Комерційний облік комунальних послуг: із людей зберуть гроші по другому колу

22 червня Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект №4901 «Про комерційний облік комунальних послуг», який передбачає обов’язкове  оснащення будівель лічильниками (вузлами комерційного обліку) опалення та гарячого водопостачання.

Таке оснащення мають забезпечити оператори зовнішніх інженерних мереж із подальшою сплатою споживачами внеску за встановлення будинкового лічильника.

Доречно нагадати, що до ухвалення вказаного Закону, споживачі так само могли, за бажання, зібрати з сусідами кошти й придбати будинковий лічильник, але вони не мали обов’язку це робити.

«Витрати на будинкові лічильники передбачалися в інвестиційних програмах постачальників послуг, які «успішно» не виконували ці програми впродовж 2014–2017 років», – нагадує аналітик «Публічного аудиту» Тарас Галайда.

Галайда1

Тепер же, за його словами, законотворці вирішили ще раз перекласти ці витрати на населення, зобов’язавши споживачів сплачувати внескиза встановлення будинкових лічильників.

Народні обранці та НКРЕКП чомусь «забули», що на виконання завдань Уряду, до кінця 2016 року постачальники мали забезпечити 100 % облік споживання теплової енергії. Для цього Нацкомісія навіть прийняла рішення про першочергове включення до інвестиційних програм ліцензіатів на 2016 рік заходів стосовно встановлення в багатоквартирному житловому фонді приладів комерційного обліку споживання теплової енергії, якраз задля досягнення 100 % показника забезпеченості до кінця планованого періоду.

2016-й рік минув, а за ним і півроку 2017-го, гроші на встановлення будинкових лічильників у структурі тарифів з населення успішно зібрали та витратили хтозна на що, але 100 % обліку як не було, так і не має. «Народні обранці вирішили перегорнути сторінку, забути про все та розпочати з «чистого листка», зобов’язавши споживачів ще раз скинутися на будинковий лічильник», – коментує Галайда.

Так, приміром, за даними НКРЕКП, у сфері теплопостачання схвалено інвестиційні програми на загальну суму 928,15 млн грн, із яких фактично виконано лише на 357,7 млн грн, недофінансування інвестиційних програм становило 570,44 млн грн у рік.

Галайда2

Правоохоронні органі показово провели декілька обшуків на ТЕЦ, на чому все й скінчилося. Лічильників від таких перевірок не стало більше, а про те, щоб повернути людям зібрані з них кошти, ніхто й мови не заводить.

Галайда3

Закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку визначатиметься окремо для кожної будівлі.

Цей розмір, як пояснюють у «Публічному аудиті», залежатиме в першу чергу від моделі самого лічильника та від кількості квартир у будинку: як приклад, будинковий лічильник вартістю 50 тис. грн обійдеться кожному споживачеві в 500 грн за умови, якщо в будинку налічується 100 квартир. Проте в будинках із незначною кількістю квартир (10–15) такі витрати можуть сягати понад 5 тис. грн  на кожну квартиру, а за умови встановлення 2-х будинкових лічильників (на опалення та гарячу воду) витрати споживачів потрібно автоматично множити на два.

Окрім витрат на встановлення будинкових лічильників, споживачам доведеться сплачувати й внески на їх обслуговування та заміну.

«Закон зобов’язує НКРЕКП протягом трьох найближчих місяців переглянути тарифи на опалення та гарячу воду, виключивши з їх структури витрати на облік, але є великий сумнів, що розмір обов’язкового внеску та відсотка зменшення тарифів буде співмірним», – переконаний Галайда.

Крім того, відкритим залишається питання вже зібраних із населення за 2014–2017 рр. коштів на лічильники: хто відповідатиме за їх нецільове використання та чи будуть вони повернуті споживачам?