Полювання на мисливців

Що не кажіть, а наші можновладці таки навчилися воювати гібридно. Правда, не з ворогом-агресором — тут, за поодинокими винятками, поразки без бою. На відміну від путінського “жінки і діти попереду військових” у нашому випадку військових поставили попереду цивільних — “фронтовиків” і порошенківців, які запустили спецоперацію зі зриву другої хвилі е-декларування та нейтралізації антикорупціонерів.

Чим “страшна” для корумпованого чиновника подача другої е-декларації? Тим, що вже була перша хвиля е-декларування, з якою запроваджувалася кримінальна відповідальність за недостовірні дані про майно і фінансове становище, і це зобов’язувало бути гранично чесним. Перша хвиля вразила суспільство розмірами й наповненістю калиток слуг народу та їхніх родичів, але походження нерухомості й засобів пересування, коштовностей і різнобарвного кешу (“общак”, нагадаю, потягнув на 12 млрд грн) довелося пояснювати, за великим рахунком, тільки докучливим журналістам-розслідувачам, і то, якщо наздоженуть. Бо Нацагентство із запобігання корупції встигло розпочати повну перевірку тільки 11 декларацій (ще близько 70, як кажуть, у роботі). У цьому сенсі перша хвиля стала актом неоголошеної легалізації доходів осіб, уповноважених на виконання державних функцій, без єдиної за півроку розслідуваної справи про незаконне збагачення. Та друга хвиля декларування питання походження придбаних за 2016 р. благ уже поставить руба. Однак може так статися, що крім журналістів і активістів ставити його знову буде нікому: НАЗК, що й так бездіяло, може й зовсім “схлопнутися”, бо в цій спецоперації йому відведено роль цапа-відбувайла, який не забезпечив другої хвилі е-декларування. Активність же антикорупційних розслідувачів і громадських активістів можна понизити, ускладнивши їм життя тим самим способом — зобов’язавши е-декларуватися, причому не тільки їм самим, а й усім контрагентам та учасникам їхніх заходів. І поки антикорупціонери відбивалися в ефірах і соцмережах від лапок, що ставлять під сумнів їхню діяльність, і маніпуляцій “а що такого страшного в тому, що ви покажете свої гонорари й гранти?”, система е-декларування зависла, здавалося, назавжди.

Що насправді відбувається, допоможе зрозуміти проста хронологія.

По-перше, нагадаємо, чим закінчився торішній скандал із програмним забезпеченням (ПЗ) Реєстру е-декларацій, яке на гроші донорів розробляло ТОВ “Міранда”. Софт було визнано нікудишнім, Держслужба спецзв’язку не сертифікувала його і віддала в руки професіоналів — ДП “Українські спеціальні системи” (УСС). І президент особисто доповів суспільству й західним партнерам (які змушені були особливо наполегливо нагадати йому про зобов’язання у сфері боротьби з корупцією для одержання безвізового режиму з ЄС), що “програму кардинально перероблено”, сертифіковано, і систему запустять у належний термін.

По-друге, 1 березня 2017 р. НАЗК і УСС підписали новий договір про адміністрування та програмно-технічний супровід ПЗ Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Поза тим, того ж дня підписано договір з ТОВ “Алтаюр” на оренду серверного обладнання на 2,16 млн грн.

По-третє, 9 березня НАЗК повідомило, що після дооснащення апаратної бази Реєстру кількість одночасних сесій у пікових режимах роботи системи збільшено на порядок — з 7 до 50–70 тисяч!

“Для забезпечення функціонування Реєстру декларацій під час проведення другого етапу декларування було проведено дооснащення апаратної бази Реєстру відповідно до технічних вимог, наданих адміністратором системи — Державним підприємством “Українські спеціальні системи”. …Проведене дооснащення дозволить збільшити як кількість одночасних сесій користувачів до 70 тис., так і кількість документів, які опрацьовуються в системі, до 2,5 млн документів на рік, без будь-якої загрози для роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”, — повідомляло НАЗК.

Однак, як випливає з відкритого звернення голови агентства Наталі Корчак до НАБУ, ГПУ Нацполіції, РНБО, держорганів (без зазначення), яке з’явилося на сайті НАЗК у четвер, 30 березня, з 14 березня “у роботі ІТС реєстру фіксуються перебої, які з 23 березня носять постійний характер”. НАЗК тричі надсилало листа до УСС з вимогою забезпечити роботу реєстру (15, 16 і 27 березня), а також до Держслужби спеціального зв’язку і захисту інформації з вимогою негайно усунути збої в роботі Реєстру. Але “заходи щодо їх усунення не вживалися вчасно, відповіді на листи Національного агентства не надавалися”. Збої тривали до 29 березня. І “прокляття” з Реєстру як рукою зняло відразу після засідання Кабміну, на якому прем’єр зажадав відставки керівництва НАЗК, а від Мін’юсту — розробити проект закону для “перезапуску” агентства. До дедлайну подачі е-декларацій залишалося 2,5 доби, тому кількість тих, хто з технічних причин не заповнив її вчасно, може обчислюватися десятками тисяч.

Визначити, чи винувате в збої ПЗ, чи це було рукотворне умисне блокування системи, неможливо. Незалежного оцінювання програми не було. А керівництво УСС озвучувало на робочих групах бажання отримати багатомільйонні підряди на створення нового софту, оскільки нинішній нібито непридатний для того, щоб “прикрутити” до нього держреєстри — це б дозволило НАЗК вести перевірку декларацій автоматично.

Та от Наталя Корчак (ви пам’ятаєте, з якими зусиллями влада, долаючи опір громадськості, протиснула її до керівництва НАЗК) вважає, що збої в системі — результат злочину з боку посадових осіб УСС. “Як керівник Національного агентства я вбачаю в діях посадових осіб Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, а також ДП “УСС” ознаки посадових злочинів, які дискредитують саму ідею запобігання корупції, електронного декларування доходів і потребують відповідного правового реагування”, — говориться у відкритому зверненні Корчак до ГПУ, Нацполіції і НАБУ.

Заява насамперед свідчить про небажання Наталі Корчак бути цапом-відбувайлом після року “правильної” поведінки, слухняного виконання побажань влади, в оточенні “смотрящих” від АП і заступника голови СБУ Демчини (начальника апарату НАЗК Ткаченка та помічника Корчак Карпушина — відповідно), керівників Держспецзв’язку та УСС, пов’язаних із секретарем РНБО Турчиновим (що він спростовує), з компенсацією у вигляді величезної зарплати без вимоги вражаючих результатів роботи. Тому це, скоріше, бунт проти такого повороту ставлення до неї самої. Як юрист і навіть доктор юридичних наук Наталя Корчак розуміє, що публікації на сайті для відкриття карного виробництва зі службового злочину все ж таки замало — потрібно б заяву про злочин посадових осіб УСС подати в порядку УПК. У НАБУ DT.UA повідомили, що “ініційованих НАЗК або Корчак листів на нашу адресу за останні два дні не надходило”.

При цьому слід пам’ятати, що відповідальність за зрив роботи реєстру в НАЗК і УСС — солідарна, але саме агентство відповідає за нормальне його функціонування. І якщо Укрспецзв’язок не гарантував цього, то договір слід було укладати з іншим підприємством, але робити це, звісно, не 1 березня. До слова, згадана вище оренда серверного обладнання у ТОВ “Алтаюр”, як повідомляли “Наші гроші”, обійшлася НАЗК у половину її балансової вартості. Тому, з урахуванням податку, НАЗК за два роки сплатить повну балансову вартість серверів. При цьому, як стверджує глава правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, міжнародні донори пропонували агентству купити потрібне серверне обладнання, щоб не було залежності від третіх осіб, але пропозицію не прийняли.

Як розвиватимуться події далі? За гіршого сценарію другу хвилю е-декларування буде зірвано, саму систему е-декларування визнають непридатною, а її прихильників дискредитуватимуть далі. Роботу НАЗК може бути остаточно заблоковано. Варіантів цього кілька — від відставки одного-двох його керівників до тихого саботажу засідань, у чому Корчак у п’ятницю і звинуватила свого заступника Руслана Радецького. За її словами, через відмову Радецького не було розглянуто протоколи про адмінпорушення, які протягом трьох днів слід направляти в суд. Крім того, Радецький, за словами Корчак, тричі не голосував за затвердження висновків за результатами аналізу фінансових звітів партій.

У найліпшому разі розблокування піде правовим шляхом — внесенням змін у закон про НАЗК зі зміною типу управління агентством: з колективно-безвідповідального, яке ми спостерігали досі, на одноособове, і зміною керівництва агентства. Найголовніша небезпека — якщо представникам громадськості не вдасться домогтися максимально прозорої та швидкої процедури обрання/призначення керівника, незалежного від влади. Після скандалу у ВР зі спробою протягнути в аудитори НАБУ нового “лижного інструктора”, збоїв у роботі Реєстру е-декларацій, ухвалення закону №1975 — жодних сумнівів щодо цілеспрямованих дій зі згортання антикорупційної політики ні в західних партнерів, ні в громадськості та виборців виникати не повинно.

Як і в тому, хто головний у процесі ухвалення “закону Чорновол” — той, хто будь-якої миті міг би заблокувати прийняття закону, близького до “диктаторських законів 16 січня” і російського про іноземних агентів. Петро Порошенко міг зупинити процес будь-якої миті — фракція його імені його позицію не проігнорувала б. І коли в закон із турботою про військовослужбовців, що звільняються від е-декларування, в найгірших традиціях увіпхнули дискримінаційні норми; і коли три десятки поправок було проголосовано з голосу; і коли в ньому залишилася неймовірна навіть для путінської Росії норма про декларування контрагентів-антикорупціонерів; і коли міг ветувати, внісши поправки. Але не зробив цього. З простої, напевно, причини: бо він цього хотів.

Багато хто вважає, що внесення до закону зобов’язання е-декларування для представників громадських організацій, які займаються антикорупційною діяльністю, — це емоційна помста депутатів і чиновників громадянському суспільству, яке дотисло і саму систему електронних декларацій, і ProZorro, і яке горою стоїть за НАБУ. Інші досягненням називають те, що з переліку осіб, які нарівні з чиновниками мають подавати е-декларації, прибрали керівників ЗМІ. Насправді все зроблено цинічно та розсудливо, а в законі залишилися всі, хто корупціонерам невгодні.

Нема потреби контролювати керівників усіх ЗМІ — на політику більшості каналів, видань і онлайн-ресурсів і так впливають. Якщо не контролюють, то, як мінімум, використовують через “джинсу” і “блоки” (це коли платять медіа, щоб не згадували тих чи інших прізвищ і подій).

Непідконтрольні, у масі своїй, ті ЗМІ, фінансування яких здійснюється за найбільш прозорі, з погляду походження, кошти — з грантових програм техдопомоги, виділених західними країнами. Які легально проходять через Мінекономіки і з яких обов’язково платяться податки. Це, по суті, безповоротні інвестиції, які залучає громадянське суспільство в економіку країни і які надаються для її демократичного розвитку. На ці кошти діють незалежні редакції розслідувальніх проектів, які завдають стільки незручностей е-декларантам — чиновникам і політикам. Тепер західні гранти на антикорупційну діяльність намагаються зробити “токсичними” — всякий, хто до них доторкнувся зобов’язаний буде подавати е-декларацію, не маючи того імунітету від зловживань з боку органів влади, який мають слуги народу. Але найголовніше в іншому: остання, третя частина п.5 ст. 3 встановлює, що чинність закону поширюється на фізичних осіб — керівників громадських організацій та осіб, що входять до вищий їх органу управління (а це збори, звичайно), якщо організація займається антикорупційною діяльністю, або якщо вони “беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції”. І тут, на відміну від двох попередніх абзаців, немає згадки про те, що ця норма стосується одержувачів коштів західних програм техдопомоги. Тобто охоплення вийшло максимальне.