Про п’ять кроків до подолання корупції
Щоб зняти з України тавро найбільш корумпованої держави, треба істотно скоротити чиновницький клас, передати максимум ресурсів на місця і забезпечити невідворотність покарання за злочини. 9 грудня світ відзначає Міжнародний день боротьби з корупцією.
Україна «підготувалася» до цієї дати своєрідно. Маємо новий «касетний скандал», який дає розуміння, що манера ведення справ у владних коридорах нітрохи не змінилася за останні роки.
Нещодавно відразу дві вагомі міжнародні інституції – Transparency International та Європейський суд аудиторів – назвали Україну найбільш корумпованою державою Європи. За цими даними моніторингу з’являться і висновки фінансових інституцій, які допомагали Україні. Вони втрачають останні крихти довіри до чиновництва, яке їхню допомогу «розподіляє» в нашій країні.
Треба сказати, що наш «медовий місяць» із Європою закінчився з впровадженням електронної системи декларування статків. Не лише європейські політики, а й прості європейці були під враженням, і західні ЗМІ приділили цій темі не менше уваги, ніж вітчизняні. Якщо не добитися прогресу в питаннях боротьби з корупцією, матимемо «місяць дьогтю» з усім цивілізованим світом, який хотів мати з нами справу після Революції Гідності.Я хочу підкреслити важливу річ: українському народові корупція не притаманна. Наші люди завжди були достатньо підприємливими і амбітними, щоб заробляти своєю працею і поважати себе. Однак нинішня система, створена чиновниками у власних інтересах, ставить штучні перепони клієнтам держустанов, будь-якому бізнесу. Ці перепони і стимулюють корупцію, котра стає способом подолання рукотворних бар’єрів.
Корупційні взаємини, як ракова пухлина, щосекунди знищують Україну. Згідно з дослідженням Transparency International, найкорумпованішими українці називають державних службовців (65% опитаних підтримало це твердження), парламентарів (64%), податківців (62%,) суддів (61%), президента і прем’єра (60%).
Корупція буяє там, де панує чиновницький клас – по всій його вертикалі, а також у судових і правоохоронних структурах, які цей же клас переважно й обслуговують.
Тому починати справжню боротьбу з корупцією треба зі скорочення чиновницької армії – щонайменше у 10 разів. Нам не потрібні більш ніж 300 тисяч чиновників різного рангу, яких «годуємо» зараз. Тим фахівцям, що залишаться на посадах, слід забезпечити гідну оплату праці, бо бідний державний службовець — це джерело корупції.
Для розуміння масштабів варто подивитися на різницю кількості працівників між Центробанком Швеції і НБУ. У структурах українського регулятора працює приблизно у 20 разів більше співробітників, ніж у центральному регуляторі Швеції. Доходи на душу населення в Україні і Швеції різняться приблизно у стільки ж разів, але не на нашу користь. Це реальна ціна корупції і роздутого чиновницького апарату.
Друге. Слід впровадити повноцінне декларування не лише доходів, а й видатків у разі прийому громадянина на державну службу. Можливо, навіть розглянути додаткове оподаткування тієї власності, яку чиновник не може пояснити. Якщо людина все життя пропрацювала на держслужбі зі скромним окладом, а живе, як падишах, висновки очевидні.
Третє. Маємо усунути усі двозначності у трактуванні українських законів, коли одну і ту саму норму закону можна трактувати по-різному. З цього починав реформу у Сингапурі Лі Куан Ю. З цього починалася реформа у Грузії і практично у всіх країнах, де корупція знищувала економіку.
Четверте. Забезпечити незалежність судової влади, котра повинна стати гарантією справедливості в Україні. Виборність суддів – це той механізм, який допоможе посилити їхню відповідальність перед народом і зробити невідворотним покарання за корупційні злочини. Безперечно, такий механізм повинен мати певні обмеження щодо кваліфікаційних вимог до суддів, включно з віковими обмеженнями та професійними знаннями.
П’яте. Розширити права місцевих громад, які, як свідчить практика, краще контролюють кошти. Для цього необхідне утвердження справжнього самоврядування, при якому місцева громада сама розпоряджається фінансами, доходами від своєї землі. І навіть більше – вона повинна мати право встановлювати податки і самостійно формувати та контролювати свій бюджет
Місцевим громадам мають бути передані усі податки, пов’язані з використанням інфраструктури, доріг, мостів, будівель. Бо саме громада несе тягар їхнього утримання. Наприклад, акциз на пальне повинен повністю йти у місцевий бюджет. Або ж його треба було б замінити іншим податком, пов’язаним із використанням території громади. Повинен діяти принцип, коли компанія сплачує податки за місцем виконання замовлення, а не за місцем реєстрації, оскільки сьогодні левова частка великих компаній зареєстрована у великих містах, хоча підряди вони отримують по всій Україні.
А ключовою передумовою знищення корупції є підняття рівня життя українців. Саме бідність створює поживне середовище для харабництва та подібних фінансових «спокус», включно з підкупом виборців. Тому Україні вкрай необхідне економічне пожвавлення, яке має стартувати з формування прозорих правил гри для підприємців і створення робочих місць із гідною зарплатою.
Віталій Скоцик