Генеральному прокурору Луценку – 1 рік і 1 день
12 травня 2016 року українські парламентарі вчергове довели, що законодавством можна крутити, як циган сонце. Спеціально під екс-міністра МВС, політв’язня часів президента Віктора Януковича й кума діючого президента Петра Порошенка – Юрія Луценка Верховна Рада спростила вимоги до кандидата на посаду генпрокурора. Юридична освіта, якої немає у Луценка, стала необов’язковою для людини, що обіймає посаду очільника Генпрокуратури. Так Юрій Віталійович Луценко став генпрокурором.
Пройшов рік. ТВі проаналізував діяльність прокуратури й генпрокурора за цей період і з’ясував, а чи вартувала така гра свічок і що привніс Луценко в діяльність ГПУ. Ми проаналізували професійні та особисті досягнення Луценка, вивчивши дописи на його персональній сторінці в соціальній мережі Фейсбук та поспілкувавшись із експертами.
Ловив хабарників, розкручував справу Януковича та читав
Останній рік персональну сторінку в Фейсбуці Юрій Луценко використовував як такий собі звітний майданчик: розповідав про найменші досягнення, коментував «проколи», а також трохи привідкрив завісу особистого життя.
Почнемо з досягнень прокуратури очима самого Луценка. Двічі чи тричі на тиждень Юрій Віталійович повідомляв користувачам соцмереж про те, що працівники прокуратури вдало «пориболовили» – взяли на «гарячому» хабарників. Рибка була як маленькою (затримання на хабарі в 10 тисяч гривень), так і великою (найбільший «засвічений» хабар сягнув 2 мільйонів доларів). Судячи з дописів Луценка в Фейсбуці, у цілому за останній рік працівники органів прокуратури викрили хабарників на загальну суму 3,6 мільйони доларів та 2,23 мільйони гривень.
Активно Юрій Луценко висвітлював кожний крок підлеглих у справі президента-втікача Віктора Януковича: від зачитування підозри екс-президенту до початку підготовчого засідання в Оболонському райсуді столиці, а також вилучення й переведення на рахунки держбюджету «общака Януковича» в розмірі 1,5 мільярди доларів. Чимало постів Луценка стосувались розслідування «нафтової» справи младоолігарха Сергія Курченка, фінансових оборудок екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка.
За цей час Луценко зробив два подання до Верховної Ради стосовно надання згоди народних депутатів на притягнення до кримінальної відповідальності їх колег Олександра Онищенка та Вадима Новинського. Епопея з Онищенком закінчилась позбавленням депутата недоторканності та втечею за кордон народного обранця. Голосування у справі Новинського провалилось – депутати не змогли набрати необхідного мінімуму в 226 голосів для зняття недоторканності. Юрій Луценко публічно обіцяв написати аналогічне подання відносно народного депутата Миколи Скорика, але так і не написав.
Хизувався Луценко в соцмережі й гучними затриманнями. У червні торік правоохоронці затримали колишнього заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацубу, у липні – екс-заступника голови НБУ Олександра Ткаченка та колишнього очільника фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександра Єфремова, у серпні – екс-народного депутата Володимира Медяника.
За інформацією Луценка, до суду минулого року було скеровано близько півтисячі обвинувальних актів, серед яких лише 220 – у «справі Майдану». На сторінці генпрокурора в Фейсбуці були звіти й стосовно ухвалених судових рішень. «За поданням Військової прокуратури сьогодні Вищий господарський суд повернув у власність держави Дніпровський військовий госпіталь… ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» сплатило державі 72 699 119 грн збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин, які було стягнуто за позовом облпрокуратури… Прокуратура Запорізької області в судовому порядку повернула державі 160 об’єктів нерухомості – санаторіїв на узбережжі Азовського моря… За клопотанням столичної прокуратури суд повернув Сквер Небесної Сотні у власність київської громади…», – писав у соцмережі Луценко.
Але генпрокурор у Фейсбуці звітував не лише про професійні досягнення, але й про особисті. Приміром, згідно з його дописами, за останній рік він двічі побував на короткому відпочинку в Карпатах та відвідав «Джаз-фест» у Дніпрі, а також прочитав 25 книг*.
Експерти: система безсмертна
Експертна оцінка річної діяльності генпрокурора Юрія Луценка не така оптимістична, як у самого Юрія Віталійовича. Проаналізуємо виконання трьох найбільших обіцянок очільника ГПУ: розкриття резонансних справ, викриття й притягнення до відповідальності корупціонерів та очищення «генерального могильника».
