Нас розкрадають до дна. Їх «сімейні» мільйони – це вбиті, поранені, це вкрадене майбутнє наших дітей, – Муджабаев

Насіров сам по собі не політична одиниця – Нуль. Керована фігура в системі, одна з багатьох. Мені розповіли, як після Майдану він уже пакував валізи до Лондона, і раптом дізнався, що потрібен новій команді, і став у нагоді. Але його справа – показова у всьому. Перш за все в тому, що дає зрозуміти, де по-справжньому знаходяться в Україні гроші.

Не в держбюджеті (Америка, допоможи!), не в армії (допомагайте, добровольці!), а в кишенях у кількох «сімей» з «родичами», колишніх і тих, хто залишаються при владі. Їм що війна, що не війна, що окупація, що смерті – на добробуті особливо не відбивається. Плюс-мінус вони в порядку. Тому, коли ми говоримо, що влада живе в «космосі», то атмосфера його аж ніяк не розряджена, а наповнена конкретним баблом. Здобутим з «землі», з України. Обескровленої, воюючої, злиденної. Хоча насправді – багатої.

Вчора бачив пост Масі Найєма: спасибі, це були і мої думки. Скільки українських бійців можна було врятувати, скільки важливих для країни справ здійснити, якби гроші були у країни, а не в «сім’ях» її бенефіціарів, які втратили сором (ніколи не мали його). І ці мільйони – навіть не сота частка відсотків. Нас розкрадають до дна, злодійство в різних галузях доходить до 80%, і, судячи з усього, немає планів зупинитися. Від цього в жаху навіть американці. Саме тому – НАБУ. Все тільки тому. І поки одні воюють (в широкому сенсі), а інші крадуть (в широкому сенсі), реальних змін на краще не чекай.

Ніякої окремої боротьби з корупцією в природі не існує. Це та ж війна за Україну, це все безпосередньо пов’язано, ми ж не дурні. Фронт проти корупції – це такий же фронт. А борці проти цієї боротьби – це такий же ворог, тільки у нас в тилу. Їх «сімейні» мільйони – це вбиті, поранені, це вкрадене майбутнє наших дітей. Мені здається, це абсолютно всі вже розуміють. А хто не розуміє, таким життя, персонально кожному, пояснить.