СОВКОВІ ВИБОРИ
Є таке припущення, що слово «совок» є абревіатурою та означає «советский оккупант». Так це чи ні, достеменно невідомо, але в сучасному мовленні це слово має зневажливий, презирливий чи навіть лайливий відтінок. Терміну «совок» важко дати всеохопне визначення, адже в нього люди вкладають різне значення. На думку автора, найбільш влучні, короткі та підходящі до задуму цієї публікації пояснення слова «совок» дали педагог Віктор Зінченко та журналіст Роман Чайка. «[Совок це] людина з рабською психологією і радянськими цінностями» (В.З.) «Це людина, котра оцінює інших людей, явища та оточуючий світ, користуючись незмінною системою міфів, принесеною із Радянського Союзу. Вона вірить у ці міфи, як у релігійну доктрину. «Совок» має заповіді, але не Божі, а радянські, і з їх допомогою вимірює все навколо себе. «Совок», навіть коли має у руках історичну чи документальну правду у вигляді фактів, все одно буде їх заперечувати, вважаючи, що його усталені міфи вищі за правду життя» (Р.Ч.)
Зрозуміло, що чіткої межі між совком та не совком провести неможливо, адже у свідомості кожної сучасної української людини є певна, більша чи менша частина радянських стереотипів. Іноді диву даєшся, коли виявляєш, що ті чи інші істини, які вважав незаперечними, є хибними стереотипами радянської доби. Мабуть, саме розвінчання ілюзорних установок мав на увазі Антон Чехов, коли казав про те, що потрібно по краплині вичавлювати з себе раба. Тому, щоб не обзивати людей совками, будемо говорити не стільки про них, як про систему совкових поглядів, назвавши її срср (система рабських совкових стереотипів).
У чому корінь зла? Від чого всі українські біди? Відповідати на це запитання можна по-різному. Можна сказати, що від неповаги до законів. Або неповаги одне до одного, звідки випливає й неповага до закону. А можна сказати, що від неуцтва. Взагалі всі відповіді будуть правильними, адже вони взаємопов’язані й випливають одна з одної. Так, усіх доморощених «експертів», які в соцмережах видають свою обмежену думку за істину в останній інстанції, можна назвати совками, неуками та потенційними беззаконниками. Проте не будемо навішувати ярлики, так як не будемо й розбиратися в причинах такого стану справ. В автора цих рядків немає сумнівів, що причиною такого обмеженого світогляду співвітчизників є більш ніж трьохсотлітнє московське рабство та душевні лінощі, що теж є речами взаємопов’язаними. Рабство й свобода – це як свійські та дикі тварини. Життя диких є набагато цікавішим, насиченішим і небезпечнішим. Треба думати про власне виживання, безпеку стада, пошук кормів, народження та захист потомства. Можна потрапити в пазурі хижака, а можна і втекти. Натомість у свійських тварин, які віддали свою долю людині, таких проблем немає. Людина забезпечує їх кормами, гарантує до певного часу безпеку, дозволяє спарюватися, але не дає виховувати потомство. Живи собі напівсонним, ремигай, тебе поведуть на пасовище й приженуть назад у хлів. І лише людина, яка є для свійської тварини богом (чи дияволом), сама вирішить, коли повести її під ніж.
Власне, в одомашнених тварин немає вибору. У людей із срср – теж. Є лише сонна ілюзія вибору. Давайте розберемо кілька таких ілюзорних стереотипів, які гуляють в умах переяславців та іноді вихлюпуються в соцмережах. Особливо контрастно це виглядає в передвиборчий період.
Ось, наприклад, іде обговорення кандидатів на посаду міського голови та депутатів ОТГ. І тут усі методи гарні, щоб очорнити конкурентів. Особливо смішно виглядає критика партій, від яких балотуються кандидати. Наприклад, як аргумент використовуються явні та надумані «проколи» чинного президента, витягуються на світ божий старі «страшилки» про Юлю, реанімуються напівзабуті гріхи попереднього очільника держави, висміюються вади лідерів інших партій. Але чому в народу така коротка пам’ять? 2006 року Київщина була повністю «помаранчевою», найбільше депутатів у місті та районі пройшли від БЮТ. І що це дало Переяславу та Переяславщині? Історія повторилася 2010-го, коли найбільшою фракцією в міськраді була Партія регіонів, а також 2015-го, коли найбільше депутатів було від БПП. І що? Багато преференцій ми отримали від владних партій? Я це до того, що місцеві вибори – це не вибори Президента чи Верховної Ради. Депутат не може бути без партії, така особливість нинішнього виборчого законодавства. А де ж знайти таку партію, яка б влаштувала всіх? Одна провладна, друга колишня, третя проросійська, четверта нічим себе не проявила, про п’яту взагалі ніхто не чув. Люди! Треба голосувати за особистостей, перестаньте вдавати з себе загальнонаціональних політиків!
Другий стереотип – це віковий поділ. Він більше притаманний молоді з її «словесним максималізмом», як співалося в одній радянській пісні. Мовляв, старше покоління – це вже відпрацьований матеріал, його цінності й досягнення – на звалище історії! А ось ми, молоді, зробимо щось таке, таке… не знаємо яке, але щось грандіозне. Але аплодувати починайте вже зараз. Уже за те, що ми насміхаємося над старшими людьми, над «старими елітами». Вибирайте нас, молодих, прогресивних, не обтяжених порядністю та іншими так званими моральними нормами! Звичайно, я дещо переяскравлюю ситуацію, але така думка побутує як серед багатьох молодих людей, так і серед деякої, в основному пасивної частини старшого покоління.
Ну, на цей стереотип є чимало заперечень, хоча, звичайно, серед молоді в процентному відношенні людей із сучасним прогресивним мисленням значно більше, ніж серед старших. Але тут є кілька запитань та зауваг. Перше. До якого віку людину можна зараховувати до молоді і з якого слід вважати ретроградом? Друге. А хто вчив цих молодих людей, як не старші зі своїми радянськими стереотипами? І як би молодь не випинала груди, значна кількість цих соціалістичних установок міцно засіла в їхніх буйних головах. Звичайно, вони не усвідомлюють, що є носіями великої кількості радянськості, але проблема від того не зникає. І для того, щоб заявляти про якісь постулати як застарілі, треба мати про них хоч якесь поняття. А з цим у молоді значні проблеми. Я в Переяславі зустрічав чимало людей старшого віку з ясним та сучасним мисленням. Бачив і багато молодих, які нагадують комсомольських лідерів 70-80-х років минулого століття. Тоді ходив такий жарт: «Маєш здібності до медицини – вчися на лікаря, маєш здібності до педагогіки – ставай учителем, не маєш ніяких здібностей – іди в комсомольські працівники».
Дуже цікавим є ставлення виборців до міського голови Тараса Костіна в порівнянні з іншими кандидатами на цю посаду. У «Діловому…» ми кілька років писали про порушення нинішнього мера, я та ще кілька депутатів на сесіях постійно піднімали питання про незаконність багатьох дій нашого градоначальника. Однак людей, які нас підтримують, зовсім мало. Громаді за великим рахунком байдуже, що там витворяє мер з громадськими коштами. Немає загального обурення та засудження таких дій. І наш стерновий, не відчуваючи спротиву, поводився все нахабніше. Зате на людей, які абсолютно законно висунули свої кандидатури на посаду міського голови та депутатів, виливаються тонни помиїв, місцеві дотепники, які самі в житті нічого суспільно корисного не зробили, змагаються в тому, хто дошкульніше обгидить того чи іншого кандидата, або і всіх заразом. Де логіка?
Ще якось нелогічно виглядають заклики до опонентів нинішнього стернового не критикувати, а зробити для міста «хоч щось». Але ж, шановні, хіба можна порівнювати фінансові та організаційні можливості міського голови, який розпоряджається мільйонами громади, й можливостями кандидата, який має лише власні кошти, а якщо не є підприємцем, то і взагалі його фінансовий став дуже скромний? А що зробив для міста Костін до 2014 року, коли він ще не був мером? І що має зробити кандидат, щоби прихильники нинішнього градоначальника його оцінили? Відкрити на «Точмаші» алюмінієвий завод? Привести в місто ще одну ТЕС? Спалити кінотеатр? Облаштувати біля недоруйнованих пам’яток історії ще один фонтан? Понівечити фасад музичної школи, щоби причепити там новорічні гірлянди? Доруйнувати Борисоглібську площу?
Є ще багато срср в мізках і душах наших земляків. Та якщо вони лише почнуть «вичавлювати з себе раба», результати не забаряться. Найближчий результат ми побачимо вже зовсім скоро – після 25 жовтня, коли оголосять остаточні результати виборів.
Олександр МАТВІЄНКО