Уряд увійшов у стадію тарифної паніки

Давайте створюємо швидко робочу групу, беремо перелік документів, які необхідні для того, щоб розібратися в реальності ситуації. Я також вважаю, що можна провести ґрунтовну перевірку тарифів і цін на газ, але я хотів би, щоб ми це зробили з 2005 року, що відбувалося в 2005, 2006, 2007, 2009, 2010, і так по сьогоднішній день, і це буде абсолютно справедливо.

Своєю чергою віце-прем’єр-міністр Павло Розенко повідомив, що Кабмін ініціює перегляд тарифів на електроенергію. Я вважаю, що в процесі неминучого підвищення ціни на газ ціна на електроенергію має бути нижчою. В людей має бути альтернатива газу. Думаю, що спільно з НКРЕКП ми дійдемо спільного знаменника.

Отже, на третьому році так званих “енергетичних реформ” урядовці публічно і відкрито визнали, що встановлення тарифів на газ та електроенергію відбуваються не ринковими методам, а в ручному режимі. Це стосується як тарифу на газ, так і електроенергію.

Фактично влада “начхала” на свої ж обіцянки встановити економічно обґрунтовані тарифи, лібералізувати енергетичний ринок, створити конкурентне середовище. Тим самим уряд Яценюка, а тепер і Гройсмана, увели в оману ЄС, Енергетичне співтовариство, ЄБРР та Світовий банк як основних рушіїв змін в енергетиці. Тим паче міжнародних партнерів України має насторожити безапеляційне втручання уряду у дії, хоча би формально, незалежного “регулятора” НКРЕКП. І однозначно можна прогнозувати, що із ухваленням нового закону про “регулятора” суттєвих змін не відбудеться – політичні сили далі будуть контролювати сферу тарифів.

Сама ж заява прем’єра Гройсмана позбавлена логіки, є емоційною та є свідченням панічних настроїв, які все більше панують в уряді.

Яке відношення мають підвищення тарифів у 2006 чи 2010 році до подій 2016 року? Це загадка. Схоже, що таким чином в уряді хочуть традиційно “перевести стрілки” на попередні уряди, які функціонували при Ющенку і Януковичу.

За наявною інформацією причиною плутаних та сумбурних заяв уряду про незрозумілий перегляд тарифів у попередніх роках — є очікування протестних настроїв українців. Суттєве зростання протестних настроїв можуть вилитися не так у масові заворушення, як у масові неплатежі під час опалювального сезону 2016-2017 років. Також це може поєднатися із провалом у політиці субсидій. Адже зараз по всіх напрямках дотацій (субсидій) держава винна більше 23 млрд гривень.

Уряд Гройсмана не скористався шансом, щоб провести незалежну оцінку тарифу на газ та дати відповідь на питання: чому українці споживають український газ, а платять за той, ціна якого формується у Євросоюзі? Тому тепер Гройсман вимушений буде пожинати плоди і ще швидше, ніж Яценюк, набирати негативний рейтинг.

Тарифне питання насправді демонструє абсолютно ручні методи управління економікою держави. І так звана обґрунтованість тарифів на газ та електроенергію, як не важко помітити, визначається навіть не незалежним регулятором, а в кабінетах уряду. Більше того слова Розенка про перегляд лише тарифів на електроенергію демонструє тенденційність урядовців.

Ми не розуміємо, яким чином запроваджена формула “Роттердам плюс”. Аргументів щодо її застосування ми не бачимо. Ціну на біржі Роттердама ще можна якось зрозуміти, але чому потрібно платити за фізичне постачання з Роттердама вугілля, яке купується в Україні, – абсолютно незрозуміло.

Схоже, що Розенко робить вигляд, що не бачить дефіцит вугілля та дисбаланс енергосистеми через нестабільну роботу ТЕС і АЕС. Також впадає в око, що віце-прем’єр “згадав” про тариф на електроенергетику, але “забув” заявити про перегляд тарифу на газ.

Тому такі заяви урядовців усе більше нагадують чергову стадію тарифної паніки, яка набуває все більшого розмаху.