Пособники більшості: хто з опозиції голосує за владні закони

Жоден з ухвалених за останні півроку важливих законів у парламенті не пройшов без допомоги однієї з опозиційних до влади фракцій Ради.

Парламентські фракції “Опозиційного блоку”, “Батьківщини”, “Радикальної партії” та “Самопомочі” на словах жорстко критикують владу і парламентську більшість “Народного фронту” з БПП.

Проте, якщо відстежити голосування за останні схвалені в Раді сорок законопроектів, то виглядає, що постмайданна коаліція “Європейська Україна” досі існує.

• Рада реформувала Конституційний суд
• Зі скандалом і “кнопкодавами”: Рада запустила судову реформу
• Рада дала старт медреформі
• 12 років у школі: Рада почала освітню реформу

Фракції Юлії Тимошенко, мера Львова Андрія Садового та Олега Ляшка залишили коаліцію майже два роки тому, але більшість голосів на підтримку владних законів дають саме вони.

Коли ж колишні соратники не підтримують владні проекти, своє плече у найпотрібніший момент підставляє “Опозиційний блок”.

Групи мажоритарників “Воля народу” та “Відродження” ніколи не називали себе опозиціонерами й дуже часто підтримують проекти Банкової.

“Пособники влади”

Парламентська більшість у складі БПП та “Народного фронту” не має голосів для результативного голосування.

Тому практично щодо кожного законопроекту влада домовляється з опозицією.

ВВС Україна переглянула результати голосування за сорок останніх схвалених законопроектів, щоб відстежити, хто з опозиції та у яких випадках підтримує коаліцію.

Як виявилось, найчастіше важливі результативні голосування у Раді підтримує фракція мера Львова Андрія Садового “Самопоміч” – у 35 випадках із сорока.

Далі йде “Радикальна партія” Олега Ляшка – 32 голосування, а також “Батьківщина” – 31 голосування.

Суттєво відстають від них опозиціонери з “Опозиційного блоку”, які підтримали провладні рішення 16 разів.

Дуже часто гуманітарні проекти чи військові ініціативи підтримує вся трійка колишніх учасників коаліції. Іноді владі достатньо домовитись з однією із фракцій. У деяких випадках ситуацію для влади рятує тільки “Опозиційний блок”.

Останнє ключове голосування – медична реформа. Вирішальні голоси за неї дали “Самопоміч” та “Радикальна партія”.

Та сама історія зі схваленою нещодавно так званою пенсійною реформою.

Натомість “Опозиційний блок” підстрахував владу під час запуску судової реформи, пролонгації на рік особливого самоврядування окремих районів Донбасу та схвалення нового закону щодо Конституційного суду.

Часто виникають найнесподіваніші голосування і ситуативні збіги інтересів.

До прикладу, 5 жовтня під час призначення складу конкурсної комісії від ВР для відбору членів нацкомісії з регулювання в енергетиці голоси синхронно додали “Опозиційний блок” та “Самопоміч”.

Часто у тандемі з “Опозиційним блоком” рішення більшості підтримують інші фракції, зокрема і “Батьківщина”, як у випадку з голосування за перерозподіл видатків з бюджету 13 липня.

Іноді всі п’ять колишніх фракцій коаліції голосують синхронно, як у випадку з освітньою реформою, щодо якої у Раді знайшли широкий компроміс.

Бізнес, інтереси та ідеологія

Експерти відзначають, що “опозиціонери” підтримують владні проекти з кількох головних причин.

Це можуть бути ідеологічний збіг інтересів, економічні питання, інтереси фінансових донорів партій, а у деяких випадках і тиск на опозицію.

“Частина законопроектів мають велике суспільне значення, вони не суперечать інтересам фінансових донорів партій, тому їх підтримують”, – вважає політолог Віталій Кулик.

Він вказує, що ідеологічні проекти законів, зокрема щодо АТО та Росії, часто є компромісом колишніх учасників коаліції.

Коли ж справа стосується проектів щодо економіки, податків, розподілу бюджету чи медичної реформи, то такі голосування “продиктовані інтересами зовнішніх гравців чи спонсорів”.

І щодо них легше домовитись з окремою фракцією, щоб не витрачати занадто великі ресурси.

З іншого боку, вважає пан Кулик, є голосування, подібні до підтримки “Опозиційним блоком” судової реформи.

“Це вже свідчить про можливі інструменти тиску на фракцію”, – вважає експерт.

Серед таких інструментів пан Кулик назвав у тому числі подання прокуратури на зняття недоторканності з депутатів.

Політолог Вадим Карасьов також зауважує, що з ідеологічних питань колишні члени коаліції таки голосують.

“Фактично, з ідеологічної точки зору, “проєвропейська патріотична” коаліція таки існує”, – вважає пан Карасьов.

Проте “Батьківщині”, “Самопомочі” та “Радикальній партії” вигідно тримати дистанцію від влади, щоб не брати на себе відповідальність за промахи, але успіхи записують на свій рахунок і голосують.

Поведінка “Опозиційного блоку”, за словами Карасьова – це чисті прагматичні інтереси, часто економічні.

“У певній сфері влада може домовлятись з одними фракціями, а десь – з іншими, балансувати”, – вважає пан Карасьов.

Деякі проекти проходять за допомогою зусиль президента, інші документи проштовхує своїми силами прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

Ситуацію в Україні Вадим Карасьов порівняв з деякими європейськими центристськими “урядами меншості”, які домовляються з різних питань то з лівими, то з правими фракціями.

Віталій Кулик констатує, що зараз у парламенті здатність домовлятись велика, а тому в такій конфігурації для існування Ради запас міцності є. Можливо, навіть до чергових виборів восени 2019 року.

“Важливим тестом буде здатність домовитись щодо бюджету на 2018 рік. Якщо ціна голосування буде зростати та стане непідйомною для влади, то можливі перевибори”, – не виключив експерт.

Конституція визначає, що тільки президент має право призначити дочасні вибори Ради у разі відсутності коаліції. Проте це саме право, а не обов’язок.