Як працює накопичувальна пенсійна система

11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, або так звана “пенсійна реформа”

Пенсійною реформою передбачені суттєві зміни до порядку нарахування пенсій та умов їх призначення. Зокрема, вже починаючи з 1 січня 2018 року для призначення пенсії за віком необхідно мати не менше 25 років страхового стажу. Кожного року до 2028 року страховий стаж, необхідний для отримання пенсії, буде збільшуватися на один рік, поки він не досягне 35 років. Отже, для того, щоб заробити право на отримання пенсії за віком від держави, працювати треба буде довше.

Реформа також передбачає, що на додаток до існуючої (солідарної) системи пенсійного забезпечення, вже починаючи з 1 січня 2019 року має функціонувати накопичувальна система. Дискусії щодо пенсійної реформи здебільшого оминають питання, пов’язані з цією пенсійною системою. Відповідно, сьогодні більшість роботодавців та працівників не розуміють, у чому вона полягає, як має працювати та, найголовніше, якого розміру внески доведеться сплачувати.

Що передбачено пенсійною реформою?

На цей час, пенсійною реформою передбачено лише декілька моментів, що потрібні для запровадження накопичувальної системи.

По-перше, накопичувальна система має працювати вже з 1 січня 2019 року.

По-друге, учасниками накопичувальної системи будуть особи, які станом на 1 січня 2019 року підлягатимуть загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, тобто особи, на заробітну плату яких нараховується та сплачується роботодавцем єдиний соціальний внесок. Якщо у таких осіб станом на 1 січня 2019 року буде залишатися менше 10 років до досягнення пенсійного віку, внески до накопичувальної системи можна не сплачувати.

По-третє, Кабінет Міністрів України вже до 1 липня 2018 року повинен “забезпечити створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування“. Це означає, що у найближчий час мають бути прийняті закони та постанови, що забезпечать належне функціонування накопичувальної системи. Перший крок у цьому напрямку вже було зроблено. Зокрема, 11 жовтня 2017 року Кабінет Міністрів затвердив “План заходів із запровадження накопичувальної системи на 2017—2018 роки”.

Які є рівні пенсійного забезпечення?

Сучасна система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

1. Солідарна система (“перший рівень”) базується на засадах субсидування і солідарності. В цій системі призначається пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв’язку з втратою годувальника. Всі виплати у межах цієї системи здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду. Саме на оплату цих пенсій йде частина єдиного внеску, який нараховується на заробітну плату та сплачується за рахунок роботодавця. Наприклад, якщо працівник отримує мінімальну заробітну плату (3200 грн), на цю суму роботодавець має нарахувати та сплатити 22% єдиного внеску (704 грн). Більша частина цієї суми (на даний момент – 85,6215% від 704 грн, або приблизно 603 грн) йде як раз до солідарної системи на виплату пенсій.
2. Накопичувальна система (“другий рівень”) передбачає накопичення коштів застрахованих осіб у державному Накопичувальному фонді (або у відповідних недержавних пенсійних фондах). Учасники цієї системи зможуть отримати довічну пенсію або одноразову виплату. Згідно пенсійної реформи, саме цей рівень пенсійного страхування має функціонувати з 1 січня 2019 року.
3. Система недержавного пенсійного забезпечення (“третій рівень”), на відміну від попередніх двох рівнів, є добровільною. Її основу складають недержавні пенсійні фонди. Якщо особа бажає отримувати додаткові виплати до пенсійних виплат, отримуваних у межах інших двох систем, вона може обрати недержавний пенсійний фонд (або навіть декілька) та здійснювати внески туди. Здійснювати відповідні виплати на користь особи у пенсійний фонд може також її роботодавець (або профспілка).

Як працює накопичувальна система?

Як банально би це не звучало, але суть накопичувальної системи полягає саме у “накопиченні” коштів особою на відповідних рахунках. Кошти можуть накопичуватися як на рахунках Накопичувального фонду, так і на індивідуальному пенсійному рахунку недержавного пенсійного фонду. Учасники накопичувальної системи зможуть накопичувати кошти у недержавних пенсійних фондах не одразу, а лише через два роки після запровадження страхових внесків до Накопичувального фонду (звичайно, якщо ця норму закону залишиться без змін).