Масштабні кадрові ротації в органах прокуратури планувалось здійснити завдяки запускові Генінспекції, анкетуванню на добропорядність усіх прокурорів. Що в результаті? «Я не знаю, про яку кадрову чистку можна говорити.
У прокуратурі продовжують працювати ті ж люди, що працювали й при генпрокурорі Вікторі Шокіну, починаючи від заступників генпрокурора, закінчуючи обласними та районними прокурорами. Система безсмертна, – каже в коментарі ТВі екс-заступник генпрокурора – екс-прокурор Одеської області Давід Сакварелідзе. – Але про результативність роботи ліпше запитувати у простих громадян: чи відчули вони на місцях – у містах та селах – покращення роботи представників прокуратури: чи стали вони менш корумпованими. У мене таких вражень немає!»
На сучасний добір кадрів в органи прокуратури скаржиться і екс-перший заступник генпрокурора Микола Голомша. Він зазначає, що кадровий армагедон запустив ще генпрокурор Віталій Ярема, а Юрій Луценко, прийшовши на Різницьку, його торпедував.
«Кадровий потенціал органів прокуратури має бути піднятий не конкурсними комісіями з дітей царя Панька і Гороха, які не знають, що таке прокуратура. Це все розраховано на обивателя, мовляв, а добре, що прості люди можуть формувати кадри. Такий підхід не професійний, – розмірковує Голомша. – Багато співробітників міліції, які не мали жодного відношення до органів прокуратури, потрапили в тенета прокурорської роботи. На мій погляд, вони її не знають, не розуміють стратегічного призначення. У прокуратурі – яка здійснює нагляд за ОРД, за досудовим розслідуванням, займається процесуальним керівництвом, – це повинні бути люди, які мають відповідне проходження по службі й розуміються на тому, що роблять. Тому з професійними кадрами – біда».
У той же час Микола Голомша зазначає, що Луценка можна відзначити за «активізацію розслідування багатьох кримінальних справ, які йшли на спад». Мова йде про розслідування справи розстрілів «Небесної сотні», «справи Курченка»… «Про результат можна говорити лише тоді, коли: або людину посадили за ґрати, або награбоване повернуто в держбюджет. У нас, на жаль, ні першого, ні другого немає», – апелює Сакварелідзе
Такої ж думки притримується й політолог Руслан Бортник. Експерт акцентує увагу на тому, що в роботі прокуратури за керівництва Юрія Луценко більше піару, аніж результативності.
Я б оцінив роботу Луценка як незадовільну. Незважаючи на величезну кількість заяв, затримань, ні одна з резонансних справ не доведена до логічного завершення: ніхто не покараний. Навіть ті 1,5 мільярди доларів нібито Януковича, які начебто конфіскували на користь держави, мають сумнівну історію.
Журналісти вже вияснили, що та сума не зовсім у грошах і має віддалене відношення до Віктора Януковича», – каже Бортник. Незважаючи на критику генпрокурора, мова про його відставку не йде. Ще у травні 2016 року сам Юрій Віталійович казав, що покаже результат протягом двох років. Довше в кріслі генпрокурора затримуватись не збирається. Запитаєте: а що, якщо не покаже цей результат? У такому випадку обіцяє піти з органів влади й політики.
Що прочитав сам і рекомендує прочитати іншим генпрокурор Луценко:
Володимир Войнович «Малиновый пеликан»
Фазиль Іскандер «Сандро із Чегема»
Жозе Сарамаго «Сліпота»
Сун Хунбін «Війна Валют»
Тарас Прохасько «Ботакє»
Ніал Фергюсон «Цивілізація. Чим Захід відрізняється від решти світу».
Богдан Волошин «Політ золотої Мушки».
Олена Костюкович «Цвингер»
Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери»
Уільям Голдінг «Повелитель мух»
Стівен Вайнеберг «Пояснюючи світ»
Уолтер Айзексон «Альберт Ейнштейн»
Мацуо Басьо «Лірика»
Роальд Даль «Ще одні неймовірні історії»
Джон Фаулз «Башня з чорного дерева»
Марія Матіос «Майже ніколи не навпаки»
Юваль Ной Харарі «коротка історія людства»
Ю Несбю «Леопард»
Мет Рідлі «Геном»
Станіслав Стеценко «Війни художників»
Джо Стадвел «Чому Азії вдалося»
Френк Вільчек «Красота физики»
Юрій Андрухович «12 обручів»
Ентоні Дор «Збирач мушлів»
Рейн Крюгер «Китай: повна історія Піднебесної»
Автор: Олена Пономарчук
/publikacii/articles/generalnomu-lucenku-1-rik-i-1-den.html#hcq=tNMtvjq