­даємо, що одним із принципів місцевого самоврядування є саме законність. І кожен депутат повинен діяти саме в рамках законів, а не голосувати, як йому заманеться. Акредитація журналістів здійснюється відповідно до законів України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про інформаційні агентства», «Про державну таємницю» та ін. Ще є Порядок акредитації журналістів та технічних працівників засобів масової інформації при Переяслав-Хмельницькій міській раді. Нічого з перерахованих вище документів ми не порушували. Єдина причина – несприйняття правдивої інформації, яку ми подаємо в нашому виданні. Тому намагання не дати нам акредитацію – це бажання в незаконний спосіб обмежити права журналістів та читачів.

На цьому поки що закінчимо розповідати про діяння мерівського апологета, голову земельної комісії В’ячеслава Нестеренка. Скажемо кілька слів про учасника бойових дій.

Звати його Роман Матвієнко. Після закінчення природничо-технологічного факультету місцевого ДПУ 2011 року пішов контрактником до війська. Служить у Дівичках. Пройшов шлях від солдата до лейтенанта. Нині Роман Олександрович – командир батареї 43-ї окремої артилерійської бригади. З перших днів українсько-російської війни захищає нашу Вітчизну. В середньому з початку березня 2014-го половину року він виконує бойові завдання на Східному фронті. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», яку отримав за бойові дії в районі Дебальцева. Має сертифікат найкращого бійця курсу спільних україно-британських військових навчань. Знаходиться на хорошому рахунку в командування та побратимів по зброї.

Нині лейтенант Матвієнко переживає нелегкі часи. Менше ніж за рік він втратив двох бабусь та дідуся. Причому на час похорону бабусі по тату та дідуся по мамі Роман перебував у зоні бойових дій і не зміг попрощатися з рідними людьми. Проте найболючішою стала втрата меншого брата Тараса, який несподівано пішов із життя в серпні ц.р. Переважну більшість клопотів прийняв на свої плечі саме Рома. А проблем вистачало, адже тіло брата треба було доставити з Варшави. Й офіцер мужньо виконав свій сімейний обов’язок, так само, як виконує й службовий. Він є справжньою опорою матері та батьку.

Чому ж лейтенант не вгодив меру та депутату? Справа в тому, що ще 2017 року Роман Матвієнко подав заяву на отримання земельної ділянки як учасник бойових дій. 26 жовтня 2017 року на 44-й сесії міської ради йому серед інших місцевих воїнів було проголосоване рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення документів, що посвідчують права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тоді ні в Костіна, ні в Нестеренка ніяких запитань не виникало, вони обидва натиснули на кнопку «за».

Отримавши рішення, учасник бойових дій звернувся до проектної організації, щоб та виготовила проект на земельну ділянку. З незалежних від Матвієнка причин проектантам швидко виготовити документацію не вдалося. Таке буває. А позаяк рішення дійсне лише рік, то 29 листопада 2018-го, на черговій 61 сесії ради йому та ще кільком громадянам рішення були поновлені. Під час голосування мер десь відлучився, а голова земельної комісії знову проголосував «за». Здавалось би, все нормально, проектанти виготовлять документацію, здадуть її в міську раду, на сесії її затвердять (це вже чисто технічне питання), й бойовий офіцер отримає заслужений земельний наділ. Проте з чиєїсь злої волі (з подальшої розповіді читачі самі зроблять висновки, з чиєї), справа застопорилася.

Ні, проектанти тут ні при чому, вони зробили свою справу і в червні 2019 року передали документацію в міську раду. Працівники виконавчих органів, згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України, зобов’язані у двотижневий строк із дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Проте цього зроблено не було.

У липні сесія не проводилася, а в серпні питання затвердження проєкту землеустрою на чергову сесію винесене не було. Чому? Я думаю, тому, що офіцер Роман Матвієнко є сином депутата й журналіста «Ділового Переяслава» Олександра Матвієнка. Останній постійно виступає проти беззаконня в стінах міської ради, що, ясна річ, не подобається меру та його прибічникам. Інші версії навряд чи підійдуть.

Ще 31 січня, на 63-й сесії, виступаючи проти надання нашому виданню акредитації, один із депутатів звинуватив Олександра Володимировича в тому, що він лобіює інтереси свого сина. Але ж лобіювання – це цілеспрямований легальний вплив на органи, в нашому випадку, місцевого самоврядування, а також на їх посадових осіб, спрямований на них від імені іншої особи, організації або групи. Яким чином депутат Матвієнко здійснював ЛЕГАЛЬНИЙ вплив на місцеве самоврядування та його посадових осіб? Більш ніж упевнена, що ніяким. Крім того, метою лобіювання є закріплення власних інтересів чи інтересів третіх осіб в управлінських рішеннях, що ухвалюються. Рішення ж про надання земельної ділянки не є управлінським. Депутат, який висловив це звинувачення, вороже налаштований як до Олександра Матвієнка, так і до нашого видання. Доказів у нас більш ніж досить. Він просто розумів, що слово «лобіювання» має негативний відтінок, а позаяк про тонкощі його значення мало хто знає, то таке звинувачення на його думку мало б налаштувати депутатів та громадськість проти нас.

Я вже писала, що лейтенант Роман Матвієнко кожні півроку проводить на фронті. А служить він у Дівичках. Офіцер фізично не має часу та можливості оббивати пороги місцевих посадовців (які, до слова, й не нюхали пороху) та звертатися до голів депутатських комісій (які теж не нюхали) з проханням виділити йому землю. Та й не повинен це робити. Його головне завдання – захищати Вітчизну, яке він виконує сумлінно. А завдання посадовців та депутатів – забезпечувати надійний тил. Тому не дивно, що його батько цікавився справами щодо ділянки сина. Це лобізмом назвати ну ніяк не можна.

Так, у серпні, коли на сайті міської ради з’явилися проєкти рішень чергової 71-ї сесії ради, яка була запланована на 29.08.19, Олександр Володимирович поцікавився в головного архітектора Анни Степаненко, чому серед земельних питань немає питання його сина. Анна Сергіївна, чи то з власної ініціативи, чи виконуючи відомо чию вказівку, відповіла, що вона не включила це питання в порядок денний, бо, на її думку (!), ділянка, яку збираються виділяти Роману Матвієнку, може (!) накладатися на якусь іншу! Тобто, власні підозри (!) головний архітектор міста (!) вважає підставою для невиконання ст. 118 Земельного кодексу України! Але ж Анна Степаненко не може не знати, що серед документів проєкту землеустрою є витяг із Державного земельного кадастру (ДЗК). А ДЗК – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження в їх використанні, а також дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами. І документи на приватизацію земельної ділянки передбачають державну реєстрацію цієї земельної ділянки, тобто внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Тому ніякої накладки ділянок там не може бути в принципі.

Олександр Матвієнко попросив Анну Степаненко при ньому зв’язатися з проєктантами. І в телефонній розмові (!) протягом 1-2 хвилин (!) працівник проєктної організації переконав головного архітектора в тому, що з документами повний порядок. Тож тут одне з двох: або дикий непрофесіоналізм головного архітектора, або замовлення. Обидва варіанти не на користь архітекторки.

Анна Сергіїівна пообіцяла Олександру Володимировичу, що питання буде включене до порядку денного на чергову 72 сесію, яка була запланована на 26 вересня. І як ви думаєте, включила? Правильно думаєте: придумала іншу відмовку.

У середині вересня стало відомо про страшну трагедію – раптову смерть у Варшаві сина Олександра Володимировича та брата Романа Олександровича – Тараса Матвієнка. Тож Анна Степаненко з доброго дива вирішила, що учасник бойових дій Роман та знавець іноземних мов Тарас – це одна й та ж особа. Мовляв, раз син Олександра Матвієнка помер, то й земельна ділянка йому не потрібна. А якщо й потрібна, то значно меншої площі та в іншому місці. От цікаво: все місто говорило про цю трагічну подію, люди передавали одне одному інформацію про обставини цієї біди та підтримували згорьованих батьків як могли. Усі знали, що тіло покійного привезли з Польщі. Лише Анна Степаненко нічого не знала. Ні, вона знала, що син Олександра Матвієнка – учасник бойових дій. Тільки, мабуть, думала, що посвідчення УБД дають у Варшаві. А перепитати, уточнити не здогадалася? Лише після втручання секретаря ради Петра Бочаріна проєкт рішення про земельну ділянку для Романа Матвієнка був внесений у порядок денний вересневої сесії.

Мені дуже неприємно писати про цю дику ситуацію та про поведінку архітекторки й міського голови. Бо тоді, коли батьків та брата померлого 28-річного хлопця підтримували сотні людей з України, Росії, Іспанії та Польщі, мер славного міста Переяслава Тарас Костін не зволив навіть висловити співчуття депутату Олександру Матвієнку. Навіть на простий людський вчинок не спромігся…

Мало того, через місяць після похорону, на вересневій сесії, градоначальник та його клеврет В’ячеслав Нестеренко таке говоритимуть Олександру Володимировичу, що для мене це вже за межами моралі. І не тільки для мене. Та про це далі.

Мабуть, усьому місту відомо, що депутати погано відвідують сесійні засідання. Причин цьому кілька, проте головна, як на мене, полягає саме в поведінці міського голови Тараса Костіна. Стерновий не здатний об’єднати депутатів. Він їх не консолідує, а, навпаки, роз’єднує. Не всі можуть опиратися мерівському тиску й голосувати за сумнівні чи й відверто незаконні рішення. Тому частина обранців громади вважає за краще не приходити на сесію, пославшись на якісь термінові справи. Тож так і сталося, що 26 вересня, на момент голосування за технічне рішення про затвердження документації щодо відведення ділянки та передачу її в приватну власність Роману Матвієнку, в сесійній залі був присутній мінімум депутатів, необхідних для проведення засідання – 18. Всі проголосували «за», навіть мер. А от голова земельної комісії В’ячеслав Нестеренко – утримався. Позаяк Олександр Матвієнко не мав права голосувати за свого сина, виявилося, що для набрання рішенням чинності не вистачило одного голосу. Після цього голосування частина депутатів покинула залу, тож друге пленарне засідання було призначене на 3 жовтня. На тому засіданні було багато цікавого.

Нагадаю, що раніше за це рішення голосували і мер Тарас Костін, і голова земельної комісії В’ячеслав Нестеренко. А коли прийшов час голосувати за затвердження вже виготовленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва й обслуговування житлового будинку, за який уже заплачені замовником кошти, тут думка мера та його апологета різко змінилася.

Мабуть, уся справа в прізвищі учасника бойових дій. Можливо, люди, від яких залежало прийняття рішення, вирішили через сина познущатися з батька, депутата міської ради та журналіста «Ділового…» Олександра Матвієнка, який на сесіях та на газетних шпальтах часто виступає проти мерівської сваволі. Вирішили, що мало йому раптової смерті його молодшого сина, слід «дістати» незгідливого парламентаря й через старшого. Вирішили, знаючи про проблеми Олександра Володимировича з серцем, остаточно добити його, чи що?

Повторюю, що 26 вересня, на черговій 72-й сесії ради, коли в сесійній залі було обмаль депутатів, для затвердження технічної документації Роману Матвієнку не вистачило одного голосу. Незважаючи на те, що земельна комісія, за словами депутатів, підтримала це рішення, «за» проголосували 16 обранців громади й міський голова, а голова земельної комісії В’ячеслав Нестеренко утримався. Олександр Матвієнко не мав права брати участь у голосуванні за свого сина. Тож рішення не пройшло. На пропозицію одного з парламентарів до цього питання повернулися, за що й проголосували. Але тут виявилося, що зник кворум. Тому міський голова оголосив кількаденну перерву.

3 листопада було проведене друге пленарне засідання. Тут уже і В’ячеслав Миколайович, і Тарас Вікторович показали себе «в усій красі». Парламентар Нестеренко заявив, що переймається цим питанням, бо земельна ділянка знаходиться на його окрузі. Проте в округ, за яким він балотувався, входять вулиці Алєксєєва, Комарівська, Весела та частина вул. Б.Хмельницького. Вулиці, на якій розташована земельна ділянка, про яку йде мова, в цьому переліку НЕМАЄ. То що, виходить, обранець громади свідомо ввів в оману своїх колег?

Далі В’ячеслав Миколайович став говорити, що цю ділянку хтось обробляє і цим рішенням депутати забирають у людей город. Проте ніяких документів на підтвердження своїх слів не надав. Якщо хтось обробляє там город без відповідних документів, значить, він користується тією ділянкою незаконно. Виходить, слід узаконити самозахоплення й ігнорувати законні права воїна? Хоча віри словам депутата немає. Це масив нових ділянок і навряд чи хтось може претендувати на ту землю. Бо якби претендував, то написав би заяву на її отримання. Іншим аргументом голови земельної комісії була накладка ділянок на Солонцях. Який це має стосунок до Бабачихи, де отримував ділянку офіцер Матвієнко, зрозуміти важко.

Справжні мотиви своєї «розвінчувальної» промови В’ячеслав Нестеренко озвучив у фразі: «Коли людина викриває чиїсь злодіяння, пише про це дуже харашо, то за собою вона не бачить…» Як усім зрозуміло, мається на увазі журналіст і депутат Олександр Матвієнко. В чому конкретно завинив Олександр Володимирович у цій ситуації? Тим, що «викриває чиїсь злодіяння»? Чи тим, що його син вирішив отримати ділянку, не запитавши думку голови земельної комісії? Чи тим, що планування, як вважає Нестеренко, невдале і поряд залишилися вільні шматки землі, які захисник Вітчизни Роман Матвієнко обов’язково «припахає»? По собі депутат судить, чи як? А може, справа в тому, що ця ділянка була запланована «потрібній людині», а учасник УБД перебив усі плани?

Дивна логіка у голови земельної комісії. Хіба хтось із тих людей, які раніше отримали ділянки поряд, не міг «припахати» вільну землю? А яким чином батько та син Матвієнки могли вплинути на планування території, щоб потім щось «припахати», якщо це планування робилося кілька років тому?

Парламентарі затребували роз’яснень головного архітектора. Анна Степаненко щось плутано пояснювала, але змушена була зробити висновок, що за це рішення голосувати потрібно.

Свій «вердикт» виніс і градоначальник Тарас Костін. Він заявив, що «треба подавати по-нормальному, спочатку виправити, а потім…» Мається на увазі, проєкт землеустрою. Мабуть, забув, що раніше двічі голосував за це рішення. А далі мер видав шедевральна фразу: «Олександр Володимирович, ви в колодязь стільки наплювали, і хочете попить водичку тепер? Тут дійсно непорядок. Зробіть все почесному, відкрито». На запитання депутата Матвієнка, що там нечесно й не відкрито, очільник відповіді дати не зміг, тільки кивав у бік голови земельної комісії. Виходить, міську землю стерновий вважає своїм «колодязем»? І що значить «наплював»? Публікував статті, які не подобаються градоначальнику та його клевретам? А якби писав хвалебні оди, ніяких порушень там би не побачили? Такими висловами міський голова видає себе з головою. 

Для прийняття рішення знову не вистачило одного голосу. Утрималися Тарас Костін, В’ячеслав Нестеренко та ще один депутат. Крім того, один представник громади просто не голосував.

Цікаво, що, згідно з інсайдерською інформацією, на святкуванні Дня захисника України, яке відбувалося 14 жовтня у військовому містечку села Дівички, переяславський міський голова, як і годиться, виступив перед воїнами з патріотичною промовою. Потім, у кулуарах, в нього запитали, чому його слова щодо захисників Вітчизни розходяться з ділом. І навели приклад поведінки градоначальника з питання, яке є темою цієї публікації. «Чесний і принциповий» мер нічого на це відповісти не спромігся.

Може, саме тому 31 жовтня, на черговій 74 сесії міської ради, перед початком розгляду земельних питань городський голова Тарас Костін кудись пішов і засідання продовжив вести Петро Бочарін. При розгляді цього питання, яке знову було внесене в порядок денний, парламентарі не захотіли слухати свого колегу Нестеренка, один із них навіть сказав: «Прогин твій зарахований, галочка поставлена». Перед ким прогин, зрозуміло. Цього разу рішення було прийняте, «за» проголосував 21 депутат. Утримався, ясна річ, В’ячеслав Нестеренко. 

Я так детально розписала цю ситуацію із сином свого колеги для того, щоб показати всю сутність моралі міського голови та його підручних, які не гребують нічим для досягнення своїх корисливих цілей та помсти невгодним.

Світлана ПОМОЙНИЦЬКА

***

Отож цей матеріал був надрукований у газеті “Діловий Переяслав” у листопаді-грудні  минулого року. Чому ж, скажете, я зараз знову про нього нагадую? Поясню. Тому, що напередодні місцевих виборів, на яких Вячеслав Нестеренко знову балотується кандидатом в депутати (але цього разу вже  від партії ОПЗЖ) ,

ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

а я йду самовисуванцем на посаду Переяславського міського голови, він написав цікавий коментар під постом переяславки, яка поширила мою програму на своїй сторінці.

ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

До речі, коментар пана Вячеслава лайкнуло аж три людини. Але мене особливо здивував один лайк – Остапа Бульби. Чому запитаєте? Та тому, що ще день тому він постив у місцевих групах і розповідав про те, як патріотично проганяв агітаторів ОПЗЖ з їх палаткою. То що ж це за подвійні стандарти виходять? Чи лиш би болючіше уколоти  саме Помойницьку готові на все?

ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

Грішу, не втрималася і запитала пана депутата Нестеренка:

ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

Читачам стало цікаво теж, чи відповість Вячеслав Володимирович на мої запитання, але він вибрав досить вульгарну форму, що може лише свідчити про рівень його вихованості

ГОЛОВА ЗЕМЕЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРОТИ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

І все ж таки, що ж у цій статті на думку кандидата в депутати до Переяславської міської ради від партії ОПЗЖ  Вячеслава Нестеренка неправдиве? Може пояснить публічно? Як і те,  хто  ж замовив на його думку цю статтю? Теж цікаво буде почути…

А ще про земельні ділянки, про які я, власне, й запитала його в коментарі. Скільки їх було придбано депутатом за останні 5 років?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *