Води в Криму майже не залишилося

“Влада” анексованого Росією Криму заявила, що Сімферополь забезпечений водою максимум на 100 днів.

Про це сказав так званий голова державного комітету з водного господарства та меліорації Криму Ігор Вайль, передає “Крим.Інформ“.

“На сьогоднішні склалася дуже напружена ситуація з наповненням водосховищ. Ми відстаємо порядку 25-28 млн кубометрів води від запасів, які у нас були в 2019 році. На сьогодні є близько 28 млн кубометрів мінус 5 млн – це мертвий залишок у водосховищах, який взяти неможливо. Щодобове споживання Сімферополя – від 140 до 150 тисяч кубометрів. Якщо говорити про те, що ми не очікуємо опадів до паводкового періоду, який за багаторічними спостереженнями у нас очікується в травні-червні, а торік був лише у липні, то у нас запасів десь 90-100 днів при таких витратах”, – сказав Вайль.

Скільки води у водосховищах Криму:

Аянське – 700 тис куб. м. з 3 млн куб. м .;

Сімферопольське – 11,7 млн куб. м. з 35 млн куб. м .;

Партизанське – 11,4 млн куб. м.

“Слуги” хочуть дати Криму воду. Але бояться реакції

У фракції “Слуги народу” побоюються міжнародної реакції в разі відновлення водопостачання в Крим. Як заявила народний депутат Ірина Верещук, розмови про відновлення водопостачання в Раді ведуться. Але там доходять висновку, поки не можна відновлювати поставки, оскільки суб’єктом переговорів буде Росія, повідомив Telegram-канал PavlovskyNews.

“Вони не визнають себе окупантами і тому нам треба знайти юридичні запобіжники, які дозволять нам на міжнародній арені пояснити свою позицію і в суспільстві також”, – заявила Верещук.

При цьому вона підтвердила, що на кордон з Кримом планується здійснити візит членів комітету Верховної Ради з прав людини та представників уряду.

Там вони перевірять стан кримського каналу і стан адміністративного кордону лінії розмежування. “Ви знаєте, там є проблема. Тому всі ці та інші об’єкти будуть відвідані”, – заявила Верещук.

За словами депутата «Слуги народу», що має більшість в парламенті, продавати воду окупованому Росією Криму — це опція, над якою партія нині розмірковує. Це фактично означало би погодитися з російським контролем півострову, і кримський татарин Рефат Чубаров не один у своєму заклику, що це абсолютно неприйнятно.

Хоча Юрій Арістов, який є головою комітету з питань бюджету, публічно висловився з цього приводу лише наприкінці 2019 року, про воду та її продаж Криму він згадував ще 17 жовтня в інтерв’ю журналістам програми розслідувань «Схеми». Він запевняв, що продаж води Криму допоможе Україні фінансово. «Ізраїль ефективно продає воду країні, з якою воює, та заробляє на цьому. Ми, приміром, маємо ідею продавати воду Росії».

Питання не в тому, прийнятно чи ні вести бізнес з країною, що веде непроголошену війну проти України, а в тому, чи готова Україна забезпечувати водою, що би допомогло Росії продовжити окупацію українського Криму.

Коли журналісти попросили пояснити свою позицію з приводу того, чий Крим, Арістов сказав: «Крим, звісно ж, наш».

Його пропозиції були тепло сприйняті різноманітними російськими чиновниками. Та їх рішуче відхилив Рефат Чубаров, голова Меджлісу, репрезентативного органу кримськотатарського народу.

«Постачання води в Крим означатиме відмову від своєї позиції, і це ще більше віддаляє Крим від України. Це підштовхне громадськість прийти до думки, що Крим — це Росія, оскільки остання дуже ефективно управляє ним, раз домовляється з Україною щодо поставок води».

Раніше Чубаров також писав, що Україна просто не має на це права, бо зобов’язана використовувати свої природні ресурси на визволення території, яку захопила Росія, чи щонайменше ускладнити для Росії цю окупацію, не дати їй там закріпитись.

Сьогодні ситуація з водою і справді близька до катастрофічної, але вона така через нелегальне вторгнення Росії та її анексію української території. Спроби Москви переписати історію та заявляти, що Крим завжди був «Росією» серйозно суперечать реальним фактам. У тому числі суто фізичним причинам органічного зв’язку Криму з материковою Україною. Крим не має достатньо прісної води для забезпечення своїх сільськогосподарських та індивідуальних потреб, і завжди на 85% залежав від води з Дніпра, яка потрапляла на півострів через Північно-Кримський канал.

 Постачання припинилось у квітні 2014-го, і навіть за фактичної відсутності засухи у 2019 році ситуація стала лише критичною. Може бути так, що агресія Росії на Донбасі завжди була частково спрямована на забезпечення сухопутного коридору для Криму, і висловлювалось таке припущення, що агресія Росії в Азовському морі й та економічна задуха, що стала наслідком тих подій, мала на меті підштовхнути Київ знову відкрити свій канал.

Росія, безсумнівно, вимагатиме, щоб у будь-якій угоді Крим називали російською територією. Як тільки Україна й очікуватиме на те, що Захід бодай підтримуватиме режим санкцій, якщо сама ж продемонструє таку непослідовність? З цих та багатьох інших причин лишається сподіватись на те, що готовність Арістова підписати угоду з державою-агресором не розділить його партія та колеги по парламенту.

Втім, існує ще одна проблема, а саме перемовини, які ведуться за кулісами про те, щоб звільнити політв’язнів. Більшість із тих 87 українських політв’язнів, яких Росія утримує – кримські татари чи інші українці з Криму. Кремлю звично використовувати людей як заручників, і вимагати за це неприйнятний викуп. Так було під час двох попередніх обмінів, коли Україна передала підозрюваного/свідка катастрофи МН17 Володимира Цемаха, і пізніше — п’ятьох підозрюваних у вбивствах на Майдані.

Життя і свобода кожного кримськотатарського, а також українського політв’язня неабияк цінні. Тим не менш, будь-яка спроба виправдати продаж води Криму в обмін на звільнення деяких політичних в’язнів ігноруватиме той факт, що все більше і більше українців потраплятимуть під нелегальний арешт, поки Крим залишається під російською окупацією. Будь-яка угода, що усуває один із найбільш важливих важелів України та дозволяє Росії маскувати її нездатність забезпечити водою українську територію, яку вона ж окупувала, буде означати тільки те, що російським репресіям немає кінця.