Інфекціоніст: Ми в Україні перебуваємо на піку вогню. Стримати епідемію вже не можемо, треба рятувати людей

Масове тестування на коронавірус уже неефективне, а офіційна статистика щодо хворих давно не відображає справжніх реалій. Керівництво медичною галуззю останні 30 років різними главами МОЗ призвело до її повної розрухи. А ті, хто нині у всьому звинувачує міністра Максима Степанова, навмисне маніпулюють суспільством, сказала в інтерв’ю OBOZREVATEL провідна інфекціоністка України Ольга Голубовська.

– Епідемія коронавірусу бушує в Україні вже 10-й місяць. Яка в нас ситуація станом на грудень?

– Ситуація напружена не тільки в Україні, але й у всьому світі, особливо в країнах Північної півкулі. У нас вона наближається до піку, зараз один із найбільш складних періодів. Навантаження на систему охорони здоров’я колосальне, хворих дуже багато. Збільшується кількість важких хворих, до того ж молодих, до 30 років. Два місяці тому такого ще не було. Захворювання постійно змінює клінічну картину і поки що в бік складного перебігу.

– Молодь до 30 років – це ті, у кого є супутні хвороби?

– Бувають відносно здорові. Наприклад, невелика надлишкова маса тіла, буває немає жодних очевидних захворювань. Багато що залежить від генетики, але взагалі, розвиток інфекційного захворювання залежить від дози збудника, його вірулентності і реакції імунітету на нього. Це дуже складна взаємодія.

Увесь світ і ми адаптуємось до нового збудника, а він – до нас. Чим це все закінчиться – точно невідомо, є різні прогнози.

Сподіваємося, що десь до 2022 року вірус трохи втратить свою агресивність, як це було в період іспанського грипу. Я не дуже люблю таке порівняння, це абсолютно різні віруси, але є надія, що він циркулюватиме поруч із нами п’ятим коронавірусом.

– Не дивлюся на офіційні цифри щодо хворих. Вони абсолютно не відповідають реальності. У такому масштабному захворюванні, щоб мати плюс-мінус правильну статистику, треба тестувати величезну кількість людей. Не бачу в цьому великого сенсу.

– Чому ж?

– Тестування потрібно для постановки діагнозу й виявлення контактних осіб. У першому випадку воно важливе, якщо людина хворіє неважко. Наприклад, легкий нежить, ще щось. Так, бажано її протестувати, хоча в 30 чи навіть в 40% випадках результат може бути помилково-негативним.

Лікарям, щоб госпіталізувати пацієнта, загалом кажучи, лабораторного підтвердження не потрібно. За наявності типових клінічних ознак, класична пневмонія, контакт із збудником – усі вже знають, що це. Грип ми ж теж ставимо за класичною клінічною картиною, а не за ПЛР-тестом.

Масове тестування важливо було проводити на початку захворювання, як це було в Китаї. Для чого? Щоб швидко локалізувати інфекцію. Але в нас для цього нуль ресурсів, просто нуль. У нас зруйнована система, вона досі не створена, усе розбалансовано, ми втратили величезну кількість кадрів, нових в останні п’ять років не набираємо. Ми в Україні перебуваємо на піку вогню. Стримати епідемію вже не можемо, тепер нам треба рятувати людей. Для них це найважливіше, щоб їм було куди лягти, щоб їх врятували й надали медичну допомогу.

– У якій точці цього процесу перебуваємо?

– В одному з найважчих періодів. Але це стосується не тільки України, але загалом і всіх країн. Подивіться, що відбувається в США. Я коли читаю їх зведення, мені здається, там ще гірше, ніж у нас. У них, напевно, втричі менше лікарняних ліжок на 10 тис. населення, ніж у нас. Там хворі лежать у лікарняних каплицях, у гаражах – де тільки є якесь приміщення – усе зайнято хворими. Багато країн відкрили стадіони – усе так, як було 100 років тому. Нічого не змінилося в протидії таким хворобам.

Американці не звикли до такого напливу інфекційних хворих, як, наприклад, наші країни. У нас часто були війни-революції, ми дуже страждали від багатьох епідемій. Але побороли їх, побудувавши найсильніші системи протиінфекційного захисту в світі. Подивіться, як у 70-ті роки швидко локалізували спалах холери в Одеській області. Захворіло менше ніж тисяча осіб і все, далі це захворювання не поширилося.

Точно так само, тільки в набагато більшому масштабі, зробила китайська сторона. Як тільки у них хтось захворіє – вони одразу його локалізують. Одразу.

Загалом, боюся, ми входимо в новий цикл пандемій світового масштабу.

– Але поки що весь світ зайнятий тим, що рятує людей від нинішньої?

– Так, це так. У тій же Америці така кількість трупів – по 3 тис. на добу. В Україні плюс-мінус статистика щодо смертей адекватна. Плюс-мінус, усяке трапляється, але не таке, як у США, де вже їздять переїзні морги, що зберігають загиблих. Це страшні речі, страшні.

Нам зараз треба концентруватися на порятунку людей. І ось для цього ресурсу починає не вистачати всього і всіх – медики валяться з ніг, хворіють, і не тільки тому, що заражаються... Не люблю всяких спекуляцій, але коли хочуть розруху 30 років повісити на міністра Степанова… А за останні 5 років все знищено просто дотла! Скільки кадрів виїхало? Це безпрецедентна цифра. А скільки лікарів вислухало всякої гидоти від попередніх керівників МОЗу? Мовляв, усі погані – і медики, і студенти, а ось вони прийдуть і зроблять нам усе чудово. Зробили! Якби не ця пандемія – не було б інфекційних стаціонарів і інфекціоністів, як не стало епідеміологів. І це в країні хронічних епідемій! Це диверсія проти держави і злочин проти народу України!

І найголовніше – люди, які в цьому брали участь, тепер влаштовують істерики, щоб зняти міністра під час “бойових дій”! На голову не налазить! Це ті, яким плювати на людей і лікарів, які підтримують міністра, розуміючи, в яких рамках йому доводиться працювати.

– Керівництву МОЗ все настільки важко дається?

– Українці мають бути вдячні міністру за те, що він підписав протокол із лікування хворих. Це перший нормативний документ за останні 5 років! Ви тільки вдумайтеся, яких папуасів із нас зробили! Як це так, щоб у лікарів не було інструменту для лікування хворих? Такий протокол не просто написати в цих умовах. Навіть американці визнають, що завдяки тому, що вони навчилися лікувати, вдалося знизити смертність із 7% до 1,9%. Завдяки правильному лікуванню, завдяки протоколам. Найстрашніше, що це все довелося зробити в такому галопуючому зростанні хворих.

Але написати протокол – це одне, а навчити лікарів усіх спеціальностей, навіть акушерів-гінекологів, інфекційного протоколу – це ж не просто. А ці загиблі хворі, яких ми не встигли врятувати, – залишаються у нас у пам’яті на все життя. Ми їх не втратили б, якби…

Не треба тупо копіювати так, як в Америці. Так, як у них, у нас ніколи не буде. У США 15-20% ВВП віддають на медицину, і водночас ліжок у них втричі менше. Доступ до медичної допомоги, яку красиво нам показують у телевізорі, є тільки у 35% населення. Решта тикаються, не можуть проплачувати ці страхівки і т.д.

До речі, а до чого тут Степанов, що десь у якомусь регіоні в Україні немає кисню, от скажіть? Міністр Степанов у цьому винен? Але ж у нас усе децентралізовано, у нас кожен на місці маленький гетьман, який думає, що керує, а насправді не розуміє проблем.