МЕР, ВИКОНКОМ І КОНСТИТУЦІЯ
Що важливіше, що має більшу юридичну силу: повноваження міського голови чи Конституція України? Запитання здається безглуздим. Але то лише на перший погляд. Бо наше переяславське самоврядування – це як місто кривих дзеркал, як антиутопія Орвелла для окремо взятого населеного пункту. І соціальна піраміда роману «1984» схожа на будову переяславської громади. Основу піраміди складають проли – в нашому випадку рядові члени громади, які не мають ніякої ваги й до голосу яких влада не прислухається. Вище пролів знаходиться Зовнішня Партія, деякі члени якої намагаються потрапити до еліти, тобто здобути владу (коло претендентів у міру наближення виборів вимальовуватиметься все чіткіше). Над Зовнішньою знаходиться Внутрішня Партія, себто люди при владі. А на вершині піраміди – Старший Брат, якого в нашому випадку звати Тарас Вікторович. Звичайно, будь-які паралелі грішать певними неточностями, проте для автора головне – показати схожу абсурдність світу, вигаданого письменником, і реального, створеного міською територіальною громадою.
Виконання Основного Закону держави в нашому випадку залежить винятково від примх Старшого Брата. А йому байдуже, що Конституція України як правовий акт найвищої юридичної сили (акт установчої влади), норми якого є нормами прямої дії (обидва принципи закріплені в ст. 8 Основного Закону), містить невичерпний перелік прав і свобод людини і громадянина. Він і члени Внутрішньої Партії на власний розсуд визначають, які права громадянина, закріплені Конституцією, дозволяти, а на які можна не зважати. Наш стерновий не заморочується такими тонкощами юриспруденції, як постулат про те, що суб’єкти владних повноважень можуть робити тільки те, що їм дозволяють чи прямо приписують робити правові акти, а особи приватного права, не наділені владними повноваженнями – все, що прямо не заборонено законом. Він сам вибирає, які закони виконувати, а які ігнорувати. «Я і суд присяжних, я і адвокат!» (Павло Грушко).
Такі, як міський градоначальник, руйнують і без того слабку українську демократію і завдають непоправної шкоди місцевому самоврядуванню. Геніальний Тарас (не Костін, а Шевченко) описав подібні ситуації та реакцію громади, зокрема, в комедії «Сон»: «А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; «Нехай, – каже, – Може, так і треба».
МЕР, ВИКОНКОМ І КОНСТИТУЦІЯ
Зовсім недавно вирішив наш очільник вичистити виконавчий комітет від незгодних та неугодних. От вирішив він так, і все, і «плюванто на законо». А члени Внутрішньої Партії – одні запопадливо ставлять підписи під незаконним проєктом рішення, інші – так само вірнопіддано голосують за хотілки Старшого Брата. Відбувалося це неподобство на позачерговій 84 сесії міської ради, яка пройшла 2 квітня. Серед підстав виключення трьох осіб із членів виконкому, на які посилаються автори проєкту рішення, є п. 3.1 ст. 3 Регламенту виконкому, який гласить: «Кількісний склад виконавчого комітету визначається радою. Персональний склад виконавчого комітету затверджується радою за пропозицією міського голови. До виконавчого комітету за посадою входять міський голова, заступники міського голови, керуючий справами виконавчого комітету, керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інші особи. До складу виконавчого комітету ради не можуть входити депутати міської ради, крім секретаря ради. Внесення змін до кількісного та персонального складу виконавчого комітету приймається рішенням ради за пропозицією міського голови».
У різних варіаціях цей постулат підтверджується і в Регламенті ради, і в деяких статтях ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (міський голова вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради). Виникає запитання – міський голова має право запропонувати у виконком будь-кого? Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» прямо на це не відповідає. Відповідає низка інших законів та підзаконних актів, а також загальноприйнята логіка та здоровий глузд. Безумовно, є певні обмеження, наприклад, вік, бо кандидату у виконкомівці потрібно мати 18 років. Потім – стан здоров’я, бо недієздатна особа не має право засідати у виконкомі. Далі – наявність непогашеної судимості. І, зрештою, добровільна згода людини працювати у виконкомі. Бо без її бажання нічого не буде, ніхто не має права змусити людину стати членом виконкому.
Те ж і з виключенням із цього поважного органу. Не беремо до уваги відхід члена виконкому в потойбіччя. Розглядаємо підстави виключення живої та здорової людини (яка має повну дієздатність). Підстава тут одна – її згода на виведення з виконкому, висловлена усно (публічно) або письмово. Все. Крапка. Навіть відсутність члена виконкому на засіданнях, тобто невиконання ним своїх обов’язків, не є підставою для його виключення. Наскільки це правильно – інше питання. Але таке законодавство. Повторюю: суб’єкти владних повноважень можуть робити тільки те, що їм дозволяють чи прямо приписують робити правові акти. Немає жодного правового акта, в якому виписані підстави виведення людини з виконкому. Навіть її відсутність на засіданнях без поважних причин. Бо не прописано, що вважати поважною причиною, а що ні, який відсоток засідань і за який термін член виконкому повинен пропустити, щоб міський голова мав підстави запропонувати раді позбавити члена виконкому його статусу. А в нашому випадку ті виконкомівці, на яких вказав перст Старшого Брата, відвідували засідання регулярно, проте всі ми розуміємо, чому вони впали в немилість. Бо не захотіли рухатися в руслі керівної лінії Внутрішньої Партії.
Тож, як ми бачимо, законних підстав для виведення з виконкому Олександра Слюсаря, Мар’яни Волошин та Світлани Помойницької не було. Ну дійсно, не могла ж вважатися підставою доповідна керуючої справами Ольги Гребенщикової! Цікаво запитати Ольгу Юріївну, чи за власною ініціативою написала вона доповідну, чи їй загадав градоначальник? І подивитися на її вираз обличчя. І таке ж запитання задати Тарасу Вікторовичу. Правда, на його вираз обличчя можете не дивитися, все одно нічого там не побачите, ніяких докорів сумління на гранітному лиці боксера не проявиться. А чому, чи через його вміння володіти собою, чи у зв’язку з відсутністю цього психічного процесу, який призводить до етичної відповідальність за свою поведінку перед оточенням – це вже інше питання.
На превеликий жаль стерничого в нашому місті ще не встановився режим ангсоц, та й держава наша поки що зветься не Океанією, а Україною. Тому певне вільнодумство в місті залишилося й деякі депутати-відступники задають незручні запитання. Старшому Брату, незважаючи на його статус, довелося давати пояснення цьому рішенню. І що ж він сказав? Перш ніж перейдемо до його спічу, зауважимо, що є таке загальнолюдське поняття як логіка. Це спосіб судження, що полягає в отриманні висновку з набору припущень. Логіка стосується процесу, що продукує нові твердження з уже встановлених. Саме тому в логіці особливу увагу приділяють структурам умовиводу – відношенням між вихідними твердженнями й висновками. Крім загальної логіки (скорочено писатимемо «лоза») є логіка нашого мера («мерло»), яка визначенню не піддається. Ми цитуватимемо нашого штурвальника, а читачі, може, і знайдуть у ході його думок якісь закономірності. Хоча попереджаю відразу: зробити це буде вкрай складно.
Так от, мер сказав, що 31 березня відбувся черговий виконком, на який «ці троє людей не з’явились. Ми й кворум не могли набрать десь минут 15-20 (а на скількох сесіях чекали на кворум депутати, і значно більше «минут»? Чому тоді очільника це не турбувало? Бо «мерло»? Варто згадати й протилежний випадок – 77 сесію 19 листопада минулого року, на яку згідно з відомістю оргвідділу прийшли 19 парламентарів, але дехто, швидше за все, отримав команду йти геть, щоб не було кворуму, бо на мера чекав черговий провал голосування щодо НЕФКО)». Вибачте, що своїми роздумами перервали мера: «Вимушені були визивать, із пожара даже приїхав начальник пожарної інспекції». Ну, тут ми знову не втримаємося, бо наша «лоза» прямо на очах в’яне перед перлами Старшого Братана. «Начальник пожарної інспекції» – це член виконкому, начальник 27-ДПРЧ 6-ДПРЗ ГУ Державної служби надзвичайних ситуацій України в Київській області Сергій Лисенко. Що ж це виходить: Сергій Олегович гасить пожежу, а тут дзвонить міський голова й просить прибути на засідання, бо троє опозиційних виконкомівців, щоб досадити меру, вирішили не з’явитися? Так це злочин, причому як із боку рятувальника, який перестав у критичний момент виконувати свої прямі обов’язки, так і з боку нашого керманича, який його до цього підбивав. Далі промовець видав геніальну фразу: «Виконком – це чіткий механізм взаємодії і прийняття швидких та ефективних рішень». Ось так! А щоб рішення приймалися ще швидше та ефективніше, «ми зараз виключаєм цих і заводим начальника тепломережі (Петра Ковальчука), голову ОСББ («Молодіжний Переяслав») Надію Ієговську і (начальника відділу капітального будівництва та ЖКГ) Тараса Спасика».
Ну й «мерло»! Так це планувалося на цій же сесії нових членів виконкому «завести»? Очільник сказав, що Ковальчук буде «вмєсто» Слюсаря, Спасик «вмєсто» Помойницької і Ієговська «вмєсто» Волошин. А в проєктах рішень було лише про виведення Слюсаря, Волошин та Помойницької. А як же ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», де сказано: «Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань»? Це ще одне підтвердження того, що в нас за важливістю спочатку йде мер, який самочинно формує виконком, а вже потім Конституція та всякі там інші закони.
