З боку української влади була бездіяльність у протидії Північному потоку – 2, – аналітик

На зв’язку зі студією “Громадського радіо” був президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

Наталя Соколенко: Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв заявив, що Німеччина надасть остаточний дозвіл на будівництво Північного потоку — 2 уже в березні. Ми б хотіли поговорити з вами про загрози цього проекту, які стали дуже і дуже близькими.

Михайло Гончар: Північний потік уже існує. Це дві нитки загальною потужністю 55 мільярдів кубічних метрів газу щорічно. Мова йде про другий Північний потік, себто ще плюс дві нитки такої ж потужності. Загалом така трансбалтійська газотранспортна система з Росії до Німеччини буде мати чотири нитки і потужність 110 мільярдів кубів.

Для порівняння минулого року Росія експортувала на європейський ринок 193 мільярди кубічних метрів. 110 мільярдів, загальна потужність двох потоків, є левовою часткою російського експорту. Традиційно Україна відігравала ключову роль в транзиті російського газу до Європи. Протягом останніх років ця роль була зведена до 46 — 48% всього газу, який реалізує Росія на європейському ринку, йшло через українську газотранспортну систему. За це ми отримуємо щороку від 2 до 3 мільярдів доларів доходу.

Стратегія Росії не нова. Вона була чітко виписана ще в енергетичній стратегії 2003 року і полягає в тому, щоб створити безтранзитні газопровідні системи і не використовувати послуги транзитних країн. Мова йде не тільки про Україну, хоча передусім про нас.

Чому така активна позиція Польщі? Вона передбачає, що у випадку реалізації Північного потоку — 2 транзит через систему Ямал — Європа, яка проходить територію Білорусі та Польщі, також може бути мінімізований. У цьому контексті польський уряд має рацію, тому що після другої газової кризи не тільки українські чи польські експерти били на сполох, але й багато західних експертів вказували на те, що Росія будує безтранзитні газотранспортні системи не стільки з метою бізнесу, скільки з метою створення домінуючого положення на європейському газотранспортному ринку і може мати надлишок газотранспортних потужностей, потім довільно когось карати, когось заохочувати за гарну поведінку. Мова йде про давній намір ще з 90-х років, який свого часу був озвучений покійним головою правління Газпрому Ремом Вяхирєвим, «вырубить Украину по транзиту». Зараз вони наближаються до цієї мети.

Паралельно слід зауважити, що мова йде не тільки про реалізацію Північного потоку — 2, який ще не став будуватися, а також і про Турецький потік, фактично цей газопровід сягає середини Чорного моря. Якраз реалізацією цих двох проектів Росія і намагається досягти становища, коли вона не буде використовувати (або мінімально використовувати) транзитні послуги української газотранспортної системи. Тоді ЄС отримає зі сходу 100% монополію з боку Росії щодо постачання газу в ЄС.

Коли у Берліні, Брюсселі заперечують проти ліквідацією Росією транзиту через Україну, то Газпром відповідає: ми не збираємося повністю припиняти транзит через Україну, ми приблизно залишимо 10 — 15 мільярдів кубічних метрів транзиту. Для газотранспортної системи України, яка має потужність по транзиту 142 мільярди кубічних метрів на рік, за транзиту 10 — 15 мільярдів кубічних метрів це буде абсолютно збиткове функціонування такої газотранспортної системи. Суто економічні чинники та безпекові спонукають Україну і Польщу, країни Балтії виступати проти цього російського проекту. Він суперечить не тільки інтересам України та Польщі, а й європейській енергетичній політиці, зокрема принципу диверсифікації.

Анастасія Багаліка: Чи можемо ми зараз говорити, що Північний потік — 2 — це беззаперечний факт, він точно буде збудований?

Михайло Гончар: На мій погляд, ні. Я би не виключав деякі гіпотетичні можливості. На мій погляд, єдина сила, яка може зупинити Північний потік — 2, — це американські санкції, вони передбачені відповідним законом, прийнятий у Штатах 2 серпня 2017 року.

Наталя Соколенко: Наскільки добре в цьому напрямку працює МЗС України та загалом українська держава?

Михайло Гончар: З українського боку не бракує заяв проти Північного потоку — 2, але суть не в заявах. Питання в тім, що з українського боку через бездіяльність вищого політичного керівництва країни протягом останніх років (проект Північний потік — 2 з’явився на порядку денному влітку 2015 року) не створена відповідна система забезпечення енергетичної безпеки України. Мала би бути призначена посадова особа, координатор діяльності низки відомств.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *