“Ми вважаємо, що санкції не є самоціллю, ми вважаємо їх тимчасовим заходом. І Італія працює над створенням умов для подолання цього стану відносин між ЄС і Росією, який є поганим і для ЄС, і для Росії”, — заявив Конте у рамках пресконференції за підсумками переговорів.
Простіше кажучи — Італія дає чіткий сигнал на поступовий перехід до політики скасування режиму санкції.
Ще один пролом у європейській обороні — Словаччина. До парламенту країни внесуть на розгляд резолюцію про необхідність скасування антиросійських санкцій та нормалізації відносин із Москвою. Причому це не просто чергова ініціатива, а документ, який підтримує голова парламенту Андрій Данко.
“Ніхто не каже, що ми повинні відмовитися від співпраці із США, Великобританією та іншими західними країнами. Але неприпустимо, щоб ми перебували, по суті, у стані конфронтації із державою, з якою маємо щільні як історичні, культурні, економічні, так і чисто людські зв’язки”, — прокоментував резолюцію її автор Петер Марчек.
Проблем Україні завдає і ситуація з “Північним Потоком-2”. Проект практично завершено, багато в чому завдяки його головному лобісту — Німеччині.
Найбільший ситуативний союзник України у санкційній війні з Росією — це США. Завдяки підтримці Вашингтона окремі обмеження ще діють проти Кремля. Щоправда, як запевняє міжнародник Ілля Куса, Штати у війні з РФ думають також і про власні інтереси.
“Якщо подивитися на санкції проти Росії з боку США, то вони спрямовані насамперед на ізоляцію країни від ринку високих технологій. Особливо йдеться про військові розробки, нафтогазовий сектор. Для Штатів Росія тут конкурент. Це єдині сектори, де є серйозні обмеження, які в майбутньому можуть вдарити по Москві. В інших сферах це чисто формальні рішення”, — пояснив Куса.
Що робити Україні
Опитані експерти впевнені, що уникнути поступового зняття санкцій проти Росії не вдасться. Зараз же проросійські сили поступово переконують європейців змінити своє ставлення до Кремля.
І на це є відразу кілька причин:
Сильне проросійське лобі у Європі. Не секрет, що багато політичних партій у ЄС офіційно або неофіційно спонсоруються з Росії. Наприклад, лідер ультраправої французької партії “Національний фронт” Марін Ле Пен нещодавно заявила, що “один російський банк” погодився кредитувати її партію;
Прагматичний погляд європейців. Багато політиків і бізнесменів думають насамперед про фінансову і дипломатичну вигоду для своєї партії/бізнесу/країни. З огляду на все ще сильний вплив Росії на Європу, багато хто поступово повертається до неї обличчям;
- Проблеми української дипломатії. У зовнішньої політики України було багато перемог, зокрема і визнання Росії країною-агресором, введення санкцій. Але, тим не менш, останнім часом форма брала гору над змістом. Окремі акції перетворилися на шоу.
У цьому контексті варто відзначити і невиразну політику президента Володимира Зеленського. З одного боку звинувачувати його у провалі санкційної політики не варто. З іншого — за підсумками, наприклад, скандального повернення Москви до ПАРЄ президент не проводив телефонні конференції ні з лідерами країн, ні з іншими дипломатами.
На думку глави комітету у закордонних справах, позафракційного народного депутата Ганни Гопко, зовнішня політика України має працювати безперебійно, незалежно від виборів або ситуації всередині країни.
“Має бути координація між парламентом, МЗС і президентом. Загальне розуміння ситуації. Не можуть бути такі публічні скандали, вони занадто негативно впливають на зовнішню політику і грають на руку Росії… Президент повинен не відмовлятися від підтримки навіть тих людей, які працювали за Порошенка. Якщо вони знають свою роботу, мають певні знайомства і контакти у дипломатії, то вони повинні допомагати в цьому контексті. Необхідно формувати команду, яка займатиметься зовнішньополітичним відомством”, — пояснила Гопко.
Українська зовнішня політика має бути єдиною. Можливо, вже після позачергових парламентських виборів вдасться повноцінно сформувати дипломатичний трикутник Президент — Верховна Рада — Міністерство закордонних справ.
У цій ситуації важливо опрацювати єдиний підхід до санкцій проти Росії, позиції країни щодо війни на Донбасі (Мінських угод, Нормандського формату зокрема), а також двостороннім відносинам із США та іншими партнерами.
