Сьогодні День вишиванки: історія та традиції свята

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету, тепер це свято набуло міжнародних масштабів.

Дата поки що не офіційна, це відносно нове народне свято. Але масштаби поширення традиції носити вишиванку вражають: такого розмаїття вишиванок, як у третій четвер травня, ви не побачите ніде.

У цей день організовують цікаві конкурси у мережі, наприклад, “Найкраща вишиванка” або “Найкраще фото” у вишиванці. У 2015 році була започаткована акція “Подаруй вишиванку захиснику”, яка набула світових масштабів – у ній взяло участь близько 50 країн світу. Вишиванки передали бійцям АТО, які брали участь в бойових діях на Донбасі.

У цей день фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а й далеко за кордоном.

Історія вишивки та традиції

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.

За повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали 3 роки.

Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

Кожен регіон мав свої візерунки. Легко впізнати Борщівську вишиванку з Тернопільської області. Тут переважає чорний колір. Існує легенда, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навколишніх сіл заприсяглися впродовж 7 поколінь вишивати тільки чорні сорочки.

Буковинська сорочка завжди з яскравими квітами. Космацька – з помаранчевими та жовтими барвами. Полтавчани люблять вишивати білим по білому.

Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Мода на вишиванки

У 19-му столітті Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду.Сучасники згадували: “Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток”.

У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.

Зараз елементи української вишиванки використовують у своїх колекціях визнані у світі модельєри та модні доми – Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно, Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana. А в 2015-му американський Vogue опублікував статтю, в якій назвав українську вишиванку одним з головних трендів сезону.

Український кутюр’є Оксана Караванська про вишиванки

“Перший і основний секрет її популярності – у неймовірній красі української вишиванки. Другий секрет – неймовірна кількість орнаментів, рисунків і вишивок з усіх регіонів України. Вони всі настільки між собою різняться! Це ж неймовірне розмаїття! Третє – всі ті неприємні моменти, які відбуваються у нашій політиці, те все, чого зазнає Україна у світі, сьогодні, звичайно, вже не стоїть на піку і на часі. Але тоді, коли весь світ хотів підтримати Україну, він звернувся до культури, до її історії, її витоків. Коли люди бачать українські вишиванки, вони просто не можуть відмовити собі у тому, аби придбати таку красивенну річ.

Вишиванками ми показали світу всю ту красу, яка створювалась не знаменитими художниками, а створювалось українською пересічною, абсолютно звичайною жінкою, яка сиділа вечорами і вишивала абсолютно те, що їй у голову ішло. Якщо не мала сильного таланту до вишивання, то передирала візерунки у подружок.

У мене бабця дуже красиві вишиванки вишивала, і вона мені розказувала, що рисунки свої вона нікому не давала. Коли вона ішла до церкви, то її товаришки стояли з листочками і просто перемальовували. Це те, що є загально побутове, народне, загальноукраїнське. Коли народ вміє створювати таку красу, то він уже є високого культурного рівня. Тобто, країна заслуговує на право називатися культурною”.