«БАЧИТИ В ЖИТТІ КРАСУ — ЦЕ МИСТЕЦТВО», —

переконана  працівник культури, історик, музейник та художник Галина ГЛУШКО

Галину Іванівну Глушко знають у Переяславі, здається, всі: і старі, і малі. Вона — надзвичайно різнобічна та творча особистість. Життєві труднощі та негаразди не зламали її, не огрубили її душу, а принесли в цю душу спокій, умиротворення та життєву мудрість, а також розкрили нові творчі грані цієї неординарної людини.

Серед запитань було й таке:

— Яким був Михайло Іванович Сікорський?

— Михайло Іванович був для всіх цікавим перш за все величезною кількістю цінних експонатів у переяславських музеях. Їх можна було експонувати на виставках, возити по всьому світу й мати на цьому гроші. Проте Сікорському нічого цього не було потрібно. Йому якщо й перепадала яка дещиця, він брав їх, а потім або витрачав на якісь музейні потреби, або вони так і лежали. Михайла Івановича не цікавили зовнішні атрибути своєї посади. Він ні собі, ні співробітникам не дозволяв купувати нові речі для роботи. Кошти йшли лише для експозицій. Я його трохи «розворушила». Ми купили комп’ютери, мобілки для завідувачів відділів, легковий та вантажний автомобіль, побудували приміщення для екскурсоводів в музеї просто неба, наповнивши його новими меблями. Їздили в міністерство вже не на старому автобусі «Кубань», а на зручному легковику.

Галина Іванівна Глушко – дуже неординарна і творча особистість, тому інтервю вийшло дуже цікавим, радимо прочитати у свіжому випуску “Ділового Переяслава”.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *