Що відбудеться у той момент, коли ми підемо від МВФ

Лист від МВФ багатьох образив. Як виявилося, українські небожителі образливі. Вони ображаються з приводу газетних заміток, що вже говорити про те, що відбувається в їх голові, коли їм починають писати негідні їх рівня клерки. Як вони самі вважають. Тим більше, коли мільярдерам і мільйонерам пишуть бюрократичні щури, у яких навіть Бентлі немає. І ця образа породила дві тези для масового споживання. Тому що верхам дуже треба, щоб їх почуття розділив і простий народ. І теж образився. І ввійшов в їхнє становище. Перша теза – це те, що в найбіднішій і найбільш корумпованій країні Європи корупція не є проблемою. Друга теза – мовляв, навіщо нам цей МВФ і його укази. І якщо перша теза – це скоріше до психоаналітика, хоч її і просувають зараз всюди на повному серйозі, то друга більш небезпечна і давня, яку посилено експлуатують як люди близькі до влади, так і опозиція.

Теза «давайте пошлемо МВФ подалі» базується на історичній пам’яті останніх десятиліть. Адже ми вже не вперше у програмі МВФ. І щоразу, коли Фонд допомагав нам піднятися, ми не кажучи ні слова, йшли, забувши про реформи і програму. Нам допомагали різні чинники. Але, на щастя, тепер вони не працюють. І просто так встати і піти без наслідків ми вже не зможемо. І це дуже важливо зрозуміти тим, хто зараз ображається.

Щоб зрозуміти, що станеться, якщо піде МВФ, потрібно розуміти, від чого він нас вже врятував. Помилково сприймати МВФ як чарівника на блакитному вертольоті, який прилітає і творить чудеса. І це ще помилковіше, ніж думати, ніби Фонд хоче щось заробити на бідній Україні. Ні, ця інституція – не чарівник, вона як тренер для дуже товстої людини, що запустила себе. Вона покликана рятувати, підтримувати у важку хвилину, але ніколи не зробить нічого замість вас

У 2014-2015 рр. ми пройшли через жорстку економічну кризу. І вийшли з неї лише завдяки макроекономічній стабілізації за програмою МВФ. Так, не можна не відзначити, що вперше за довгі роки економічна політика влади була правильною. Але була б вона такою без впливу Фонду? Питання риторичне. Ми дійсно пройшли через девальвацію і падіння економіки, посилені війною. Але це було неминуче. До 2014 року накопичилася критична кількість дисбалансів, які не могли бути усунені інакше. Штучне стримування курсу гривні, величезний дефіцит бюджету, зрадлива корупція – у всього були свої наслідки. Їх результат ми спостерігали в 2014 і 2015 роках. І якби не прийшов МВФ, ситуація була б в рази гірше. Фонд зловив нас за шкірку. Не вірите? Подивіться на Венесуелу. Ось туди МВФ не прийшов, у них там повний суверенітет ідіотів і корупціонерів, коли популісти зрослися з наркомафією і роблять прямо протилежне тому, що говорить МВФ. І якщо ви переживаєте з приводу інфляції в 13%, як в Україні, що ви скажете про інфляцію в 2600%. Що ви скажете про ситуацію, коли товарів не залишилося зовсім, а люди бігають в Колумбію за туалетним папером. І все це на тлі війни зі здоровим глуздом. Тому криза в Україні – не найгірше. Це розплата за минулі помилки, але не катастрофа, якої вдалося уникнути завдяки програмі з МВФ.

Що буде, якщо ми посваримося з МВФ? Не просто не отримаємо транш, а вийдемо з програми. Скажімо, що ми бідні, але дуже горді (гордість дуже дивна, ми готові брати гроші, але нічого не готові робити). Всі економічні агенти отримають чіткий сигнал. І не тільки західні інвестори, які закриють будь-які програми по інвестиції в Україну. Українські бабусі теж. Відразу кінець світу не настане. В той же момент. Все ж таки економіка зростає, макроекономічна стабільність досягнута, істотного тиску не буде. Інерція останніх пару років збережеться. Здавалося б, все добре. Але це ілюзія.

По-перше, для нас відразу закриються зовнішні ринки залучення боргу. Як ринок, так і інституційні інвестори. Залишаться тільки китайці. Котрі мудрі і захочуть взяти нас ще дешевше, а значить, не поспішатимуть. І на перших порах ми будемо вичавлювати з себе останнє, посміхаючись і махаючи рукою електорату з телевізорів. Але інвестицій не буде. Економічне зростання почне згасати. Резерви будуть танути. Чи дотягнемо ми так до виборів президента? Цілком можливо. Чи вистачить ресурсів далі? Ні. Тому що по боргах доведеться платити. Тому що нових грошей не буде. І тому що без контролю МВФ економічна політика знову повернеться до традиційної підтримки національного виробника. Як результат – відкат всіх реформ, які вже були, емісія гривні, популізм.

І це вже не буде питання зростання доходів населення. Це питання, наскільки біднішими ми станемо найближчі пару років. Резерви Нацбанку без коштів МВФ критично малі. Дефіцит бюджету покрити не вдасться. Про вхід нових грошей мріяти не доведеться. Перше, що відреагує – курс валют. Потім буде скорочення витрат бюджету. Або якщо його не буде, то інфляція сама скоротить реальні витрати. Девальвація гривні призведе до різкої вартості імпортних товарів. В тому числі, вартості газу. І тоді знову потрібно буде або різко підвищувати тарифи (але ні, у нас же популізм, не можна), або нарощувати дефіцит бюджету. А це призведе до ще більшої девальвації. І все це на тлі політичної турбулентності нових виборів, коли і так багато людей біжать запасатися доларами. І якщо зараз динаміка курсу гривні схильна лише до сезонних факторів, і лише параноїки або свідомі брехуни лякають нас курсом по 50, то без програми МВФ будь-який курс стає реальним. І якщо середньостатистичний чиновник (прокурор, СБУшник, депутат) при виборі між терміном у в’язниці для себе коханого і курсом гривні по 50 точно вибере друге, то більшість громадян України напевно з ним не погодяться. Не кажучи вже про те, що треба буде забути про будь-яке економічне зростання, настільки улюблене будівництво доріг (грошей на це не буде) і т.д.

І на останок. Все описується ще в рамках сценарію, коли зовнішня кон’юнктура залишається вкрай сприятливою для України. У світі дуже багато грошей. І ціни на сталь високі, що забезпечує високі надходження від експорту. І, здається, що так буде завжди. Такі ж емоції були у багатьох менеджерів в Україні на початку 2008 року. Але це пастка. Економіка циклічна. Така природа речей, така природа людини, рішення якої завжди є основою для економічної динаміки.

Світова економіка зростає стійко і давно, нехай навіть тут, в Україні, це не дуже помітно. А економіка флагмана, США, зростає вже занадто давно, і зростання триває майже 10 років. Це другий за тривалістю цикл в новітній історії (які там були цикли під час Римської Імперії, сказати важко). Попередній тривав 10 років і 8 місяців. І це вже набагато вище, ніж середня тривалість останніх п’яти економічних циклів, рівних 82 місяців. А останні 150 років середній термін таких циклів складає 6 років. Про що це говорить? Про те, що циклічність потрібно враховувати і розуміти, що економічний ріст не вічний. І що протягом найближчих 18 місяців є дуже висока ймовірність нового бадабуму в світовій економіці. Він необов’язково буде таким потужним, як криза 2008 року, але від нього точно найбільше постраждають такі країни, як Україна, сировинні придатки.

Де б не бомбануло, в штатах, Китаї або Туреччині, це завжди б’є по країнам, що розвиваються, які президент Трамп називає іншим словом, б’є по їх валютам і по сировинним ринкам. І якщо Україні пощастило в тому, що тікати з країни нікому, всі вже втекли, то ось до цін на сировину ми вкрай чутливі. І в такий момент нам точно завжди була потрібна підтримка МВФ. Навіть в ті часи, коли ми входили в кризу в хорошій формі, а не так, як зараз. І якщо просто без МВФ нам буде дуже боляче, то в момент циклічної кризи і без МВФ нас чекає катастрофа. Якою напевно буде користуватися Росія. Адже немає більш бажаного результату для Путіна, ніж економічний колапс в Україні.

Таким чином, МВФ зараз не тільки гарант нашого економічного добробуту, а й наш основний союзник у війні з Росією. І ціна розриву відносин з МВФ буде відповідною. Чи готові ми платити таку ціну за право корупціонерів відстоювати своє суверенне право не сидіти в тюрмі, питання риторичне.

Сергій Фурса