Робота не вовк: як в 2016-му працювали депутати воюючої країни
Після “потужного” нічного ривка з прийняттям державного бюджету-2017, український парламент настільки втомився, що відстрочив появу депутатів в сесійній залі до 17 січня. УНІАН дізнавався, чи заробили парламентарії такі довгі канікули своєю працею протягом року.
Під час нічних бюджетних чувань на останньому пленарному тижні 2016- го року, Верховна Рада, серед іншого, проголосувала за зміну Календарного плану п’ятої сесії парламенту. Це означає, що формально депутати повинні почати працювати в новому році з 3 січня, а за фактом почнуть не раніше 17-го. Пленарний тиждень 10-13 січня парламентарії замінили на «роботу з виборцями».
Але навряд чи у виборців є сумніви, що більшість народних обранців проведуть ці дні в закордонних округах. По суті, таке рішення Ради не дивно. Звідки взятися завзяттю до трудової діяльності під час зимових свят, якщо протягом усього року таким завзяттям і не пахло? Показовий факт – на останньому в цьому році пленарному засіданні до кінця робочого дня в сесійній залі залишалося, чи, два десятка парламентарів. Власне, саме так депутати працювали не тільки в цьому році, а в принципі протягом усього скликання (два роки восьмому скликанню парламенту «стукнуло» зовсім недавно – 27 листопада).
За даними всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (КВУ), у Верховній Раді VIII скликання за два роки роботи було зареєстровано набагато більше законопроектів, ніж в попередніх скликаннях – близько 4,6 тисяч. Але, як відомо, кількість зовсім не означає якість. «4600 законопроектів протягом двох років – це нереальна цифра. В такому випадку парламент повинен розглядати 37 законопроектів кожен пленарний день, по 12 хвилин на один законопроект.
У парламентах попередніх скликань – дещо інша картина. Наприклад, за 4 роки роботи ВР ІІІ скликання було зареєстровано 3600 законопроектів, а в VII скликання за рік і 10 місяців було зареєстровано 3900 законопроектів …», – розповідає гендиректор КВУ Олексій Кошель. По суті, проблема в тому, що з усієї сили-силенної зареєстрованих і навіть розглянутих законопроектів, реальними законами стає всього лише близько 10%. Так, згідно з дослідженням КВУ, в 2016 році з 1,5 тисячі законопроектів, які дійшли до сесійної зали, тільки 160 стали законами. Більшість з них – 85 – депутатські, 23 – президентські і 53 – урядові. А більша частина прийнятих в цьому році законів – це внесення змін у вже існуючі документи.
Щоб змінити існуючий стан речей, парламентаріям, мабуть, варто було б збільшити кількість пленарних засідань. Однак на практиці депутатський корпус діє інакше – скорочуючи кількість пленарних днів в Календарний план.
Халтурники і популісти
Втім, настільки мала кількість прийнятих законопроектів залежить не тільки від кількості пленарних засідань. Наприклад, згідно з даними аналітиків КВУ, третю частину зареєстрованих парламентаріями законопроектів просто неможливо реалізувати. Причина – на виконання депутатських «хотелок» просто немає грошей.
Справа в тому, що кожен законопроект проходить затвердження в Міністерстві фінансів і отримує відповідний експертний висновок. За два роки роботи нинішнього парламентського скликання Мінфін провів експертизу понад 4,5 тисячі законопроектів. І більше 1,5 тисяч з них були визнані неможливими до реалізації. Все тому, що, найчастіше, такі законопроекти насичені популістським пропозиціями тих чи інших партій.
Власне, в дослідженні Комітету виборців України кажуть, що найбільше «грішив» таким Опозиційний блок – 53% популістських ідей в поданих законопроектах. А найменше популізму – по 29% – виявилося в проектах законів, які реєструвалися «Народним фронтом» і «Самопоміч». На думку політичного експерта Тараса Чорновола, псевдоеффектівность законодавчої роботи парламенту можна пояснити і наявністю у Верховній Раді мажоритарників. «Оскільки регіональна преса ретельно аналізує роботу своїх депутатів-мажоритарників (саме мажоритарники люблять«грішити»законодавчим спамом), ті хочуть показати хороший результат.
