Loading...

РОЗДУМИ ПРО ТЕЦ. МАТЕРІАЛ ЧЕТВЕРТИЙ ДІЯННЯ ГРОМАДИ

Писати про міських депутатів і просто, і водночас складно. Просто тому, що читач уже знайомий із кількома резонансними рішеннями ради щодо будівництва в середмісті Переяслава теплоелектростанції. А складно через те, що депутатський корпус неоднорідний і не виступає єдиним фронтом із громадою, на що сама громада, безумовно, сподівається.
Говорячи про депутатів, слід враховувати негативну суспільну думку про них не тільки в Переяславі, а й по всій Україні. Причому місцеві депутати ставляться в один ряд із народними. Проте якщо народне депутатство – це офіційна посада, то місцеве – громадське навантаження. Зарплата нардепа, простого члена профільного комітету, складає майже 26 тис. грн., тоді як міського парламентаря – 0 грн. Єдиний місцевий депутат на зарплаті – це секретар ради. Депутати місцевих рад отримують свої посвідчення на основі волевиявлення громади. Їм не пред’являються якісь додаткові вимоги щодо знання, наприклад, Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про засади запобігання і протидії корупції», Кримінального кодексу України, Кодексу законів про працю України, Земельного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, української мови та історії, правил етикету та ін. Хоча, на мою думку, кандидат у депутати повинен здавати екзамен з основних українських законів. Проте маємо те, що маємо, тому депутат не є фахівцем із більшості питань, які розглядаються радою. Він може бути тільки знавцем своєї основної спеціальності і за цим профілем брати участь у роботі постійної депутатської комісії. А фахівці з питань порядку денного сесійних засідань – працівники, які трудяться у виконавчих органах ради на постійній основі. Вони повинні в доступній формі пояснювати депутатам суть проблеми й переконувати голосувати за те чи інше питання.
На жаль, нинішні працівники міськради з якихось причин не утруднюють себе зайвими поясненнями. Тож у значній кількості випадків міський депутат не може чітко пояснити виборцям, за що ж він голосував. Це більше питання не знання, а віри. Вірить міський обранець меру – голосує так, як той скаже, вірить авторитету опозиціонера – голосує по-іншому. Виборці можуть скільки завгодно обурюватися й вимагати розігнати таких парламентарів, мовляв, хай прийдуть ті, хто сумлінно працюватиме. Проте проблема в тому, що оберуть таких самих, якщо не гірших. Інших просто немає. Які виборці, такі й обранці. Геніальний альтруїст Михайло Сікорський був один у своєму роді. Може, і є ще кілька, проте на депутатський корпус їх не набереться. Людську природу не зміниш. На Заході це зрозуміли давно і депутатську працю оплачують на всіх рівнях. Адже безоплатний труд аморальний.
Через ці та інші причини й вийшло, що з будівництвом ТЕЦ депутати вчасно не розібралися. Вірили меру та фахівцям виконавчих органів ради. Ніхто не міг і подумати, що можна так дурити депутатів і громаду. Перші рішення по ТЕЦ приймалися тоді, коли попереднє скликання депутатів закінчувало свою роботу. Парламентарі не бачили особливого сенсу боротися за законність. Сподівалися, що міський голова Тарас Костін, який авансом зажив слави чесної людини нової формації, знає, що робить. А нове скликання депутатів теж не могло навіть припустити ні підтасовки рішень, ні знецінення вартості обіцянок інвестора. Це тепер, навчені гірким досвідом, обранці громади не довіряють виконавчій владі і практично з кожного питання вимагають проект рішення показувати на екрані.
Безумовно, в ситуації, що склалася навколо будівництва ТЕЦ, депутати винні. Бо не перевіряли виконавчу владу, не готувалися як слід до сесійних засідань, не переглянули вчасно проект рішення, бо інакше звернули б увагу на «енергогенеруючі підприємства». Проте ступінь їхньої вини значно менший від вини посадовців міськради. Чому, скажіть, депутати мають безкоштовно, проте доскіпливо перевіряти роботу людей, яким громада платить гроші? Та й те сказати: саме міські обранці згодом, на першому пленарному засіданні 10 сесії ради виявили, що вони голосували за будівництво, розміщення та експлуатацію митного складу й деревообробного цеху, а в рішенні записані «енергогенеруючі підприємства». Саме депутати з’ясували, що заявники отримали в архітектурі містобудівні умови й обмеження забудови для проектування електростанції на біомасі потужністю 5000 кВт. Саме міські парламентарі прийняли низку рішень про скасування містобудівних умов на ТЕЦ і заборону її будівництва. Саме вони у квітні 2016-го року вимагали в мера провести службове розслідування щодо підробки посадовцями міської ради документів по ТЕЦ (до слова, комісія посадовців сама в себе підробок не виявила). Саме обранці громади виступали на громадських слуханнях на підтримку вимог громади щодо заборони будівництва електростанції. Саме депутати створили тимчасову комісію, яка виявила багато порушень і невідповідностей у діях інвестора та міської ради. Саме парламентарі разом із активістами били на сполох і зверталися за допомогою до вищих інстанцій та народних депутатів. Ініціаторами всіх цих дій були ні мер, ні його заступники, ні начальники відділів, а лише міські депутати та активісти. Точніше, кілька найактивніших обранців громади, яких підтримувала своїми голосуваннями більшість депутатського корпусу. Хоча серед депутатів є й такі, що виступають за будівництво електростанції всупереч думці своїх виборців.
Однак промерівській депутатській більшості на карб можна поставити те, що вона хотіла поєднати непоєднувані, на мою думку речі: підтримувати міського голову і не підтримувати будівництво ТЕЦ. Ось тому більшість депутатів 5 квітня 2016 року, на другому пленарному засіданні 10-ї сесії проголосували за те, щоб скасувати містобудівні умови земельної ділянки по вул. Героїв Дніпра, 38А, доручити відділу містобудування та архітектури підготувати звернення до державної будівельно-архітектурної інспекції про скасування дозволу на будівництво, звернутися до прокуратури та суду щодо скасування договору оренди, а також рішень міської ради, які були прийняті з порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та регламенту міської ради. Проте в цих же депутатів не вистачило голосів (бажання? політичної волі?) вдруге проголосувати за це рішення на 13-й позачерговій сесії ради 21 квітня 2016 року після того, як мер наклав на це рішення вето. Із потрібних для подолання вето 23-х голосів обранці громади «назбирали» лише 19. Чи ще не розібралися з ТЕЦ, чи не захотіли конфліктувати з очільником міста?
Взагалі депутати міської ради раніше поділялися на тих, хто підтримує Тараса Костіна і тих, хто виступав проти нього, зважаючи на порушення мером законодавства, регламенту ради та правил етики. Нині є ті, хто підтримує Тараса Вікторовича постійно, ті, хто діє в залежності від ситуації, а також кілька депутатів, які залишилися на своїх антимерівських позиціях. Проте ситуацію не на користь міського голови можуть різко змінити суди щодо ТЕЦ.
Виникає цікаве запитання: чи знав про справжню мету будівництва «Югенергопромтрансу» «головний депутат», секретар ради Петро Бочарін? Судячи з того, що він був в.о. міського голови в жовтні 2015-го року, коли починалася вся ця катавасія з ТЕЦ, мав би знати. Проте чіткої відповіді на це запитання переяславська громада від нього поки що не отримала. Зауважу тільки, що Петро Петрович був одним із тих, хто утримався на 13-й сесії 21квітня 2016 року при намаганні подолати мерівське вето. Іншими словами, не допоміг колегам його подолати.
Є ще запитання до постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, комунальної власності, будівництва та архітектури, зокрема, до її голови Владислава Юденка. Владислав Михайлович відомий тим, що підтримує Тараса Вікторовича за будь-яких обставин. Хотілось би знати, яким чином комісія у грудні 2015-го року попередньо розглядала питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Героїв Дніпра, 38А/1 ТОВ «Енергопромислова група «Югенергопромтранс», яке було проголосоване депутатами на 3-й сесії 17.12.2015. Адже хто-хто, а голова земельної комісії мав би бачити проект рішення, в якому, як ми пам’ятаємо, було сказано про енергогенеруючі підприємства, установи та організації. Секретар ради Петро Бочарін документально підтвердив, що засідання комісії з питань земельних відносин, комунальної власності, будівництва та архітектури дійсно відбулося перед третьою сесією ради в грудні 2015-го року. А це означає, що питання «Югенергопромтрансу» там обов’язково мало розглядатися, адже воно було включене до порядку денного. Проте протокол саме цього засідання комісії у виконавчих органах ради відсутній. Дивно, правда? До слова, Владислав Юденко теж, як і Петро Бочарін, утримався при подоланні мерівського вето на 13-й сесії ради. Як він це пояснить? Не мені, боронь Боже. Громаді.
Як бачимо, в історії з будівництвом ТЕЦ занадто багато ще білих плям, забагато запитань без відповідей. Хочеться вірити, що суди та відвертість депутатів і посадовців допоможуть громаді розібратися, who is who. Про діяння громади читайте в наступній публікації.

Олександр МАТВІЄНКО

Читайте у свіжому номері

 

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *