«Євробачення» по-українськи (розслідування)
«Євробачення» – це не лише можливість для України показати свою культуру і покращити туристичну привабливість, а ще й значні витрати бюджетних коштів. «Схеми» вирішили перевірити, наскільки справедливо розподіляються ресурси на організацію і проведення пісенного конкурсу. І виявили, що відому німецьку компанію не допустили до встановлення глядацьких трибун, попри перемогу на тендері. Натомість цю роботу довірили львівській фірмі, яка тісно співпрацювала із компаніями заступника виконавчого продюсера «Євробачення» Павла Грицака. Чому українські стандарти недосяжні для німецьких компаній – у розслідуванні програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»).
«Євробачення» – найбільший пісенний конкурс Європи. Починаючи від 1956 року, в ньому беруть участь виконавці з понад 40 країн світу. Україна вперше взяла участь у конкурсі в 2003 році, а вже через рік на ньому з тріумфом перемогла Руслана і привезла «Євробачення» до Києва.
Через 12 років Україна знову стала першою. У Стокгольмі інтрига тривала до останнього, але Джамала отримала найбільшу кількість голосів. Україна знову отримала право проводити пісенний конкурс. Київ чекає на гостей.
Місцем проведення «Євробачення» обрали Міжнародний виставковий центр на Лівому березі Києва. Тут відбудеться два півфінали (9 і 11 травня) та фінал (13 травня).
За словами столичних чиновників, Виставковий центр на Лівобережжі виявився єдиним об’єктом у Києві, в якому можна провести цей конкурс.
На сьогоднішній день в Україні не існує більше жодної будівлі, яка відповідає сучасним вимогам Європейської мовної спілки для проведення «Євробачення». Палац спорту має поганий дах, він будувався дуже давно, його стеля не витримає сто тонн навантаження станом на сьогоднішній день», – зазначає Олексій Резніков, заступник голови Київської міської державної адміністрації.
З іншого боку, є і недоліки: на відміну від того ж Палацу спорту, у МВЦ ніколи не проводили дійства такого масштабу, і його облаштування потребує великих витрат. А там, де значні кошти, – велика спокуса для корупційних дій і їхнього нераціонального використання. Тож «Схеми» вирішили перевірити, наскільки прозоро розподіляються гроші на проведення «Євробачення».
Відповідно до планового кошторису витрат на підготовку та проведення пісенного конкурсу «Євробачення-2017» від 6 лютого 2017 року, заплановано витратити 855 мільйонів гривень. Із них 455 мільйонів гривень – із державного бюджету України, 165 – із бюджету Києва. Інші кошти, які планують витратити на «Євробачення», збираються отримати від спонсорів, продажу квитків, Європейської мовної спілки та оренди країнами-учасницями коментаторських кабін.
«Євробачення» по-українськи (розслідування)
Проводити закупівлі для підготовки «Євробачення» почали у грудні. Після підписання відповідного закону президентом. Національна телекомпанія України як організатор конкурсу одним із перших тендерів прогнозовано оголосила закупівлю на облаштування глядацьких трибун, яких у МВЦ немає.
14 грудня тендерний комітет на чолі із призначеним Європейською мовною спілкою виконавчим продюсером «Євробачення» Олександром Харебіним обрав переможцем конкурсу на встановлення трибун німецьку компанію Nussli.
«Євробачення» по-українськи (розслідування)
Її пропозиція була найвигіднішою – трохи більше від мільйона євро, інші три пропозиції були дорожчі.
«Зрозуміло, що ми обрали найкращу пропозицію відомої німецької компанії за найкращими умовами», – запевняє перший заступник генерального директора НСТУ Олександр Харебін.
Схема розсадки, яку запропонувала компанія Nussli
Nussli погодилася збудувати трибуни і коментаторські кабіни до 17 квітня. Конструкція передбачала понад 9 тисяч місць для глядачів і 50 коментаторських кабін. Однак із німцями контракт так і не підписали. «Схеми» запитали в директора цієї компанії, з якої причини.
«Нам сказали, що ми не відповідаємо українським будівельним нормам. Мовляв, ми запропонували зведення трибун за європейськими нормами, які не відповідають українським, і в цьому була причина. Потім був оголошений другий тендер, в якому ми вже вирішили не брати участі», – відповів «Схемам» директор з управління Nussli Ltd Бернд Гельмштадт.
Чому ж так сталося? У день оголошення переможцем Nussli відбувається зміна менеджменту, відповідального за закупівлі.
Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко призначив Павла Грицака заступником генерального директора НТКУ. Виконавчих продюсерів Олександра Харебіна і Вікторію Романову усунули від проведення тендерів.
Павло Грицак – відомий медіа-менеджер. У 2005 році він уже організовував «Євробачення» і координував роботу на всіх напрямках. У розпорядженні програми є акт ревізії використання коштів пісенного конкурсу «Євробачення-2005».
На 72 сторінках контролери описали непрозоре використання та недоотримання коштів Національною телекомпанією України. З-поміж інших, в акті фігурує і фірма чоловіка співачки Руслани. Лише на продажу квитків не дорахувалися понад три мільйони гривень.
Чому, попри розгромний акт КРУ про конкурс 2005 року під керівництвом Павла Грицака, йому знову довірили проведення «Євробачення»? Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко пояснив це тим, що детально не аналізував діяльність Павла Грицака.
Павло Грицак почав із того, що 10 лютого оголосив новий тендер на встановлення трибун. У підсумку перемогла львівська компанія «Артмакс Інжиніринг» із пропозицією у 23,5 мільйона гривень.
