Пристрасті по коаліції: як Зеленський може загриміти на 6 років
Всупереч поширеному міфу про те, що коаліції в Верховній Раді не існує вже кілька років, весь цей час вона функціонувала і ухвалювала закони.
У 2016 році вона підтвердила своє існування, проголосувавши за призначення прем’єр-міністра Володимира Гройсмана і членів Кабінету міністрів. Згодом в парламенті ухвалили ще цілий ряд історичних документів. Один з останній прикладів – закон про українську мову. Без більшості в Раді все це було б неможливим.
Створена в листопаді 2014 року коаліція “Європейська Україна” дійсно зазнала кілька криз і істотних пертурбацій протягом свого існування, однак дата її смерті – 17 травня 2019 року. Не раніше.
Тому сценарій розпуску, який готують в команді майбутнього президента Володимира Зеленського, йде врозріз з законом і загрожує країні політичною кризою. Детальніше – в матеріалі OBOZREVATEL.
Коаліція протрималася 4,5 року
У 2016 році створена після Революції Гідності коаліція дійсно переживала серйозну кризу. Один за одним її покинули фракції – Радикальна партія, “Батьківщина” і “Самопоміч”. Почався тривалий період переговорів.
“Є люди, які взяли на себе відповідальність за те, що країна почала змінюватися на краще. Ці люди увійшли в коаліцію, в якій налічується понад 235 осіб, з них 227 у фракції БПП і “Народний фронт”. Таким чином коаліція з числа фракційних і позафракційних депутатів налічує понад 230 голосів і кожен день поповнюється новими заявами”, – заявив Юрій Луценко, тодішній глава фракції БПП.
14 квітня 2016-го парламентська більшість довела факт свого існування, проголосувавши за Кабінет міністрів Володимира Гройсмана. Пізніше були ухвалені медична, освітня реформи, “безвізовий” і “антикорупційний” пакети законів, внесені зміни в Конституцію в частині курсу на ЄС і НАТО… Список можна продовжувати. Навряд всі ці рішення можна було проштовхнути без наявності дієздатної коаліції.
Спікер парламенту Андрій Парубій неодноразово заявляв, що більшість існує і в її склад входять більше 226 депутатів. Офіційно з коаліції, а заодно і з БПП, вийшов тільки нардеп Юрій Бублик. Його заяву в сесійній залі зачитав голова Ради в лютому 2017 року.
А вже в жовтні 2018 року заяву про входження до коаліції і до фракції “Народний фронт” написав депутат Іван Савко.
Визнавали існування коаліції навіть опозиційні політики. Так, у 2017 році позафракційний нардеп Віктор Чумак заявив:
“Складена в 2014 році угода про створення досі дійсної коаліції депутатських фракцій “Європейська Україна”, одним з учасників якої також є Блок Петра Порошенка, містить пункт про скасування депутатської недоторканності…”
А 9 лютого 2018 року оприлюднено запит ще одного опозиційного нардепа Юрія Дерев’янка до спікера Ради щодо звернення до коаліції “Європейська Україна” про призначення на посади міністрів охорони здоров’я, аграрної та інформаційної політики.
І лише 17 травня 2019 року “Народний фронт” заявив про радикальний крок.
“Коаліція, сформована в 2014 році, яка діяла до сьогоднішнього дня, виконала свої завдання. За п’ять років цей парламент, два уряди і українська влада в цілому провела змін більше, ніж за два попередні десятиліття”, – заявив голова фракції Максим Бурбак.
Що тепер
Тепер запущений 30-денний процес формування нової коаліції. Протягом цього часу розпускати Раду не можна за законом. Але судячи з низки заяв переможця президентських виборів Володимира Зеленського та членів його команди, майбутнє керівництво країни налаштоване на перевибори.
Однак розпуск повинен відбутися не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну повноважень Ради. І навіть якщо коаліцію за 30 днів створити не вдасться, майбутній глава Банкової не вкладається в шестимісячний дедлайн.
Однак великий ризик того, що Зеленський піде проти букви закону і все одно запустить процедуру перевиборів – мовляв, коаліції не було в парламенті давним давно. У розпорядженні журналістів опинився відповідний указ, датований 20 травня – днем запланованої інавгурації майбутнього глави держави.
В указі написано:
1. Припинити достроково повноваження Верховної Ради восьмого скликання.
2. Призначити позачергові парламентські вибори на 14 липня 2019 року.
3. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування позачергових виборів.
4. Центральній виборчій комісії забезпечити їх підготовку і проведення.