Як правило, у законопроектів, які реєструють такі депутати, найбільш низький показник прийняття», – говорить він. Справедливості заради варто відзначити, що погано приймаються більшість законопроектів, в яких автором виступає одна людина. Саме тому в КВУ вважають, що право законодавчої ініціативи для окремо взятих парламентаріїв в тому вигляді, в якому це існує сьогодні, слід було б обмежити. «Необхідно ускладнити механізм законодавчої роботи, щоб суб’єктом законодавчої ініціативи був не конкретний народний депутат, а група нардепів, які не менше, ніж найменша фракція Верховної Ради, щоб не продукувати законопроекти заради власного піару», – зазначає гендиректор КВУ Олексій Кошель. Для парламенту восьмого скликання така група становила б 19 чоловік.
Недуга політичного популізму діючих парламентарів проявляється і в поганій звичці не виконувати обіцяне. Згідно з дослідженням КВУ, за два роки своєї каденції народні депутати, в цілому, виконали менше 50% передвиборчих обіцянок. І такий стан речей склався, в тому числі, через те, що значна частина обіцянок з самого початку була нереальною для виконання. За словами Тараса Чорновола, крім тотального популізму, головна проблема сьогоднішнього парламенту – повна безвідповідальність. «Абсолютна байдужість, пихатість і елементарне хамство – портрет цього скликання. Це сьогодні найбільше руйнує роботу парламенту.
У нас багато законопроектів, які потрібно приймати, переважно, провалюються, відтягуються або голосуються по кілька разів, тому що в залі просто не вистачає рук», – говорить він. Колишній депутат вважає, що в попередніх скликаннях безвідповідальність нівелювалася страхом перед виборцями, перед своїми політичними лідерами або, врешті-решт, перед спонсорами.
Нинішні парламентарії цих страхів позбавлені. В результаті, працюють близько 150 народних обранців, ще близько 100 працюють періодично. «Всі інші -балласт, який не виконує свої обов’язки і просто саботують законодавчий процес», – резюмує експерт. «Кнопкодавство» і прогули Прогули і «кнопкодавство» – найбільш давні проблеми українського парламенту, рішення яких не видно. Нинішнє скликання, два роки тому обіцяв якісно іншу роботу, сьогодні мало чим відрізняється від своїх попередників.
Так, в 2016-му році представники громадського руху «Чесно» зафіксували 68 фактів голосування «за себе і того хлопця» (на 3 випадки менше, ніж в минулому році, але динаміка занадто повільна). «Думаю, що Верховна Рада дозріла ввести відповідні зміни в законодавство, як це було колись зроблено в Польщі, де за фальсифікацію, виявлену людиною з владними повноваженнями, передбачена кримінальна відповідальність. Ввести це, і «кнопкодавство» можна повністю подолати», – вважає екс-народний депутат Тарас Чорновіл. Але чи зможуть парламентарії нинішнього скликання прийняти такі зміни?
Поки навіть регулярність відвідування ними своїх робочих місць говорить про зворотне. Так, згідно з інформацією громадського руху «Чесно», в 2016 році на всіх пленарних засіданнях були присутні тільки 13 народних депутатів. А двоє – позафракційні Сергій Клюєв (зараз в бігах) і Андрій Білецький – за цілий рік жодного разу не з’явилися на роботі.
Більшість народних обранців філонять не тільки відвідування сесійного залу, а й роботу в комітетах. За даними аналітиків Громадянської мережі «Опора», за два роки тільки 14 народних депутатів не пропустили жодного засідання своїх комітетів. За словами експерта «Опори» Анатолія Бондарчука, жодного разу на засіданнях комітетів не були помічені депутат від «Волі народу» В’ячеслав Богуслаєв (комітет з питань нацбезпеки і оборони), співголова фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко (комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції і людей з інвалідністю) та депутат з «Відродження» Олександр Пресман (комітет з питань бюджету). Всього один раз в парламентському комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування можна було споглядати депутата з «Оппоблока» Михайла Добкіна, а в комітеті з питань правової політики і правосуддя – позафракційного Костянтина Жеваго. Один раз вшанував своєю присутністю комітет Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони позафракційний Андрій Білецький, який, до того ж, є заступником голови цього комітету.
Найактивніше, за словами аналітика «Опори», парламентарії відвідують засідання комітету з питань науки і освіти, комітету з питань свободи слова та інформації і комітету з питань регламенту і організації роботи ВР. Найнижча відвідуваність парламентаріїв на засіданнях комітету з питань національної безпеки і оборони, комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин і комітету з питань правової політики і правосуддя.
Цікава статистика, якщо врахувати, що Верховна Рада восьмого скликання – парламент воюючої країни, в якій більше мільйона внутрішніх біженців, триває «боротьба з корупцією» і досі не доведені до розуму реформи правоохоронної та судової систем …
Ірина Шевченко