На вимогу парламентарів автор доповідної записки, керуюча справами виконкому Ольга Гребенщикова поінформувала, що протягом 2020 року було проведено 9 засідань виконкому, з них Світлана Помойницька була лише на трьох, Мар’яна Волошин теж на трьох, а Олександр Слюсар – на семи (проте його треба вивести, бо не ходить на засідання. От вам і «мерло»). А хто ж у 20-му році пропустив найбільше засідань? Ольга Юріївна відповіла, що Сергій Лисенко. «Так давайте його виключимо», – запропонували єретики-депутати. «Ні, шановні, Лисенка не нада убирать», – запротестував мер. «Ви знали, що Мар’яна Волошин хворіла?» – це єретики питають керуючу. «За Мар’яну я знала», – відповідає Гребенщикова. «Так чому ж її виключати?» – «Бо вона мало посіщала», – втручається мер. І додав: «На мені вся відповідальність за життєдіяльність зараз міста. Я щитаю, що ці люди недостойні зараз знаходитися у виконкомі, потому шо вони не являються зараз у такий складний час. Я прошу вас піти мені назустріч і замінить цих людей на дієвих, на тих фахівців, який кожний у своїй сфері спеціаліст. Виконком – це орган, який должен помагать міському голові приймать швидкі й ефективні рішення».
Депутат Жанна Федорук заявила, що за минулий рік Світлана Помойницька була майже на всіх засіданнях виконкому, тому вона – дієвий член цього органу («Це я знаю», – підтвердила керуюча. Знала, але доповідну написала). До слів Жанни Володимирівни додам, що за 2018 рік Світлана Іванівна взагалі мала 100% явку. Депутати запропонували Ользі Гребенщиковій оголосити трьох найбільших прогульників за минулий рік. Вона назвала Володимира Якименка, Зореслава Левченка та… Сергія Лисенка. Проте перші двоє вже виведені з виконкому, а хто ж із чинних його членів найменше відвідував засідання? Відповісти Ользі Юріївні завадив Старший Брат. Очевидно, тому, що прозвучали б не ті прізвища, які в проєктах рішення на виведення. Він повторив, що йому важко працювати з людьми, які не ходять на виконком. Так хто ж не ходить?! Ті, кого він хотів виключити, якраз брали участь у його роботі. Проти мерівських підкилимних ігор рішуче виступили Марина Навальна та Олексій Дикий, який заявив, що фракція «Наш край» за ці рішення голосувати не буде. Очільник почав втрачати залишки самовладання і кричати на Марину Іванівну. На депутата чотирьох скликань, доктора філологічних наук! Ох і «мерло»! Опозиціонер Сергій Сиворко теж підвищив голос і пояснив стерновому, що кричати на жінку негоже. Та й сама філолог за словом у кишеню не полізла й розповіла городському голові дещо з того, що про нього думає.
Слід сказати, що вірна Старшому Брату частина Внутрішньої партії нині вдалася до нової тактики. Коли депутати-відступники накидаються на мера з аргументами «лози», мерофіли починають ззаду кричати: «На голосування!» І Брат буцімто до них прислухається й не дає виступити неугодним. Таким чином під час обговорення Олександра Слюсаря як кандидатури «на виліт» він не надав слово парламентарям Михайлу Сиворку та Олександру Матвієнку, а голосування щодо Мар’яни Волошин та Світлани Помойницької провів взагалі без обговорення. Зайве говорити, що це наруга над законодавством про місцеве самоврядування. Проте наш стерновий, певно, вважає себе вищим від законів держави.
У результаті голоси за свавілля мера розподілилися так. За виведення з членів виконкому Олександра Слюсаря проголосували 12 осіб: Олександр Аракелян, Василь Гайдак, Артем Гриценко, Олександр Калашник, Олексій Лукашевич, Василь Мусієнко, В’ячеслав Нестеренко, Олена Розовик, Юрій Шинкар, Василь Щукін, Владислав Юденко й сам стерновий.
За виведення з членів виконкому Мар’яни Волошин свої голоси віддали 14 чоловік: Олександр Аракелян, Василь Гайдак, Артем Гриценко, Олександр Калашник, Олексій Лукашевич, Олександр Михняк, Василь Мусієнко, В’ячеслав Нестеренко, Олена Розовик, Олександр Чорний, Юрій Шинкар, Василь Щукін, Владислав Юденко та сам очільник.
За виведення з членів виконкому Світлани Помойницької проголосували семеро: Олександр Аракелян, Василь Гайдак, Артем Гриценко, Олександр Калашник, В’ячеслав Нестеренко, Владислав Юденко та сам штурвальний.
Рішення не пройшли. Проте дуже прикро, що за правовий нігілізм виступили люди, які повинні були б подавати приклад законослухняності: колишня секретар міської ради, колишній заступник міського голови й нинішній начальник управління економіки, науковець, голова постійної комісії з законності та правопорядку, керівник комунального підприємства, люди з юридичною освітою. Поки для багатьох головним буде не закон, а Старший Брат, наша держава пастиме задніх на задвірках цивілізації.
Олександр МАТВІЄНКО