Страхові внески учасників накопичувальної системи будуть інвестувати не пенсійні фонди самотужки, а окремі компанії з управління пенсійними активами. Компанія з управління активами буде здійснювати свою діяльність як професійний учасник фінансового ринку та обиратися за результатами конкурсу. Її завданням буде отримання інвестиційного доходу на користь учасників та збереження вартості їх активів.

Які додаткові виплати можна отримати?

Якщо накопичувальна система почне працювати, учасник накопичувальної системи може отримати довічну пенсію або одноразову виплату на додаток до пенсії у межах солідарної системи.

В принципі, довічна пенсія є аналогом пенсії, що виплачується у солідарній системі. Виплата такої пенсії буде здійснюватися страховою організацією, обраною застрахованою особою (учасником накопичувальної системи). Щоб отримати таку пенсію, після досягнення пенсійного віку учасник накопичувальної системи має укласти договір страхування довічної пенсії зі страховою організацією. Також, необхідно буде повідомити Пенсійний фонд (або адміністратора недержавного пенсійного фонду) про обрану страхову організацію. Відповідний пенсійний фонд має звернутися до банку (зберігача), у якому відкритий накопичувальний рахунок, з вимогою перерахувати страховій організації кошти, що знаходяться на накопичувальному рахунку такої особи. Отримувати довічну пенсію особа буде згідно з умовами договору страхування довічної пенсії. Розмір такої пенсії буде розраховуватися страховою організацією, враховуючи, серед іншого, суму накопичень, інвестиційний дохід від цих сум, а також середню величину тривалості життя для чоловіків та жінок.

Одноразова виплата, на відміну від довічної пенсії, може здійснюватися лише за певних умов. Наприклад, якщо (і) сума коштів на накопичувальному рахунку не досягає мінімальної суми коштів, яка треба для оплати договору страхування довічної пенсії (така сума має бути додатково визначена національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг); або (іі) така особа виїжджає за кордон на постійне місце проживання; або (ііі) така особа була визнана особою з інвалідністю.

Для отримання такої виплати особа повинна буде подати відповідні документи у територіальний орган Пенсійного фонду (або адміністраторові відповідного недержавного пенсійного фонду), які здійснюють одноразову виплату.

Який буде розмір внесків до накопичувальної системи?

Наразі невідомо, яким буде розмір страхованих внесків до накопичувальної системи. Ймовірно, що сума такого внеску буде розраховуватися аналогічно розрахунку єдиного соціального внеску та не буде перевищувати 7% суми заробітної плати. Принаймні, до прийняття пенсійної реформи, законом було передбачено, що максимальний розмір страхових внесків матиме саме таке обмеження.

В принципі, аналогічні положення містяться в проекті Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування № 6677 від 10 липня 2017. Зокрема, відповідно до проекту, базою розрахунку страхових внесків до накопичувальної системи є сума заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок. Такі страхові внески не будуть частиною єдиного соціального внеску та будуть нараховуватися і сплачуватися окремо або роботодавцем застрахованої особи, або безпосередньо застрахованою особою у розмірі 2% від суми заробітної плати та щорічно збільшуватися на 1% до досягнення 7%.

Чи почне працювати накопичувальна пенсійна система вже з 1 січня 2019 року – питання риторичне, адже часу для її запровадження залишилося не так вже й багато. Якщо навіть вона запрацює, не менш дискусійним питанням є її ефективність з огляду на високий рівень інфляції (а отже, можливе знецінення пенсійних накопичень), ризики, пов’язані з недостатньою кваліфікацією компаній, що будуть інвестувати пенсійні активи, прозорість проведення конкурсів серед таких компаній, зловживання та корупційні чинники, недостатню обізнаність населення з засадами функціонування пенсійної системи та відсутність належного рівня довіри до державних органів.

Мар’яна Марчук, радник МЮФ Baker McKenzie