Ми застрягли у 90-х

У традиційному сенсі еліта – це аристократія. У політологічному сенсі еліта – сукупність індивідів, що високо стоять в рейтингах влади або престижу, які завдяки своїм соціально значущим якостям (походження, багатство, якого-небудь роду досягнення), займають вищі позиції в різних сферах або секторах суспільного життя. У нашому випадку еліта – це той, хто сам себе вирішив таким вважати.

Головним атрибутом нашої еліти вважається автомобіль.

“У вас так багато фермерів на цих величезних чорних фермерських автомобілях, чому ваше сільське господарство загниває?” – вигукнув один американець. Це не фермери, це наша міська еліта. Коли представник цієї самопризначеної еліти сідає за кермо – він повністю розчиняється в марці свого автомобіля. А наявність серед водіїв негласних патернів поведінки на дорогах, з урахуванням назви власного корита – запускає причинно-наслідковий зв’язок, що формує відповідний стиль їзди.

У підсумку, за рідкісним винятком, чим дорожче марка автомобіля, тим нахабніше на дорозі його водій. І навпаки – чим менше затребуваний середовищем водій, чим він мікроскопічніше з точки зору порога ціннісної орієнтації – тим дорожче він собі купує автомобіль. Знову ж таки – за рідкісним винятком. Ну а повна відсутність контролю правоохоронних органів створює у нього відчуття безкарного свавілля – згадайте свої відчуття, коли стоячи в такому заторі, ви бачите жлоба, що об’їжджає вас по тротуару.

Іноді, здається, що на відміну від решти світу, нашу реальність хтось поставив на паузу. Десь на початку 90-х. Так і стоїмо відтоді. Начебто вже чверть століття як не в совку – але з подібним карго-культом – все ще там.