«Євробачення» по-українськи (розслідування)
На відміну від пропозиції, яку пропонувала німецька компанія, – 9200 сидінь та 50 коментаторських кабін, «Артмакс Інжиніринг» запропонував 6856 сидінь – майже на дві з половиною тисячі сидінь менше. Також у пропозиції цієї компанії не було коментаторських кабін.
Чим не догодила німецька компанія і для чого оголошували новий тендер? Ми звернулися із цим питанням до уповноваженої особи з організації та проведення процедур закупівель до «Євробачення» Павла Грицака. Він усе пояснює невідповідністю німецької продукції українським будівельним нормам.
«Відповідно до пункту 2,8 правил пожежної безпеки, затверджених Міністерством внутрішніх справ, затверджених Міністерством внутрішніх справ від 30 грудня 2014 року. Там є чітке посилання на Державні будівельні норми, зокрема на пункти 2.2.16 і так далі», – пояснив Павло Грицак.
Однак таке пояснення спростовує Держслужба України з надзвичайних ситуацій: «Державні будівельні норми України, зокрема ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-16, ДБН В.1.1-7 поширюються на проектування нових та реконструкцію існуючих будинків і споруд, що не відноситься до тимчасового облаштування внутрішнього простору будівлі МВЦ».
«Євробачення» по-українськи (розслідування)
А тому «Схеми» почали шукати інше, логічніше пояснення.
У 2013 році Україна приймала дитяче «Євробачення». На нього витратили 25 мільйонів із бюджету та 3 мільйони Європейської мовної спілки.
Найбільше коштів освоїли компанія «Євромедіа Компані» теперішнього заступника гендиректора НСТУ Павла Грицака (близько 5 мільйонів гривень) та ТОВ «Альтернатива» (13 мільйонів гривень).
Проаналізувавши акти ревізії Державної інспекції України щодо фінансово-господарської діяльності НТКУ за період з 2010 по 2015 роки, журналісти програми помітили цікаву особливість роботи ТОВ «Альтернатива».
Компанія «Альтернатива», отримавши свої 13 мільйонів, більшу частину коштів передала субпідрядним організаціям. Це ТОВ «Продакшн ресурс груп», директором якої на той момент був Богдан Тріль. Тепер він директор ТОВ «Сценарне КБ», яке підконтрольне через «Євромедіа компані» Павлу Грицаку. Інший субпідрядник ТОВ «Медіатек-Рент» має серед засновників Валентина Шостака. Він із 2014 року є керівником «Євромедіа Компані» Павла Грицака. Серед субпідрядників є і безпосередньо «Євромедіа Компані».
«Євробачення» по-українськи (розслідування)
Таким чином, можна припустити, що ТОВ «Альтернатива», яке отримало найбільше коштів з держбюджету, бізнесово пов’язане із «Євромедіа Компані» Павла Грицака. Примітно, що ця ж «Альтернатива» монтувала тимчасові конструкції і на «Євробаченні» у 2005 році. Тоді конкурсом також опікувався Павло Грицак.
А тепер головне: правонаступником ТОВ «Альтернатива» є львівське ТОВ «Артмакс Інжиніринг», яке витіснило німців із «Євробачення» у Києві.
Чи не тому запустили новий тендер на трибуни, щоб його виграла компанія, наближена до самого Павла Грицака? Красномовним є факт, що розробкою проекту трибун для тендеру, на якому переміг «Артмакс», займався Богдан Дзюнько – колишній директор «Альтернативи». Тобто того ж «Артмакс». Згодом Павло Грицак призначив його директором виробництва «Євробачення-2017».
Однак Павло Грицак переконує: лише тому, що Дзюнько має великий досвід. «З ним, як і з усіма іншими членами команди, був підписаний договір, там було близько 19 цивільно-правових договорів. Богдан Дзюнько працював на «Євробаченні-2005», він працював на фестивалях», – зауважив Грицак.
А свої зв’язки з «Альтернативою»-«Артмаксом» заперечує. «Ні щодо компанії «Артмакс», ні щодо компанії «Альтернатива» я не маю жодного відношення», – переконує Павло Грицак.
«Коли люди потрапляють у підземний або підтрибунний простір, вони наштовхуються на ліс будівельного облаштування, і не дай Боже, якщо ця перелякана людина штовхає стійку, і таких людей об цю стійку три-п’ять ударяться одночасно, і в іншому місці це зроблять інші люди, попадуть в резонанс, – ця конструкція просто складеться», – критикує пропозицію «Артмаксу» член Української академії архітектури Віктор Глеба.
Зауваження щодо проекту, який мав реалізувати «Артмакс» після перемоги на тендері, висловлюють не лише українські експерти, а й виконавчий директор Євробачення Йон Ола Санд. Він надіслав листа до НСТУ, в якому йшлося про те, що Європейська мовна спілка не погоджує контракт з «Артмаксом» і просить залучити іншого підрядника. Однак згодом контракт було погоджено за умови проведення незалежної експертизи, якої досі не було.
Згідно з контрактом, саме Європейська мовна спілка має вирішальне слово у всіх питаннях, пов’язаних із конкурсом, і має право заборонити НСТУ укладати контракти з різними компаніями.
Та незважаючи на це, НСТУ все одно домоглася затвердження виконавцем близьку компанію «Артмакс Інжиніринг». 27 березня на сайті Prozzoro НСТУ розмістила повідомлення про намір укласти договір із компанією «Артмакс Інжиніринг» через переговорну процедуру. А вже 4 квітня договір з компанією «Артмакс», наближеною до Грицака, був укладений.
У своїх додаткових письмових поясненнях Павло Грицак наголосив, що компанія Nusli брала участь у творчому конкурсі, а не в тендері, її пропозиція не враховувала сценічне і світлове обладнання, глибини ряду між кріслами, що могло вплинути на пожежну безпеку, а пропозиція «Артмакс» повністю відповідала законодавству України.