ЗАТ Україна: як п’ять осіб монополізували економіку країни

П’ять осіб із 42,6-мільйонного населення України: з точки зору статистики це менше, ніж похибка. Але якщо оцінити вплив Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука, Петра Порошенка та Дмитра Фірташа на економіку країни, то вони будуть виглядати гігантськими величинами: сумарні активи цієї п’ятірки станом на 2016 рік — $ 8,1 млрд.

Надбагаті люди є скрізь. Однак український випадок унікальний небаченою за західними мірками концентрацією капіталу. Навіть не п’ять, а десять найбагатших поляків володіють активами, які складають лише 3 % ВВП Польщі. Рівно така ж частка у валовому продукті США й у десяти найбагатших американців. А п’ятеро згаданих вище українців володіють 9,5 % від ВВП своєї країни.

І якщо американські мільярдери, як правило, — це власники великих технологічних компаній, які побудували бізнес з нуля, то українські сколотили свої бізнес-імперії за допомогою приватизаційних аукціонів і близькості до влади.

На початку березня київський think-tank Центр економічної стратегії (ЦЕС) представив наймасштабніше дослідження української олігархії — доповідь Захоплення державних інститутів. У ньому автори описали, як вітчизняні мільярдери змусили і змушують державу працювати на себе.

Аналітики центру визначили, що лише Ахметова, Коломойського, Пінчука, Порошенка і Фірташа можна назвати підприємцями, які підпадають під класичне визначення олігархів, які володіють тріадою: активами у бізнесі, впливом у політиці і медіавласністю. І саме вони, грунтуючись на такому ж фундаменті, поставили собі на службу державу, монопольно контролюють цілі галузі за допомогою впливу на ключові держоргани.

В економічній науці це називається рента — дохід, отриманий завдяки політичній або економічній монополії. Чим рясніші потоки подібних грошей, тим повільніше розвивається економіка і тим бідніше населення.

Володимир Ланда, аналітик Центру Бендукідзе, оцінює втрати держави від олігархічної системи і корупції, яка з нею пов’язана, сумою приблизно в $ 8 млрд лише за останній рік. Сюди входять збитки держпідприємств, плата за монополію на енергетичному ринку і недавня історія з приватизацією Приватбанку, що належав Коломойському.

Група найбагатших українців не тільки підім’яла економіку, але й контролює ЗМІ як регулятор настроїв населення, а також політику як джерело влади — два канали, через які активна частина суспільства могла б ініціювати деолігархізацію. І коло замикається.

Відповіді на запитання, чим погані олігархи, кожен українець може знайти на невеликих листках паперу, що його оточують щодня: чеках за товари, квитанціях на оплату тепла, світла і комунальних послуг і навіть у зарплатних відомостях.